Нарікання на якість базової загальновійськової підготовки (БЗВП) ми чуємо постійно і повсюдно. Нарікають на зміст, на форму, на час. на їжу, на якість стрілецької/інженерної/фізичної підготовки. Наскільки складно покращити БЗВП? Глянемо з фінансової сторони, чи є тут потенціал.
Відкриті джерела містять певні дані з приводу того, у яку суму обходиться підготовка солдата. Сухопутні війська у грудні минулого року нам повідомили, що з розрахунку на одного рекрута:
– на обмундирування виділяється майже 100 тисяч гривень;
– на боєприпаси – 75 727 гривень;
– 5 681 гривня — на продовольство.
Тут явно не все, бо не враховано:
– зарплати інструкторів та іншого персоналу;
– "розхідники" на кшталт матеріалів на такмед тощо;
– спорудження, ремонт та утримання полігонів та місць проживання;
– видатки на логістику;
– ще багато чого.
Крім того, і тут це уже моя (звісно ж!) суб’єктивна думка, що цей кошторис, уже озвучений в рамках 180 тисяч, зовсім не так тратиться, як задумано.
Як правило, значна частина заявленого не видається. Дійсно, є випадки, коли можна отримати нормальний спальник, зимову форму, наколінники-налокітники тощо. Але буває, коли це все не видається, і таких випадків багато. Нагадаю, зараз належного нагляду за дотриманням законодавства в армії немає, тож все на совісті командирів.
Більше того, якщо ці 100 тисяч віртуально дати в руки рекруту разом з можливістю самому вибирати, від якого постачальника одягу та обладнання можна брати ці товари, то виявиться, що як мінімум придбане буде якіснішим. Про це є відповідна петиція.
Але ще більшу перспективу надає сума в 75тисяч на набої. Навіть якщо брати ціни на аналогічні набої у роздрібному ринку, то це, грубо кажучи, 1800-2000 пострілів. Мені невідомі навчальні центри, де у потоку рекрутів є такий настріл. Радше мова може йти про цифри на порядок менші. На порядок — це у 10 разів, якщо хто не в курсі.
Тільки глянувши на оці статті витрат, можна побачити, що внаслідок невеликих управлінських рухів якість БЗВП може зрости значно навіть за такі самі кошти (знак оклику).
***
Але тут напівміри не потрібні. Потрібно дати можливість керованим досвідченими ветеранами приватним навчальним центрам навчати рекрутів. За принципом, який зараз реалізовано в медиціині "гроші ходять за пацієнтом" – гроші мають ходити за рекрутом.
Бо зараз ми маємо стандарту ситуацію неефективного державного менеджменту. Коли ректуртам штампують військову професію "піхотинець" без справжніх навичок стрільби, такмеду тощо. І потім у тих же напівлегальних приватних навчальних центрах, або на власній базі фронтовим частинам доводиться донавчати бійців сучасній війні. Відволікаючись від основної бойової роботи, тратячи час і ресурси. Котрі перед цим держава виділила, але не змогла як слід застосувати.
А буває ще гірше — коли командир діє формально, і посилає цих по факту недонавчених та ненатренованих людей у бій, дивлячись виключно на запис про БЗВП у військовому квитку. І хто такого командира у нас покарає на цьому світі?
На скромну думку автора цих рядків, армія теж може чудово тренувати. Але слід влаштувати конкуренцію з об’єктивним контролем як між самими центрами, де проводять БЗВП, і допустити сюди приватну ініціативу. Приватники, я впевнений, якщо покажуть хороші результати, зможуть залучити спонсорські кошти і тим самим ще покращити підготовку. І крім того, є перспектива продвати наш бойовий досвід іноземцям із союзних країн. На жаль, зараз БЗВП у його нинішній версіх це одна з найпотужніших причин для того, що іноземцям до нас не хочеться йти.
Але ніхто нам не заважає зробити цю підготовку якісною, просувати її як послугу на міжнародному ринку, тим самим здобуваючи і додаткові кошти, і престиж та вплив нас як країни. Якщо підійти до цього з розумом, Україна може стати номер 1 на світовому ринку підготовки солдатів, бо такого досвіду, як у нас, крім наших ворогів ні у кого немає.
Як завжди, розголос у таких питаннях сприяє.