Фармацевтичний ринок України: анатомія цінової кризи. Коли “знижка 30%” не означає реальне здешевлення

Останні місяці фармацевтичний ринок України перебуває в центрі суспільної уваги через значне зростання цін на ліки та спроби державного втручання в ситуацію.

Галасливо анонсоване владою зниження цін на найпопулярніші лікарські засоби на 30% виявилося складнішим явищем, ніж здавалося спочатку. Щоб зрозуміти, що насправді відбувається з цінами на ліки, варто придивитися до структури фармацевтичного ринку та механізмів ціноутворення.

З початку повномасштабної війни середньозважена роздрібна ціна упаковки ліків зросла на 79%, а в деяких випадках – у два-три рази. І якщо за даними дослідження "Економічної правди", ціни на найпопулярніші 100 препаратів, включені до переліку МОЗ, з 1 березня знизилися в середньому на 15%, то вартість інших популярних ліків, які не потрапили до цього списку, залишається на 15% вищою, ніж наприкінці 2024 року.

Більше того, аналіз показує, що це зниження цін сталося після їх різкого та необґрунтованого підвищення в січні 2025 року. Фактично йдеться про класичну маркетингову схему: спочатку ціна штучно завищується на 20-30%, а потім надається "знижка", яка повертає ціну до попереднього рівня або трохи нижче.

Інфографіка ЕП

Хто формує ціну таблетки: анатомія "аптечної мафії"

За останні роки український фармацевтичний ринок сформувався як олігополія з високим рівнем концентрації. П’ять найбільших аптечних мереж ("АНЦ", "Подорожник", "9-1-1", "Бажаємо здоров’я" і "Доброго дня") контролюють до 75% роздрібних продажів ліків, а два найбільші дистриб’ютори ("БаДМ" та "Оптима-фарм") – 85% оптового ринку.

Подібна структура дозволяє великим гравцям диктувати умови виробникам та споживачам. Ключовим механізмом цього впливу стали так звані "маркетингові договори" – практика, коли виробники змушені платити аптечним мережам за право бути представленими на полицях та рекомендованими провізорами.

Розглянемо, як формується ціна ліків для кінцевого споживача. За приблизними розрахунками, на препарат з відпускною ціною виробника у 100 гривень накладається:

1. Націнка дистриб’ютора – близько 10% (+ 10 грн)
2. Роздрібна націнка аптеки – близько 25% (+ 28 грн)

Втім, реальна схема складніша через "маркетингові виплати", які становлять від 12% до 35% ціни препарату. Тобто виробник змушений закладати в ціну плату за те, що його продукція буде представлена в аптеках і рекомендована клієнтам. Це призводить до підвищення відпускної ціни до 124 грн, що після націнок дистриб’ютора та аптеки дає кінцеву ціну не 138 грн, а 171 грн – на 71% вище початкової вартості.

Інфографіка РБК-Україна

Як пише Марія Назарова, бойова медикиня та інструкторка з тактичної медицини, така система не просто підвищує ціни, але й спотворює принципи призначення та продажу ліків: «Коли ви питаєте в аптеці "щось від застуди", вам дають не те, що краще чи дієвіше, а те, за що аптеці заплатили більше».

Фуфломіцини та реальні ліки: що регулюють і що рекламують

Особливо тривожним є той факт, що до затвердженого державою переліку зі 100 препаратів, ціни на які мали знизитися, потрапили численні ліки з недоведеною ефективністю – так звані "фуфломіцини":

• Антраль – "гепатопротектор" з ефективністю на рівні плацебо.

• Різні смаки аскорбінки (бананова, полунична, тощо).

• Валідол – містить лише харчовий ароматизатор ментол, хоча позиціюється для лікування стенокардії.

• Корвалол – засіб з недоведеною ефективністю.

Особливу тривогу викликають препарати, що широко призначаються військовим та ветеранам, хоча мають обмежений спектр застосування та серйозні побічні ефекти: Габана (Прегабалін) та Гідазепам. Останній, за словами Назарової, «безконтрольно відпускається і приймається, здобувши собі славу таблеточок "для сну", коли має застосовуватись обмеженими по часу курсами (і відпускатися за рецептом… але гарантую, ви купите його без рецепту легко)».

Державне регулювання цін на препарати з недоведеною ефективністю фактично легітимізує їх як "важливі ліки", вводячи в оману споживачів.

Офіційна позиція: що говорить Міністерство охорони здоров’я

Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко у своїй офіційній заяві стверджує, що спроби державного регулювання дають позитивні результати. За його словами, станом на 23 березня:

• Середньозважена роздрібна вартість упаковки ліків зі списку топ-100 українського виробництва знизилася на 27% (проти анонсованих 30%).

• По додатковому переліку з понад 200 українських препаратів, на які виробники також знизили відпускні ціни, спостерігається зниження на 19%.

• В цілому по ринку лікарських засобів зниження середньозваженої роздрібної вартості однієї упаковки складає 2%, що дозволило зупинити тенденцію постійного зростання вартості медпрепаратів.

Міністр також наголошує, що нове регулювання, яке набрало чинності, не впливає на закупівлі медпрепаратів лікарнями, оскільки стосується виключно роздрібної торгівлі ліками.

"На черзі — запровадження механізму реферування цін на ліки та створення Національного каталогу цін, відповідну постанову сьогодні прийняли на засіданні уряду. Це дозволить сформувати прозорий механізм ціноутворення, який є запорукою справедливих цін на ліки", — зазначив Ляшко.

Як упорядкувати фармацевтичний ринок: реальні кроки

Урядова постанова №168, яка забороняє надання маркетингових послуг аптеками з 1 березня 2025 року, стала першою спробою врегулювати ситуацію. Прямим наслідком цього стало зниження цін на визначені МОЗ препарати, хоча й не таке значне, як було анонсовано (15% фактичного зниження проти обіцяних 30%).

Це призвело до серйозних фінансових втрат для учасників ринку. За інформацією "Інтерфакс-Україна", загальний чистий збиток виробників ліків від зниження цін перевищив 1,7 млрд грн, включаючи компенсації дистриб’юторам та дострокові платежі за маркетинговими договорами.

Варто зазначити, що дані, наведені міністром (зниження на 27%), дещо відрізняються від результатів незалежного аналізу "Економічної правди" (зниження на 15%), що може свідчити про різні методології підрахунку або різні часові рамки аналізу.

Проте для справжнього оздоровлення фармацевтичного ринку необхідні системніші заходи:

1. Заборона реєстрації фуфломіцинів як лікарських засобів. Препарати з недоведеною ефективністю повинні продаватися як біологічно активні добавки, а не ліки.

2. Запровадження механізму імпорту оригінальних ліків з ЄС, що дозволяє здешевити їх до 70%.

3. Розширення програми "Доступні ліки" для забезпечення доступності дійсно необхідних препаратів з доведеною ефективністю.

4. Посилення контролю за відпуском рецептурних препаратів, особливо тих, що можуть викликати залежність.

5. Реферування цін на ліки – їх порівняння з цінами у сусідніх країнах для запобігання невиправданому завищенню. Згідно з заявою міністра Ляшка, відповідна постанова вже прийнята урядом і передбачає створення Національного каталогу цін.

Хто постраждав від зниження цін?

Цікаво відзначити, що після вжитих заходів найгучніші протести лунають від аптечних мереж, а не від виробників ліків. Аптечна професійна асоціація України вже заявила, що аптечні заклади опинились на межі фінансової кризи, і прогнозує масове закриття аптек у найближчі місяці.

Виробники ж, попри значні фінансові втрати, загалом підтримали ініціативу. Це можна пояснити тим, що відміна "маркетингових договорів" хоч і зменшує їхній виторг, але водночас знижує витрати на збут, дозволяючи зберегти рентабельність.

Перспективи: чи будуть ліки доступнішими?

Наразі незрозуміло, чи приведуть вжиті заходи до тривалого зниження цін. Аналітики ринку вважають, що без постійного нагляду регуляторних органів і подальших системних змін ціни з часом знову почнуть зростати.

Важливим фактором стане те, як саме уряд визначить нові рамки надання маркетингових послуг аптеками. Комплексний підхід, який включає референтне ціноутворення, розширення програми "Доступні ліки" та посилення конкуренції між виробниками, міг би забезпечити більш стійкий результат.

Втім, на тлі об’єктивних економічних та політичних факторів, таких як інфляція, війна, залежність від імпортної сировини, ціни на ліки неминуче зростатимуть. Головне завдання держави – забезпечити, щоб це зростання було прозорим, контрольованим та економічно обґрунтованим, а життєво необхідні препарати залишалися доступними для населення.

Висновки

Спроба держави знизити ціни на ліки виявила системні проблеми фармацевтичного ринку України: непрозоре ціноутворення, олігополізацію галузі, поширення препаратів з недоведеною ефективністю та практику "маркетингових договорів", яка суттєво завищувала кінцеві ціни.

Перші кроки з урегулювання ситуації показали, що ринок піддається корекції, але для тривалого ефекту необхідні комплексні зміни, які захистять як споживачів, так і доброчесних виробників від надмірних апетитів посередників, що перетворили аптеки з сервісу для людей на "бізнес-монополію зі своїм непрозорим ціноутворенням".

Головним показником успіху державного регулювання повинна стати не просто нижча ціна на ліки, а доступність дійсно необхідних, ефективних препаратів для всіх громадян України, навіть в умовах війни та економічної кризи.

—

Источник