Сьогодні, 30 травня очікуємо надважливе рішення у справі екссудді та голови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду (КГС ВС) Богдана Львова.
Ще у вересні 2022 року журналісти виявили у Львова два російських паспорти, податковий код РФ та незадекларовану квартиру в Москві. Голова Верховного Суду звільнив Львова після того, як Служба безпеки України (СБУ) підтвердила інформацію про російське громадянство.
Тепер представник старої корумпованої суддівської еліти намагається поновитися на посаді. Львов, ймовірно, міг скористатися старими зв’язками та впливом й отримав рішення першої інстанції на свою користь. При цьому держоргани проявили бездіяльність щодо позбавлення Львова громадянства. Тепер Шостий апеляційний адміністративний суд (ШААС) має ухвалити рішення, яке вплине не лише на кар’єру Львова, але й на національну безпеку, підтримку України західними партнерами і судову владу.
Хто такий Богдан Львов?
Біографія колишнього судді Верховного Суду Богдана Львова майорить здобутками. Освіту він отримав 1989 року у Москві, у Червонопрапорному військовому інституті Міністерства оборони СРСР – про політроботу зі студентами в таких закладах можна окремо не розписувати.
У 90-х роках Львов мав право використовувати посвідчення військовослужбовця на території РФ. Перший паспорт громадянина Росії Богдан Львов отримав ще у 1999 році, другий — 26 жовтня 2012 у зв’язку з досягненням 45-річчя. Також є офіційні дані, які підтверджують його перебування того дня у Москві. Того ж року він подарував свою частку московської квартири дружині. Тепер ця квартира належить їй та тещі Львова — обидві є громадянками Росії. Ці факти викликають серйозні побоювання, що Львов залишається лояльним до РФ, як її громадянин, оскільки свідомо обирав належати до цієї держави.
Свою суддівську кар’єру в Україні Львов почав у 1992 році. У липні 2004 року став суддею Вищого Господарського Суду України (ВГСУ). За часів Януковича цей суд став квінтесенцією ручного правосуддя, коли за допомогою 45 фіктивних спеціалізацій справа передавалася зручному судді. Схема діяла ще з 2011 року, і Львов був її мовчазним співучасником, жодного разу не виступивши публічно проти такої організації роботи.
Через невдалі спроби реформування судової влади й провал її очищення після Революції Гідності Львова не звільнили, а навпаки — спочатку очолив ВГСУ у 2014 році, а потім — новий Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (КГС ВС) та ледь не очолив сам ВС. Львова обрали заступником голови Верховного Суду з-поміж одного кандидата, тобто безальтернативно — лояльність максимальна.
Під час добору у ВС Громадська рада доброчесності затвердила висновок про недоброчесність Львова. Підставою для висновку, зокрема стало те, що він був фігурантом кримінального провадження за те, що на власний розсуд сформував окрему колегію суддів під розгляд потрібної справи. Ухвалене нею рішення потім скасував Верховний Суд України, зазначивши, що Львов сформував колегію в обхід авторозподілу. Утім, кримінальну справу то закривали, то відкривали, й вона не дійшла до логічного завершення — розгляду в судах та вироків.
Львов фігурував у ще одній кримінальній справі. Він зустрічався у своєму кабінеті з сумнозвісним членом Вищої Ради Юстиції Павлом Гречківським. Член ВРЮ, за версією слідства вимагав від підприємця 500 тис. доларів за розв’язання питання у господарських судах. Посередник передачі коштів підтвердив, що Гречківський обіцяв необхідне рішення через давнього друга — Львова. Як завжди, у Вищому господарському суді була єдина колегія з необхідною спеціалізацією, до якої входив і суддя Львов. Справу за сумнівних обставин щодо Гречківського закрили, а роль Львова належно розслідувана не була.
Очевидно, що й стиль життя судді не відповідає його доходам (офіційним принаймні), про що детально описано у висновку ГРД про визнання Львова недоброчесним. Варто лише нагадати за годинники судді Breguet Marine та Vacheron Constantin Patrimony — за $50000 кожен.
Також Львов надавав вказівки суддям господарської юрисдикції, за кого голосувати під час Зʼїзду суддів України, щоб обрати очевидно лояльну особу. Це, зокрема був кандидат до Конституційного Суду Віктор Кривенко, у якого знайшли незадекларовану ділянку в Криму. Надалі останній голосував за скасування відповідальності за незаконне збагачення, постановлення завідомо незаконних рішень та декларування недостовірної інформації.
Окрім того, Богдан Львов агітував за обрання Валентини Сімоненко на посаду голови Ради суддів України. Нагадаємо, журналісти також виявили у неї російський паспорт.
Чи є у Львова майбутнє в українському судочинстві?
10 січня 2024 року суддя КОАСу Альона Кушнова зобовʼязала поновити Богдана Львова у штаті Верховного Суду. Проте Верховний Суд поспішив оскаржити це рішення в апеляції.
Тож зараз його переглядає Шостий апеляційний адміністративний суд (ШААС). Є всі підстави вважати, що наступного судового засідання, 30 травня 2024 року, ми почуємо остаточне рішення. Інтрига зберігається, адже Львов у судових засіданнях намагається викрутитися будь-якими методами, а представники ВС та СБУ в суді, м’яко кажучи, не ловили зірок з неба.
До цього ШААС вже двічі визнавав лист за наслідками перевірки від СБУ таким, що дає достатньо підстав для визнання особи громадянином РФ, в аналогічній справі за участі чиновниці Мінʼюсту Марини Прилуцької.. Вона за даними СБУ контактувала в Криму з ФСБ.
Тепер ще одна колегія суддів ШААС за головування Андрія Кучми має або підтвердити законність звільнення Львова з ВС, або відкрити можливість агентам Кремля захопити владу в України зсередини, зокрема у судах.
Богдан Львов повертається: якими будуть наслідки поновлення Львова на посаді судді Верховного Суду?
“Зелене світло” росіянам та їх агентам у різних гілках влади
До цього кейсу перевіркою кандидатів на посаду судді щодо наявності громадянства РФ ніхто особливо не займався. Богдан Львов та інші судді-колаборанти яскравий тому приклад. Таку перевірку мала б проводити СБУ, але що робити, якщо суд скаже, що без офіційної довідки з Росії підтвердити громадянство РФ неможливо? Правильно, СБУ відповість, що немає сенсу перевіряти таких осіб взагалі. Богдан Львов, як й інші держслужбовці з російським паспортом, здебільшого мають доступ до державної таємниці (у Львова поки цей доступ СБУ скасувало). Тому війна з окупантом може бути програна в глибокому тилу.
Втрата міжнародної підтримки
Україна доносить міжнародним партнерам чорно-білу ситуацію — на нас напала Росія, а ми в цей час боремося за світову демократію. Тому неприпустимим є працевлаштування громадян країни-ворога в найвищих ланках судової влади. Позиція держави має бути послідовною та однозначною (одних позбавляють громадянства, інших поновлюють на посадах). Рішення суду однозначно вплине на міжнародний імідж України та виділення підтримки.
Ухвалення рішень на користь Росії іменем України
Богдан Львов повернеться до виконання своїх обовʼязків, ні, не тільки як суддя, а як голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Адже судді цього суду побоялися навіть зняти його з посади голови. Львов має необмежений авторитет серед них. Наприкінці 2021 року Львов переобрався головою КГС ВС, заручившись підтримкою 33 з 40 суддів. Це навіть не конституційна більшість, це повний карт-бланш. РФ має важелі впливу на Львова, а отже, і на всіх суддів, які йому свято довіряють (або бояться).
Втрата довіри до судової системи
Здавалося б, куди ще більше знищувати репутацію ВС, який і так втратив довіру суспільства. Всі чотири попередні голови спеціалізованих судів перекочували на ті ж посади до начебто реформованого Верховного Суду, одним із яких є Богдан Львов. Корупційний скандал, який «зніс» колишнього голову Князєва, приніс нового недоброчесного — Кравченка. Згодом до Великої Палати ВС відправили теж далеко не безгрішних суддів Ступак та Погрібного.
Верховний Суд скасовує близько половини рішень ВАКС, часто рятуючи суддів від відповідальності за корупцію. Які б проміжні успіхи ми не мали в судовій реформі, остаточне рішення у справах ухвалює ВС, який, наприклад підстрахував ту ж саму суддю Ступак. Хоча матеріали кримінального провадження однозначно вказували, що її потрібно звільняти. У підсумку кругова порука старих еліт посилиться, а довіра до правосуддя впаде до критично низької. Це стане серйозним ударом по судовій реформі, дискредитує її та поставить під сумнів ефективність нових призначень і процедур.
Авторитет української влади серед населення знизиться
Як би ми не оцінювали дії влади зараз, один факт, який потрібно враховувати — війна проти Росії. Й у цьому контексті взаємодія між владою та суспільством є необхідністю. Бездіяльність Комісії при Президентові України з питань громадянства та Державної міграційної служби України точно не допомагає консолідації перед обличчям ворога. Виникає питання, чому Медведчук і компанія були позбавлені громадянства України, а тут такий особливий випадок. Репутація Служби безпеки України й так постраждала після скандалу щодо незаконного стеження за журналістами Bihus.info, а тепер ще й тут провал — фіаско з перевіркою громадянства Львова, потім — незрозуміле представництво в суді. Поновлення Львова може призвести до політичних криз і масових протестів, оскільки громадськість може сприйняти це як зраду національних інтересів.
Моральний дух військових та громадян
Військових як свідомих громадян може демотивувати те, що державні інституції, які вони захищають, допускають до влади осіб з громадянством країни-аресорки. Навіть натяк на співпрацю з ворогом — це важливий деморалізаційний фактор, який, створює відчуття безнадійності та посилює зневіру у майбутнє.
Поновлення Богдана Львова на посаді судді Верховного Суду матиме катастрофічні наслідки для національної безпеки, міжнародної підтримки, довіри до судової системи та загальної політичної стабільності в Україні. Справа Львова визначить, чи отримають громадяни РФ судовий інструмент поновлення на держпосадах та доступ до державної таємниці. Міжнародним партнерам потрібен сигнал, який свідчитиме, що ми варті довіри й не відкриваємо двері перед агентами ворога у владі. Наразі ця надвідповідальність лежить на суддях ШААС, і ми сподіваємося, що рішення іменем України буде прийняте на користь України, а не Росії.
—
Антон Зелінський, юрист Фундації DEJURE
Марія Глушко, керівниця комунікацій Фундації DEJURE
Джерело: ҐРУНТ
На цю тему:
- Суддя Верховного Суду, яка отримує пожиттєво 200 тис грн на місяць від держави, має російське громадянство
- Власник паспорта рф Львов й надалі розглядатиме справи, — Касаційний суд
- Михайло Жернаков: З таким Верховним Судом ми не те що в ЄС не потрапимо, ми не виживемо просто як держава
- Журналісти розслідували вражаючу легенду одіозного судді Ємельянова
- Екс-глава Вищого госпсуду Татьков не перебуває в міжнародному розшуку і просить притулку в Австрії
- Печерський суд санкціонував обшуки в голови Конституційного суду Тупицького
- Роман Маселко – адвокат, правозахисник: "судді зрозуміли, що можна фактично торгувати судовими рішеннями і не отримати покарання"
+ Поки нема коментарів
Додати перший