Перемога для українців – це повернення під український прапор земель і людей, які від 2014-го опинилися під російською окупацією. Ми прагнемо цього. Та мало хто задумується, якими держава Україна одержить ці території. З якими викликами суспільству доведеться зіткнутися після звільнення сходу?
У нас є ціле Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, і воно навіть розробляє потроху кроки з відновлення влади на звільнених територіях. Та перед тим, як говорити про реінтеграцію, мусимо хоча би приблизно оцінити, в якому стані ми одержимо тимчасово окуповані території після звільнення, пише "Реальна газета".
Звичайно, зробити повноцінну й достовірну оцінку майбутнього стану деокупованих територій зробити зараз неможливо.
По-перше, змінюються реалії на ТОТ. Зроби ми подібну оцінку до повномасштабного вторгнення, нам би довелося її суттєво коригувати зараз. По-друге, – ми не знаємо, наскільки руйнівним буде процес звільнення ТОТ.
Та водночас коригування оцінок – це не проведення цілого повномасштабного дослідження. Тому хоча б поверхово поглянемо на стан ТОТ зараз. Я виділив би кілька напрямків: економіка, інфраструктура, демографія та гуманітарна сфера.
Донбас без промисловості та інфраструктури
Економіка регіону зруйнована. Відбулася деіндустріалізація Донбасу. Значна кількість шахт знищена й затоплена, багато підприємств порізано на металобрухт або прийшли в занепад. Про це написано багато, тому детально не зупинятимуся.
Із відносно стабільних галузей лишається хіба що харчова. Сільське господарство не виглядає на ТОТ надто продуктивним зараз, а після бойових дій рослинництво потребуватиме масштабного тривалого розмінування ланів. У цілому виглядає так, що економіку деокупованих територій доведеться не стільки відновлювати, скільки створювати наново.
Інфраструктуру окупанти підтримують із двох мотивів і виключно у двох напрямках. Перший – це заради забезпечення потреб російських військових, передусім ремонт автошляхів, які необхідні для постачання. другий – використання «ремонту і відновлення» для пропаганди (реконструкція скверів тощо).
Найбільш кричущі проблеми, які існували ще з довоєнних часів, росіяни не чіпають. Найкраща ілюстрація тут – водопровідна мережа Луганської області, де втрати через зношеність труб сягали 60 (та більше) відсотків ще до 2014 року. Нині стан водогонів ще погіршився, бо десять років навіть на поточний ремонт грошей виділялося обмаль.
Демографія: лишаться пенсіонери та неповні родини
Скільки людей живе зараз тимчасово окупованих територій Луганської області – засекречена тема. Як відомо, у 2019 році на ТОТ Донбасу провели перепис населення. Все забезпечення постачалося з РФ – від канцелярії до комп’ютерів, методологія та організація роботи були російські, переписні аркуші із захистом спочатку надрукували в російському «Гознаку», а тоді повезли обробляти в Москву до Росстату. Оприлюднити підсумки окупаційні адміністрації обіцяли навесні 2020 року, та цього не сталося.
Однак існують способи приблизно оцінити кількість населення на ТОТ, спираючись на відкриті дані. Наприклад, на народжуваність. Окупаційна адміністрація щотижня повідомляє, скільки дітей народилося в Луганську. Ми можемо порівняти ці цифри з 2013, 2012 роками і побачимо, що вони нині нижчі майже рівно удвічі. Було близько 200 новонароджених на тиждень – стало 90-110.
Тобто людей репродуктивного віку поменшало удвічі. Виїхали до підконтрольної урядові території України або до РФ люди переважно активного віку, пенсіонери зазвичай лишалися. Не буду докладно викладати розрахунки, але можна припустити, що нині в Луганську мешкає близько 300 тисяч людей. Відсотків близько 70 від довоєнного населення із непропорційно високою часткою пенсіонерів. Приблизно така ситуація (або трохи гірша) і по області в цілому.
Можна прогнозувати, що напередодні звільнення Луганщини втечуть до РФ колаборанти – як працівники окупаційних адміністрацій , так і комбатанти.
Натомість Україна одержить значну кількість неповних родин, де чоловіки загинули, воюючи на боці РФ, а також багато родин, де чоловіки стали інвалідами, отримавши поранення під час «спеціальної військової операції». Евакуювати їх окупанти навряд чи стануть.
Гуманітарна катастрофа потребує ліквідації
І, нарешті гуманітарна сфера. Тут наслідки окупації чи не найбільш руйнівні, адже виросло ціле покоління, отруєне російською пропагандою. Цю шкоду доведеться виправляти не одне десятиріччя.
Або подивіться на освіту. За Кримінальним кодексом, де є стаття про колабораційну діяльність, за російську пропаганду в закладах освіти передбачений цілий спектр покарань – від виправних робіт та арешту до позбавлення волі. І в будь-якому разі – позбавлення права займатися певною діяльністю на термін від 10 до 15 років. А таких учителів більшість.
Адже кожен класний керівник веде «разговори о важном», обов’язкові позакласні заходи, з яких починається навчальний тиждень і завдання яких саме «патріотичне виховання» школярів. Їх проводять уже не один раз на тиждень, а вже двічі!
Тобто. ТОТ потребуватимуть, зокрема, колосальної кількості учителів – серед інших потреб людського ресурсу. До якого входять як управлінці (ми ж не лишимо працювати колаборантів у місцевих адміністраціях?), правоохоронці і багато кого іншого.
Я не говорю зараз про шкоду, заподіяну природному середовищу (ті ж затоплені шахти). Не кажу про шкоду, заподіяну археологічній спадщині. І ще, і ще, і ще багато чому.
Підсумовуючи: коли ми говоримо про майбутню деокупацію і наші – держави Україна – дії після звільнення нашої землі, ми мусимо розуміти глибину проблем, які нам, Україні доведеться вирішувати.
—
Олександр Білокобильський, опубліковано у виданні "Реальна газета"
Читайте також:
- Чому легалізувати російські дипломи отримані дітьми в окупації не вийде
- Російські загарбники проти української Церкви. Катування священників, знищення храмів
- В ЗМІ оприлюднили текст начебто законопроекту про деокупацію Донбасу
- У МВС підготували 800 поліцейських для роботи на Донбасі після деокупації