«Скільки вам потрібно часу, щоб написати закон? Місяць? Так і запишемо! Очікую за місяць новий закон від вас! А результат ми не гарантуємо, геть! Що? Який результат буде? До побачення!»
Досить несподівано був запрошений на зустріч з народним депутатом України, головою фракції парламенту.
Вже кілька років наш парламент живе якимось своїм незрозумілим життям, в яке українці залучаються лише буквально з кількох інформаційних приводів. Це або чергова втеча за кордон «народного» депутата, або таке ж чергове повідомлення про порушення кримінальної справи у зв’язку з корупцією або незаконним збагаченням «обранця».
А тут голова фракції нібито подбала про думку українців про те, що ми будемо робити далі. Або як вони далі будуть «припудрювати» нам мозок. Причому зустріч організували на тему досить вузько спеціалізованої галузі — морської. Сміливо об’єднуючи в цій галузі всіх: і моряків, і портовиків, і рибалок, і річковиків, та інших транспортників, якось пов’язаних професією з водним транспортом.
Стерлися з пам’яті вже «турборежим» «слуг народу», обіцянки зробити наше життя не таким, яким було за Януковича чи Порошенка. Коротко кажучи, схоже, починаються депутатські візити до регіонів. Попереду замаячили нові вибори! І тим, хто так солодко спав і смакував у парламенті в останні роки, раптом захотілося показати нам свої очі. Або навіть запитати про проблеми у тих, хто на цих парламентаріїв вже давно махнув рукою.
Депутат схотіла почути з перших джерел, що ж зараз турбує морську галузь… Було запрошено кілька десятків фахівців, які майже дві години скаржилися на жалюгідний стан того, чим вони (не депутати) зараз займаються. Цілком очевидно, що і рецепт, витягнутий з дорогого ридикюля депутатки, давно вже прострочений: «Ви пишіть Закони, інструкції, підзаконні акти, а ми їх будемо «протягувати» через парламент, Кабмін, міністерства…»
Ну-ну…
Моряки без перспектив повернення
На зустрічі виступали профспілки моряків: «Нам потрібні чіткі правила виїзду з країни, ми привозимо в країну валюту (якщо повертаємося…), забезпечуємо свої сім’ї, навіть сплачуємо податки!». Важко сказати, наскільки це відповідає дійсності. Тим більше з урахуванням вже четвертого року повноцінної війни. І того, що більшість моряків не повернулися з-за кордону і ніколи більше не повернуться, і їхні сім’ї також прописалися в більш комфортних для життя країнах, ніж Україна.
Однак, в деяких особливостях цього сегмента морської галузі можна зробити наступні зауваження:
Працевлаштування наших моряків. За кордоном чи у нас в інших галузях? Скільки їх має бути, чи потрібна валюта від їхньої діяльності Україні? Можливо, ті десятки тисяч механіків, мотористів, електриків зараз потрібніші на фронті або будуть потрібні для відновлення зруйнованого війною народного господарства України? Я маю на увазі ті десятки тисяч, які сьогодні або вже покинули країну в пошуках роботи на чужих судах, або планують покинути країну для роботи там само. Або, що ще гірше, сьогодні навчаються в державних навчальних закладах, щоб покинути країну і ніколи більше на Батьківщину не повернутися.
Причому тут мова йде не тільки про тих десятки тисяч молодих здорових і сильних чоловіків, яких Україна вчить, ліцензує та відправляє працювати на чужого іноземного пана. Тут йдеться і про те, що для досягнення цього сумнівного ефекту працюють університети України, академії України, велика кількість професійно-технічних училищ, які для чогось готують нашу молодь, наших чоловіків для роботи на іноземного господаря «за бугром». Тільки з однією перспективою, що, можливо, він переведе якусь частину додаткової вартості, створеної ним на іноземному судні, для витрачання її в Україні. Не факт! Можливо, швидше за все, він і залишить своє зароблене в іноземному банку… Там, за бугром, збереже краще!
Зарплата десятків тисяч наших моряків, крім вищого командного складу, на іноземних суднах становить 800-1500 доларів на місяць. Це кваліфіковані мотористи, матроси, електрики. Невже в країні не можна створити умови для того, щоб наші чоловіки гідно заробляли стільки ж або більше, не залишаючи сім’ї на місяці? Невже в країні, спустошеній війною, важко змінити політику заробітку для таких «блакитних комірців»? Чому ми фактично готуємо і спрямовуємо наш золотий кадровий резерв за три-дев’ять земель конкурувати з індусами, філіппінцями та іншими з країн з явним надлишком робочої сили? Так, ми також готуємо таких наших моряків за державний рахунок у ряді середніх і вищих навчальних закладів. Дивна політика держави. Політика, якою раптом вирішила зайнятися мадам-депутат. Тільки тому, що це є гарна обгортка для застарілої проблеми?
Україна — вже далеко не велика морська держава. І наступні десятиліття нею не стане. Власного флоту немає, з двох десятків портів цілком можна залишити для ефективної роботи 5-6 регіональних портів. Для капітального днопоглиблення в портах вже давно залучаються іноземці, навіть китайці! А для такої (невеликої) кількості портів і відсутності власного флоту нам навряд чи потрібна вся та освітня і керівна надбудова морської галузі, яку ми маємо зараз.
Митниця проти експедиторів
На зустрічі виступали профспілки експедиторів: «Ми втомилися боротися з митницею! Ми «воюємо» 20 років, а в результаті – нічого…» Точніше, замість бою йде балаканина, а від захисту залишається лише пусте місце.
Я вже писав, як «технічно» митниця направила частину вимушених користувачів «її послуг» до судів. Печерських чи Вовчих судів… А тих, хто не може або не хоче судитися, митниця змусила «ділитися». Нижче нові дані з цього «поля бою». Дані днями видав «світило податкової політики парламенту» Д. Гетманцев. А саме: за 2021-2024 (воєнні) роки понад 70% рішень, прийнятих на митниці, було скасовано судами!
«Зважаючи, що судові справи про оскарження рішень про коригування митної вартості, прийнятих у 2024 році, ще перебувають на розгляді, можна навести деякі цифри за 2023 рік. Так, з 1706 рішень, прийнятих Одеською митницею у 2023 році, станом на 31.03.2025 скасовано 1209 (71% від загальної кількості прийнятих цією митницею у 2023 році). З 1028 рішень, прийнятих Дніпровською митницею за аналогічний період, станом на 31.03.2025 скасовано 744 (72% від загальної кількості прийнятих цією митницею у 2023 році). З 3021 рішення, прийнятих Львівською митницею, станом на 31.03.2025 скасовано 1814 (60% від загальної кількості прийнятих цією митницею у 2023 році)».
Аналізуючи ці цифри, слід розуміти, що тільки найбільш принципові і чесні імпортери або транспортники йдуть до суду судитися з митницею. Тільки ті, у кого є час, можливість або досвідчений адвокат поруч. Але всі 100% імпортерів обов’язково розглянуть можливість «вирішити питання» швидко і без суду, тобто дати хабар.
Таким чином, під час війни митниця влаштувала учасникам ЗЕД повальний судовий марафон. У якому 70% справ митниця програє. Але Д. Гетьманцев, а потім і наша учасниця одеського рандеву, розводять руками і запрошують до співпраці «фахівців». Для вирішення тих проблем, про які в курсі весь парламент, про які кричить в голос бізнес і на які влада вперто закриває очі. Точніше, не так! Д. Гетьманцев у своїх посланнях чомусь лає тих начальників митниць, у яких відсоток програних судових справ найбільший. Типу: «чиновники не вміють «вирішувати всі питання на місці», йдуть до судів, а там програють…»
Сумні перспективи портової галузі
Трохи торкнулися в цілому проблеми розвитку портової галузі. Про реальні перспективи я вже писав. Щоб зрозуміти, за що «стоять наші порти», цікава загальна статистика того, що експортувала Україна за 2024 рік:
Значні обсяги експорту в 2024 році складала сировина:
- кукурудза – на $4,9 млрд;
- пшениця – $3,68 млрд;
- залізна руда – $2,75 млрд;
- соя – $1,29 млрд.
Велика частина цього експорту «пішла» через порти, «зерновий коридор». Не варто забувати, що і кукурудзою, і залізною рудою світ буквально «завалений» від конкурентів. І бажання купити у нас кукурудзу або залізну руду може виникнути зовсім не через якість українського продукту, не через невисокі логістичні витрати від нас. Наприклад, ні бразильську, ні австралійську руду не потрібно збагачувати, а питомі витрати на доставку руди з Австралії, Конго або Бразилії в той же Китай набагато менші, ніж у української руди. А до 60% кукурудзи, вирощеної в Європі, взагалі використовується для біопалива.
Тобто наші переваги в цих продуктах виключно в ціні! Ми пропонуємо ціну нижчу, при тому, що собівартість видобутку і виробництва у нас набагато вища, доставка дорожча… Так, може бути, ми спочатку маємо низьку ціну за ресурси загальнодержавної власності (вартість надр, сільськогосподарських земель, працю українців) значно меншу, щоб забезпечити реальну конкуренцію нашим продуктам? Насправді, ми маємо просте, тупе викачування ресурсів України на догоду парі олігархів і агробаронів, які цинічно і дешево використовують надра, землі і працю українців, щоб хоч щось, відверто дешеве, продавати на зовнішніх ринках. Так, на цьому заробляють також і чиновники, які забезпечують цю грабіжницьку, олігархічну модель економіки України.
У портах подібна ситуація. Маючи з десяток працюючих портів, загальна можливість завантаження яких в рази більша, ніж сьогодні і завтра буде запропонована для перевалки через них, влада наполегливо тримає на утриманні держави сотні переоцінених в зарплатах чиновників з портів, тисячі "ухилившихся" від мобілізації технічних фахівців. І це тільки для того, щоб «забезпечити можливість забезпечення» «паспортних можливостей завантаження-розвантаження». Але ці паспортні можливості точно не будуть затребувані ніким у найближчі десятиліття!
Тільки за 1-й квартал 2025 порти видали гнітючі показники: всього 20,7 млн тонн вантажів: порт Південний – 10,6 млн тонн, Чорноморський порт – 6,6 млн тонн, Одеський порт – 3,5 млн тонн. Порти Дунайського регіону – Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ – разом перевалили понад 2,3 млн тонн вантажів.
Для порівняння, у першому кварталі 2024 року порти України обробили 27,8 млн тонн, тобто зараз падіння вже більш ніж на 25%! При цьому Адміністрація портів знову бреше, що падіння в українських портах сталося через: «На глобальному рівні перевалка вантажів знижується через нестабільність ринків і порушення логістики»…
Чим займається керівництво галуззю? Нікчемними ідеями про міфічні концесії в умовах війни… Коли вартість усіх активів летить у прірву – так потрібно щось здавати за безцінь? Про те, що вже зробили зі своєю божевільною ідеєю «концесій повсюди» чиновники, треба окремо писати.
Добре ще, що наша «багаторічна депутатка» на зустрічі нічого нового й не запропонувала. Одна і та ж «багаторічна казка»: ви пишіть закони, а ми, можливо, їх подивимось, може бути, підемо з ними до парламенту, можливо, винесемо їх на обговорення і, можливо, щось вирішимо. Коли-небудь…
«Скільки вам потрібно часу, щоб написати закон? Місяць? Так і запишемо! Очікую за місяць новий закон від вас! А результат ми не гарантуємо, геть! Що? Який результат буде? До побачення!» – це і є квінтесенція нашого парламенту…
—
Олександр Захаров, спеціально для видання «Аргумент»
Читайте також:
- Прощавай, український транзит
- Верблюдизація єЧерги – показова корупційна схема для України
- Таможня саботирует международную торговлю Украины: в портах — бардак и коррупция
- Сталася відміна контейнерного судозаходу в Одесу та зрив прямого сервісу зі Середземного моря
- Контейнерні перевезення: перший пішов!
- Як корупційні схеми в сфері транспорту отруюють відносини держави з бізнесом
- Економічні протести чи спецоперація рф: хто насправді стоїть за блокуванням кордонів