Ще одна наочна ілюстрація до гасла Федорова “замінити чиновника програмою”: повідомлено про підозру “..співробітнику Подільського РТЦК та СП в Одеській області, який за гроші вносив фальшиві дані в електронний реєстр призовників «Оберіг» для охочих уникнути мобілізації.”
У таких справах слід чітко усвідомлювати, що програма може бути прекрасною та бездоганною (в ідеальному світі), але
пише її – людина;
впроваджує її – людина;
обслуговує її – людина;
вносить зміни в програму – людина.
Людина з емоціями, бажаннями, непереможним прагненням халяви, заздрістю, злістю, невіглаством, комплексами, спрагою до визнання та безмежними амбіціями. І в якої є начальник – з приблизно тим самим набором якостей. А в того – свій начальник.
І саме люди будуть налаштовувати програми, задавати їй “правильні” алгоритми – у яких випадках слід приймати які рішення.
Але попри все це програми мають властивість зависати чи чудити. Тому люди їх зупиняють, перезавантажують, оновлюють і пишуть оголошення на кшталт “Дія відпочиває, спробуйте пізніше”.
Програми постійно атакують зовнішні хакерські команди, з широким спектром мотивацій від “цікаво, а що буде” до “цілеспрямована дестабілізація суспільно-політичної ситуації у країні”.
Доволі часто атаки призводять до зупинки та заставки “шось пішло не так”.
Тобто немає у сучасному світі самостійних програм – усі вони прям сильно залежать від людей.
Навіть найсучаснішому “штучному інтелекту” поки що категорично не можна довірити управління важливим процесами, що впливають на життя та здоров’я людей.
Тому поточна українська “діджиталізація” – це не вирішення проблем, це замітання їх під килим.
Відволікання уваги публіки різкими помахами яскравою хусткою.
Як і раніше, під час подібної “цифровізації”, люди – і лише люди – приймають усі ключові рішення.
“Холодна безпристрасна програма, яку неможливо підкупити” – це міф для легковірних і не дуже розумних: комп’ютерні алгоритми є лише сліпим виконавцем волі програмістів та їхніх начальників.
І цю волю можна змінювати скільки завгодно разів: перед запуском програми, під час і після. І замість.
Ось і з Оберігом так само: злочинець-посадовець за хабар вніс у цю базу даних завідомо фейкові дані – і програма сумлінно показує їх усім перевіряльникам.
Ніхто систему не “хакав”, Оберіг працював у абсолютно штатному режимі.
Виявили це недавно, але хтозна як довго ця схема працювала: тижні, місяці, а може й роки. Хтозна, може й зараз працює, просто ще не виявили.
Десь приблизно так само буде з регулюванням ігрового бізнесу після ліквідації поганого корумпованого КРАІЛ.
Яку б автоматизовану систему не створила команда Федорова – все одно з нею можна буде робити точно так, як з Оберігом. Бо так запрограмовано.
Просто тепер “вирішувати питаннячка” потрібно буде не з чиновниками КРАІЛ – а з чиновниками мінцифри.
Заміна олдскульних корупціонерів на сучасних, модних, цифрових.
Яких буде складніше спіймати на гарячому: тому що у кейсі з Обергіом несанкціонованими змінами займалися “чужі корупціонери”, випадкові, несистемні. Які знайшли вразливість у системі і почали її експлуатувати.
А от коли усі, хто вносять дані в систему будуть виключно “своїми”: організованими та контрольованими – тоді виявити та задокументувати зловживання стане вкрай складніше, практично неможливо.
Цифрові чиновники посміхатимуться “так це ж програма так вирішила”, а лох труситиме гривою, не розуміючи де ж його розвели.
У 2019 кандидат у Президенти України В. Зеленський палко обіцяв “вибори в один клік”.
Але за 6 років свого монархічного правління не виконав цю (як й усі інші, до речі) обіцянку.
Бо не зміг досягнути рівня контролю над суспільством такого ж, як за порєбріком. Тому не ризикнув запровадити “вибори у смартфоні”. Поки.
Натомість обрано тактику поступової повзучої “жижиталізації”, про яку я часто розказую у своїх дописах.
Дуже сподіваюся, зелений квартал не зможе досягти запланованої мети.
Просто не встигне.
Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук
Зображення з відкритих джерел