Сучасний стан транснаціональної організованої злочинності характеризується її поступовою інтеграцією у легальні фінансово-правові та державні інститути. Дослідження зв’язків між великими промислово-фінансовими групами України, міжнародними мережами шахрайських кол-центрів, колишніми урядовцями та представниками чинної політичної та безпекової еліти демонструє ознаки явища, відомого як «державне захоплення» (state capture).
Ця загроза виходить за межі класичної корупції, оскільки передбачає формування стійких неформальних мереж, де кримінальний інструментарій, тіньові фінансові потоки та державні регуляторні чи безпекові органи діють у межах єдиного закритого циклу. Центральною віссю цього дослідження є взаємозв’язок, що пролягає від організаторів міжнародного фінансового шахрайства до найвищих кабінетів Офісу Президента України та керівництва військової розвідки.
Дніпровський олігархічний клан: замах на Вадима Єрмолаєва в Монако та його передумови
Увечері 29 червня 2026 року в князівстві Монако, поблизу французького кордону на вулиці Реверан-Пер-Луї-Фролла, стався резонансний теракт. Невідомий чоловік залишив біля входу до житлового будинку рюкзак із саморобним вибуховим пристроєм, начиненим металевими елементами, зокрема болтами та дробом. Вибух пролунав у момент, коли до будівлі заходили члени родини відомого дніпровського забудовника та фінансиста Вадима Єрмолаєва. Внаслідок замаху троє громадян України дістали поранення, при цьому супутниці Єрмолаєва через критичний стан було ампутовано кінцівки.
Вадим Єрмолаєв є засновником потужної торгово-виробничої корпорації «Алеф», яка сформувала сучасний архітектурний вигляд Дніпра через будівництво знакових об’єктів нерухомості, таких як ТРЦ «Мост-Сіті» та комплекс «Брама». Його капітал перед початком повномасштабної війни оцінювався у понад 200 мільйонів доларів США. Намагаючись уникнути національного правосуддя та фіскального тиску, Єрмолаєв у період між 2017 та 2019 роками відмовився від українського громадянства на користь паспорта Республіки Кіпр.
У грудні 2023 року Президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про запровадження проти Єрмолаєва персональних санкцій строком на 10 років. Причиною санкцій став його алкогольний бізнес у тимчасово окупованому Криму (зокрема бренд «Алеф-Віналь-Крим»), який після анексії перереєструвався за законами РФ, сплачував мільйонні податки до російського бюджету та кредитувався у підсанкційному банку.
Офіційні європейські правоохоронні органи та аналітики розглядають замах у Монако не як ізольований кримінальний інцидент, а як «попередження» в межах внутрішніх розбірок навколо контролю над тіньовими активами. Ключова лінія розслідування веде до діяльності його сина та функціонування нелегальних фінансових мереж у Дніпрі.
Транснаціональна кіберзлочинність: судова справа Артура Єрмолаєва та Milton Group в Естонії
Глибинний зв’язок між олігархічним капіталом родини Єрмолаєвих та кримінальним світом проявився у діяльності сина Вадима Єрмолаєва — Артура Єрмолаєва (1990 року народження). У грудні 2025 року Артур Єрмолаєв був затриманий на Кіпрі та екстрадований до Естонії за звинуваченням у керівництві міжнародною шахрайською мережею кол-центрів, відомою як Milton Group.
Естонське слідство встановило, що під виглядом надання фіктивних інвестиційних послуг через спеціалізовані онлайн-платформи ця мережа ошукала тисячі громадян у країнах Європи та США на загальну суму понад 100 мільйонів євро. Лише в Естонії збитки від діяльності угруповання склали 5,4 мільйона євро.
У квітні 2026 року Артур Єрмолаєв визнав свою провину в межах угоди з державною прокуратурою Естонії. Згідно з умовами цієї угоди:
- Обвинувачений сплатив компенсацію та штрафні санкції у розмірі 8,5 мільйонів євро.
- Йому було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі умовно.
- Після відбуття 4 місяців реального ув’язнення в естонській тюрмі його було депортовано, після чого він вилетів приватним літаком до Тель-Авіва.
Естонські прокурори зазначали, що погодження на такий компроміс було вимушеним кроком, оскільки тривалий судовий процес проти фігуранта такого масштабу унеможливив би швидке повернення коштів потерпілим через складні офшорні схеми приховування активів.
Інфраструктура легалізації: роль Давида Тодуа та Гії Гецадзе
Організаційна структура Milton Group побудована на взаємодії іноземних кримінальних авторитетів та колишніх високопосадовців, які забезпечували юридичне прикриття та легалізацію незаконно отриманих коштів. Співорганізатором шахрайської мережі кол-центрів виступає Давид Тодуа (Давіт Тодва), 1982 року народження, який володіє громадянством Грузії, Ізраїлю та Кіпру. Тодуа, якого журналісти-розслідувачі OCCRP ідентифікували як неформального керівника та «батька» Milton Group, має глибокі зв’язки серед грузинського політичного істеблішменту, зокрема з ексміністром оборони Давитом Кезерашвілі.
Для розгортання операційної діяльності в Україні Тодуа виступив засновником ТОВ «АНЛОК ГРУП» (попередня назва компанії — ТОВ «ПРОДЖЕКТ ПАРТНЕРС»). Керівником цієї структури був призначений Гія Гізойович Гецадзе (1968 року народження). Постать Гецадзе демонструє пряме залучення колишнього вищого державного апарату до обслуговування інтересів транснаціонального шахрайського консорціуму, оскільки у минулому він обіймав посади заступника міністра юстиції Грузії та заступника міністра юстиції України.
Гецадзе використав свій статус та знання корпоративного права для побудови системи консалтингових та юридичних компаній, які мали забезпечувати супровід тіньових фінансових потоків. Спільно з партнером Віктором Васильовичем Плескуном (1986 року народження) Гецадзе заснував такі структури:
- ТОВ «РАСОНС ЛІГАЛ»;
- ТОВ «РАСОНС ЕКАУНТИНГ»;
- ТОВ «РАСОНС КОНСАЛТИНГ»;
- ТОВ «ФЬОРСТ ФЛОР КЕПІТАЛ».
Ці суб’єкти господарювання стали посередниками між нелегальним бізнесом кол-центрів та легальним сектором української економіки.
Операційний контроль над стратегічними активами: Віктор Плескун у координатах приватизації
Бізнес-партнер колишнього заступника міністра юстиції — Віктор Плескун (1986 року народження) — є важливою операційною фігурою, яка поєднує юридичний блок Milton Group із процесом перерозподілу стратегічних державних активів. Незважаючи на безпосередній зв’язок із фігурантами міжнародних розслідувань, Плескун отримав доступ до управління активами виняткового значення.
До квітня 2026 року Плескун обіймав посаду генерального директора ТОВ «ІС Либідь» — юридичної особи, яка володіє київським ТРЦ Ocean Plaza. Цей актив вартістю близько 300 мільйонів доларів готувався до державної приватизації, і призначення Плескуна розцінювалося аналітиками як спроба встановлення неформального контролю над об’єктом з боку політичних груп впливу. У квітні 2026 року його замінив Михайло Піковський, близький до чинного політичного оточення.
Паралельно Плескун увійшов до складу наглядової ради Демурінського гірничо-збагачувального комбінату. Цей комбінат є стратегічним титановим активом України, який був конфіскований у межах санкційних процедур у проросійського олігарха Дмитра Фірташа та російського бізнесмена Михайла Шелкового.
Присутність однієї й тієї ж особи (Плескуна) в керівництві найбільшого столичного ТРЦ та наглядовій раді оборонно-стратегічного комбінату свідчить про системну централізацію управління конфіскованими ресурсами через довірених осіб, пов’язаних із тіньовим консалтингом.
Політичний лобізм та безпековий парасоль: сестри Локтіонові-Левченко, Олександр Гогілашвілі та Кирило Буданов
Швидке кар’єрне просування Віктора Плескуна у сфері контролю над державними активами стає зрозумілим з огляду на його політичний статус. Він є офіційним помічником на заробітній платі у народного депутата України від партії «Слуга народу» Наталії Валентинівни Локтіонової (1981 року народження). Локтіонова увійшла до парламенту у серпні 2023 року за партійним списком після усунення депутата Юрія Арістова.
Наталія Локтіонова (дівоче прізвище — Левченко) є рідною сестрою Марії Левченко — ключової довіреної особи Президента України Володимира Зеленського. Левченко працювала особистою помічницею Зеленського під час його діяльності в ТОВ «Студія Квартал-95», а після його обрання перейшла на аналогічну посаду в Офіс Президента. Наявність такого прямого родинного каналу дозволяє групі Getsadze-Pleskun безпосередньо впливати на кадрові та управлінські рішення щодо націоналізованого майна через найвищих посадовців держави.
Найбільш критичний аспект цієї мережі стосується сфери національної безпеки та оборони. Чоловік Марії Левченко — Олександр Гогілашвілі — після виборів 2019 року отримав призначення на посаду заступника міністра внутрішніх справ України. Будучи неформальною «правою рукою» президента Зеленського в МВС, Гогілашвілі відповідав за ключові силові напрями. У грудні 2021 року тодішній міністр внутрішніх справ Денис Монастирський звільнив його після серії скандалів, пов’язаних із тиском на поліцейських та виявленням у Гогілашвілі російського паспорта. Після початку широкомасштабного вторгнення Гогілашвілі став радником начальника Головного управління розвідки (ГУР) МОУ Кирила Буданова.
Журналістські розслідування виявили, що Гогілашвілі, Марія Левченко та родина керівника ГУР Кирила Буданова тривалий час спільно проживали у шикарній заміській резиденції в селі Хотів під Києвом. Цей елітний маєток належить Діані Стрелковській — колишній дружині В’ячеслава Стрелковського.
В’ячеслав Стрелковський — громадянин РФ і відомий в Україні організатор масштабних конвертаційних центрів та схем ухилення від сплати податків (так званих «скруток» ПДВ), чиї фірми фігурують у десятках кримінальних справ. Спільне проживання керівника військової розвідки та помічниці Президента у будинку топ-конвертатора вказує на те, що лідери безпекового блоку держави перебували у прямому побутовому та фінансовому зв’язку з представниками російського тіньового капіталу.
Системний аналіз зв’язку: від транснаціонального шахрайства до найвищих кабінетів влади
Зібрана інформація дозволяє деталізувати та графічно структурувати повний ланцюг взаємозв’язків від засудженого оператора кол-центрів до Президента України.
Схематична модель зв’язку:
Єрмолаєв → Milton Group → Тодуа → Гецадзе → Плескун → Локтіонова → Левченко (Гогілашвілі) → Буданов → Зеленський
| Елемент ланцюга | Ключовий фігурант та сутність зв’язку | Системні наслідки для державного сектору |
| Єрмолаєв – Milton Group | Артур Єрмолаєв (син підірваного Вадима Єрмолаєва) керував шахрайською мережею кол-центрів. | Концентрація тіньового капіталу у розпорядженні олігархічних династій Дніпра. |
| Milton Group – Тодуа | Давид Тодуа є неформальним організатором та куратором кол-центрів Milton Group. | Координація транснаціональних шахрайських схем з міжнародними кримінальними групами. |
| Тодуа – Гецадзе | Давид Тодуа заснував ТОВ «АНЛОК ГРУП», якою керував колишній заступник міністра юстиції України Гія Гецадзе. | Легалізація незаконно отриманих активів через юридичні інструменти колишніх топ-чиновників. |
| Гецадзе – Плескун | Спільно заснували юридичну та консалтингову групу Rasons. | Побудова професійного каналу інтеграції кримінальних фінансів у легальне корпоративне середовище. |
| Плескун – Локтіонова | Віктор Плескун працював офіційним помічником на зарплаті народного депутата від «Слуги народу» Наталії Локтіонової. | Отримання прямого політичного прикриття та лобізму для представників консалтингової групи. |
| Локтіонова – Левченко | Наталія Локтіонова є рідною сестрою Марії Левченко. | Створення каналу неформального впливу на Офіс Президента України. |
| Левченко (Гогілашвілі) – Буданов | Гогілашвілі (чоловік Левченко) — ексзаступник голови МВС, права рука Зеленського та радник керівника ГУР. Спільне проживання родин у маєтку Стрелковського. | Інфільтрація безпекового та розвідувального апарату держави представниками тіньового російського бізнесу. |
| Левченко – Зеленський | Марія Левченко є багаторічною особистою помічницею Володимира Зеленського («95 квартал», Офіс Президента). | Замикання ланцюга ухвалення рішень на рівні вищого політичного керівництва держави. |
Цей ланцюг демонструє замкнутий цикл циркуляції впливу та капіталу: доходи від кібершахрайства Milton Group через структури Тодуа-Гецадзе конвертуються у легальний бізнес, що дає змогу їхньому партнеру Плескуну отримати контроль над стратегічними титановими та комерційними активами України за сприяння депутатів та чиновників Офісу Президента.
Одночасно керівництво розвідувальних служб та МВС, проживаючи у резиденціях організаторів нелегального обігу готівки, стає вразливим до шантажу та зовнішнього впливу з боку країни-агресора, що безпосередньо загрожує національній безпеці України в умовах воєнного часу.
Стратегічний аналіз та системні висновки
Аналіз представлених транснаціональних зв’язків дозволяє зробити такі узагальнення:
- Загроза національній безпеці через тіньові фінанси. Проживання очільника воєнної розвідки Кирила Буданова разом із колишнім заступником міністра внутрішніх справ Олександром Гогілашвілі у резиденції В’ячеслава Стрелковського демонструє глибоку інтеграцію кримінального інструментарію в побут керівників силових структур. Це створює умови для неформального тиску на керівництво спецслужб з боку осіб, що контролюють тіньові грошові потоки, та потенційно полегшує роботу іноземних розвідок (зокрема Російської Федерації) через використання компрометуючих зв’язків.
- Трансформація інституту націоналізації та приватизації. Використання Віктора Плескуна (юридичного партнера ексзаступника міністра юстиції Гії Гецадзе та помічника народного депутата) як управителя конфіскованих у Дмитра Фірташа та російських олігархів титанових підприємств (Демурінський ГЗК) та Ocean Plaza свідчить про те, що процес санкційної конфіскації майна в Україні супроводжується його перерозподілом на користь наближених до Офісу Президента тіньових груп. Це підриває довіру західних союзників та унеможливлює проведення прозорих приватизаційних процесів.
- Еволюція кібершахрайства під парасолею держави. Мережі на кшталт Milton Group, які щорічно вимивають сотні мільйонів євро з європейських та американських фінансових систем, не можуть стабільно функціонувати в Україні без системного прикриття з боку правоохоронних органів. Зв’язки лідерів цієї мережі з колишнім керівництвом Міністерства юстиції та помічниками народних депутатів доводять наявність політичного «дахтування», що робить Україну джерелом транскордонних гібридних загроз для країн-партнерів. Замах у Монако на Вадима Єрмолаєва є індикатором жорсткої конкуренції за розподіл цих тіньових доходів після того, як європейське правосуддя почало ліквідовувати зовнішні фінансові хаби шахраїв.