На тлі очікуваних переговорів між Україною та Росією у Стамбулі, ключовим питанням, що викликає жваві дискусії та аналітичні оцінки, стало рішення Кремля суттєво знизити рівень своєї делегації.
Цей крок, на перший погляд, може свідчити про небажання Москви вести предметний діалог щодо миру, однак за ним можуть ховатися й інші, більш прагматичні розрахунки.
Делегації України та Росії прибули до Стамбула для проведення переговорів, які, як очікується, відбудуться у палаці Долмабахче. Однак атмосфера навколо зустрічі далека від оптимістичної, значною мірою через склад російської делегації та реакцію на нього з боку Києва.
Президент України Володимир Зеленський назвав рівень російської делегації "бутафорським", наголосивши, що українська сторона представлена на найвищому рівні, включаючи високопосадовців Офісу Президента, МЗС та представників розвідки, готових "приймати будь-які рішення, які можуть призвести до очікуваного справедливого миру".
Натомість, російську делегацію очолив помічник президента РФ Володимир Мединський, відомий своєю участю у попередніх раундах переговорів, зокрема у 2022 році. До її складу також увійшли заступник голови МЗС Михайло Галузін, начальник Головного управління Генштабу Ігор Костюков та заступник міністра оборони Олександр Фомін.
Примітно, що Володимир Путін не прибув до Стамбула, попри попередню готовність Володимира Зеленського до особистої зустрічі. Український президент раніше заявляв, що не бачить сенсу вести переговори ні з ким, окрім Путіна. Зрештою, і сам Зеленський не поїхав на перемовини, українську делегацію очолив міністр оборони Рустем Умєров.
Чому Кремль "тягнув до останнього" та обрав саме такий склад?
Російська делегація на чолі з Мединським у Стамбулі. Фото: ZUMAPRESS.com
На думку старшого наукового співробітника Фінського інституту міжнародних відносин Маргарити Завадської, тривале мовчання Москви щодо складу делегації було елементом "перформансу" та спробою демонстрації сили й домінування у медійному просторі.
"Не те, щоб Росія була сильно зацікавлена вести справді реальні мирні переговори. Просто вони хочуть дипломатичним шляхом отримати максимально можливу кількість переваг, яких можна досягти не військовим способом. Війна все одно коштує якихось ресурсів", – зазначає експертка.
Колишній російський дипломат Борис Бондарєв вважає, що Путін очевидно не прагне справжніх мирних переговорів чи перемир’я, окрім як на своїх умовах.
"З його точки зору, ситуація на фронті виглядає нормально. Путін думає: "Треба продовжувати тиснути, адже Захід уже сиплеться на очах… Треба почекати, потерпіти ще кілька місяців, і я їх дотисну". Навіщо йому в такій ситуації зупинятися? Але при цьому він хоче, щоб Трамп сів із ним за стіл переговорів, усвідомив, що Путін великий і треба йому дати все, що він хоче. Тому Путін не хоче, щоб Трамп образився і вийшов із переговорів. І він намагається, з одного боку, тримати морквину перед носом Трампа, а з іншого, не йде на жодні перемир’я, тому що вони йому не потрібні." – коментує Бондарєв.
Призначення Мединського, на його думку, могло бути свідомим кроком, щоб "принизити українців, нагадати їм про 2022 рік". Однак, за словами Бондарєва, ключовим є те, що будь-яка російська делегація виконуватиме вказівки Путіна, а саме – "висувати безглузді вимоги і всіляко затягувати процес. Тому що поки ці переговори триватимуть, завжди можна сказати Заходу: "Які санкції? У нас мирний процес іде, ви що, хочете його підірвати?"".
Що можуть обговорювати без перших осіб?
З огляду на склад делегацій, експерти сходяться на думці, що проривних політичних рішень чи підписання мирної угоди очікувати не варто. Маргарита Завадська припускає, що у Стамбулі можуть обговорюватися "технічні" питання, такі як обмін полоненими або можливість припинення бойових дій у повітрі, тобто "ініціативи, пов’язані з якимись, умовно, жестами доброї волі з обох сторін".
Українська політологиня Олеся Яхно, аналізуючи військовий склад російської делегації, вважає, що мова йтиме переважно про військову тематику."Якщо стане зрозуміло, що йтиметься про лінію розмежування, про можливе припинення вогню і де по якій лінії це відбуватиметься, то для нас це важливо, а не сам склад делегації", – зазначає вона.
Яхно також підкреслює, що будь-які рішення все одно мають бути узгоджені з Путіним, і що на даному етапі не варто виносити на переговорний процес питання, щодо яких апріорі не буде згоди, зокрема, юридичний статус територій.
Борис Бондарєв також не вбачає нічого дивного у присутності начальника ГРУ, оскільки це може бути продовженням обговорень 2022 року, де йшлося, зокрема, про демілітаризацію та скорочення української армії, що потребує участі військових експертів.
Зовнішній фактор та загальний скепсис
Варто зазначити, що напередодні переговорів, як пише The Washington Post, Володимир Зеленський був близький до їх скасування, але США та Європа переконали його не робити цього. Це підкреслює важливість міжнародного контексту та тиску на обидві сторони.
Водночас, загальний тон коментарів свідчить про глибокий скепсис щодо реальних намірів Росії. Прагнення Путіна, за словами Бондарєва, полягає в тому, щоб "тримати морквину перед носом Трампа" (натякаючи на можливі майбутні переговори з ним на вигідних для Кремля умовах), не йдучи при цьому на реальні поступки чи перемир’я, які йому наразі не потрібні. Затягування ж переговорного процесу дозволяє Росії апелювати до Заходу з аргументами про "мирний процес", намагаючись уникнути посилення санкцій.
Таким чином, переговори у Стамбулі, швидше за все, не стануть переломним моментом у війні. Зниження статусу російської делегації та її склад вказують на те, що Кремль не готовий до серйозних поступок і, ймовірно, розглядає цю зустріч як тактичний хід для досягнення обмежених цілей або ж для затягування часу. Для України ж важливо використати будь-яку можливість для обговорення гуманітарних питань та окреслення своїх "червоних ліній", навіть за відсутності перспективи негайного миру.
—