Сьогодні 15 день голодування Ольга Рутковська в Музей на Поштовій площі в м.Києві. Вона голодує в наслідок конфлікту між Музеєм на Поштовій та Департамент охорони культурної спадщини КМДА. Спочатку він виник на підставі використання будиночку Поштової станції, потім обтяжився у зв’язку із закриттям воріт та відкриттям кримінальних проваджень і публікаціями в багатьох ЗМІ.
Кожного дня цей конфлікт стає все гіршим, але за моїм особистим переконанням, він лише наслідок глобальної біди, якій вже багато рочків.
Оля тримається, але їй вже зле. Вчора пішла спека, і ще більша спека йде в справах.
Оля про це не говорить, але насправді людина в подібній ситуації може померти. Я колись була в аналогічній історії, і знаю, що до цього треба бути готовим.
Втім, погодьтесь, на цій війні більш ніж достатньо загиблих, щоб наші люди гинули в мирному Києві за велику історію та видатну археологію держави.
Тому я прошу вашої підтримки, друзі, щоб нарешті вирішити проблему Поштової площі для загального блага України, і звертаюсь до усіх сторін конфлікту, але перш за все – до мера нашого міста Віталій Кличко.
Мер столиці був на археологічних розкопках на Поштовій площі ще в березні 2015 року. Тоді він пообіцяв журналістам, що тут буде музей. Пройшло 10 років. Тому сьогодні давайте всі разом запросимо очільника європейської столиці прийти на Поштову, подивитись своїми очами великий вісьмиметрової глибини котлован поруч з станцією метро, зайти на територію Пам’ятки історії та археології національного значення, відчути цей простір. Обіцяю, ми дамо йому будівельну каску та проведемо гарну екскурсію. До речі, її можна буде поєднати із виїздним засіданням Комітету Верховної Ради з питань культури, яке планується на Поштовій найближчим часом. А якщо так швидко не складеться, то із візитом до української столиці мерів інших міст ЄС, яких він до Києва цього літа. В любому випадку нам буде, що їм показати та розповісти. Дивиться, по оцій стародавній вулиці люди заходили в наше місто ще в 11-12 столітті, отут стояла так звана Хрещатицька брама, вона відкривала вхід водночас і в Нижнє місто – Вільний Поділ, і в Верхнє – Духовний Київ, другий Єрусалим. Місцевість за брамою називалася Хрещатик, тому що саме тут сталася історична подія хрещення Київської Русі-України, яка докорінно змінила життя цього міста і багатьох навколо. Можна бути будь-якого віросповідання, але треба розуміти, що ця подія має геополітичне значення, дуже цікава ворогу нашої країни, московити вже забудували національний заповідник в Херсонесі, намагаючись перетягнути нашу історію на себе, брешуть тепер, що хрещення та їх нація пішли звідти та облизуються на Київ. А ми маємо реальне історичне місце і можемо бути об’єктивними в своїй розповіді. Центральна вулиця заходить в Нижнє місто, яке було побудоване у 8-9 столітті за лекалами інших вільних міст на скандинавській Півночі. Аналогічну містобудівну структуру мають Бьорка та Сігтуна, але наш Поділ набагато більший, тому частина істориків вважає, що всім відомий шлях йшов не із варягів в грекі, а із греків в варіги, але в любому випадку – через нас, через Київ. Вільне місто тягнеться вздовж берега річки, посередині нього йде центральна вулиця, далі торжище, воно ж Віче. З кожного місця в місті можна війно дійти до центральної вулиці та до річки, бо якщо що треба швидко сідати на човен… До речі, люди, які жили в Києві тисячоліття тому, за новітніми археологічними дослідженнями, мали гарний бізнес з країнами сучасної Західної Європи: вони продавали їм коней, яких попередньо об’їжджали з диких чи вирощували. Наші пращури завжди мали свою думку та були норовиті, владі доводилось з ними домовлятися, приходити на те саме Віче. Погодьтесь, як це на нас схоже. Після прийняття християнства та повалення Перуна в Почайну, яке сталося тут, на Поштовій площі, Київ дуже змінився, тому що було забудовано київські гори і з’явилось Верхнє місто, яке зайняла церковна та світська влада, відтепер вона мала більший вплив. Але люди залишились ті самі, і з того часу вони недолюблюють будь-яку владу, що сидить на пагорбах. Та завжди, коли стається біда, збираються в велике Віче, і вирішують проблеми міста та країни загалом: хто чим може. Музей на Поштовій площі – це не тільки про Хрещення Київської Русі-України, він про нашу ДНК, сутність та Дух, який неможливо зламати ворогу. Це Хрещатицька Брама, яка відкрита водночас в минуле і майбутнє, бо дає нашим дітям розуміння того, хто вони є. Це сакральне місце, яке не можна залишати в тому стані, який є вже багато років. В аварійному стані Поштової площі, в тому, що тут досі не побудовано музей винна злочинна діяльність та бездіяльність представників місцевої влади, які досі борються із громадою міста, відстоюючи комерційні інтереси Андрія Кравця, завідуючого справами при Адміністрації президента Януковича: проштовхують будівництво ТРЦ та навмисно доводять ситуацію до жаху. Нагадаю, що ще з 2016 року Поштова площа є величезним підземним котлованом, накритим зверху залізобетонною плитою перекриття, яка і сьогодні тримається на тимчасових палях, заглиблених на 2-5 метрів та нерозрахованих на багаторічне використання. Протягом майже 6 років в котловані не працює дренаж дощових та грунтових вод, бо після зупинки будівництва ТРЦ інвестор наказав відключити насоси від електрики, а місто не зробило нічого, щоб забезпечити проведення протиаварійних робіт. Котлован визнано аварійним ще в 2019 році висновками ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА, Корпорації «АЛЬТІС-ХОЛДИНГ» (генпідрядник будівництва ТРЦ). На підставі цих висновків, які набули ознак фактів, встановлених судом, було скасовано арешт на будівництво ТРЦ. Подивиться ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 27.12.2023 по справі 758/14642/23. Це Комунальне підприємство судилося з прокуратурою в інтересах торгівельного центру і апелювало до аварійності. І врешті решт доказало, що терміново треба почати будувати ТРЦ, щоб метро не провалилося. А ось провести протиаварійні роботи за бюджетний кошт міська влада не бажає, переводить стрілки на інвестора. Мовляв, якщо йому дозволити будувати ТРЦ, то зробить і протиаварійні роботи. Але так воно не працює. Київ хоче на Поштовій площі не ТРЦ Януковича, і давно вже заявив свою волю з цього приводу, були і петиція, і Громадський бюджет, і рішення Київради. Віче сказало своє слово. Тому треба нарешті розірвати той інвестиційний договір на будівництво ТРЦ. В адміністративному чи судовому порядку, з відшкодуванням людям Януковича офіційно витрачених 158 млн грн чи без цього – то вже питання тактики. Головне, що після прийняття цього рішення завершаться протистояння і конфлікти, а почнеться нормальна робота по дорожній мапі із забезпеченням протиаварійних заходів та підготовкою до будівництва музею. Сподіваємося, що підключиться держава, і він буде справді національним. Побудуємо його, звісно, вже після нашої перемоги. Автор: Аннабела Морина, редакторка Газети острів Оболонь; сторінка автора у Фейсбук Фото з відкритих джерел «Аргумент» На цю тему:
- Рада проголосувала за створення Національного музею на Поштовій площі
- Як містобудівна, читай мафіозна, «реформа» «слуг народу» буде вбивати культурну спадщину України?
- 10-річний ювілей царствування в Києві Кличка: дика забудова та забуті обіцянки