Російські чи російськомовні фільми й музика — це звичка й ностальгія. А ще — фінансування Росії та просування її культури, навіть якщо ви вважаєте, що цього не робите.
Підлітки слухали гімн Росії у центрі Києва, українські клуби ставлять треки російських реперів, а блогерка Анна Алхім відмовилася співати українською. Це лише кілька найгучніших випадків і лише за п’ять місяців цього року. Щоразу ці новини порушують питання: чому українці, попри 11 років війни, продовжують слухати російську музику, дивитися російські фільми й стежити за російськими блогерами?
Ідеться не лише про смаки, мораль чи патріотизм. Це — про економіку, інформаційну безпеку та довгострокові наслідки для української культури.
У ви.данні Mediasapiens розбирали найпоширеніші аргументи, якими українці й досі виправдовують споживання російського контенту. Якщо у вас є знайомі, які досі слухають російську музику — обов’язково покажіть їм цю статтю.
«Я не фінансую Росію, бо слухаю музику на піратських сервісах»
Це не зовсім так, ви все ще фінансуєте ворога, проте опосередковано. Адже прослуховування музики навіть на піратських сервісах збільшує популярність російського контенту. Алгоритми стримінгових сервісів, таких як Spotify та Apple Music, ураховують загальні смаки й поведінку користувачів з одного регіону навіть поза межами платформи. Тож де б ви не слухали російську музику, сервіси це побачать. І запамʼятають. Ба більше, рекомендуватимуть її іншим і підвищать у рейтингу. А чим популярніша пісня, тим багатший виконавець.
Росіяни, які не потрапили під санкції, і далі отримують роялті від Spotify, Apple Music. І не лише за музику, але й за рекламу. Адже кожен клік на рекламу, навіть для того, щоб її закрити, коштує грошей. Частину рекламних прибутків платформа платить виконавцям.
Цим прибутком співак може розпорядитися по-різному: може віддати його безпосередньо для допомоги «мальчікам на сво», як це зробив гурт Ay Yola, трек якого у квітні 2025 року очолив український чарт Apple Music. Або якщо співак живе в Росії, то частина цих коштів усе одно піде на забезпечення російських військових у вигляді податків, навіть якщо співак «проти війни».
«Я слухаю музику, але не поширюю її, не лайкаю, тому все ок»
Навіть якщо пасивно споживаєте контент, ви все ще його популяризуєте, адже саме кількість прослуховувань — ключовий показник популярності на стримінгових платформах. Так, за інформацією «Економічної правди» та контент-маркетингової агенції Top Lead, у 2023 році українці, прослуховуючи та переглядаючи російський відео- та аудіоконтент на стримінгових сервісах, принесли авторам контенту, громадянам Росії, $81,6 млн за рік. $5 млн з цієї суми вони заплатили як податки. За інформацією агенції, на цю суму можна було придбати 10 тис. FPV-дронів для армії Росії.
Окрім цього, з кожним прослуховуванням не лише зростає авдиторія співака та потенційний прибуток, але й зміцнюється його авторитет у суспільстві. Цей вплив він може використовувати для трансляції пропагандистських наративів у країні та за кордоном.
«Цього виконавця вже немає в живих, тож він не отримує гроші»
І це теж не так. За законодавством Росії, навіть після смерті артиста ще протягом 70 років спадкоємці отримуватимуть дохід від публічного відтворення, розповсюдження або використання музичного твору. Включно з прослуховуванням на стримінгових сервісах. Відтак частина з них потрапить до держбюджету країни разом із податками.
До того ж правами на музичні записи часто володіють музичні лейбли або дистриб’ютори, які інвестували кошти у створення та просування цих записів. Навіть якщо виконавець помер, ці компанії продовжать отримувати виплати. А якщо вони зареєстровані чи працюють у Росії, ці доходи опосередковано підуть на підтримку російської економіки.
«Співак, якого я слухаю, проти війни та виїхав із Росії»
Бути «проти війни» чи «за мир» недостатньо. Більшість людей не хоче війни, але Росія вже її розпочала, тож потрібні реальні дії: підтримка Сил оборони, волонтерство тощо. Натомість формулювання «ні війні» занадто узагальнені, у них немає чіткого заклику й адресата. Бо війну можна зупинити по-різному: якщо жертва агресії капітулює — протистояння закінчиться, однак чи можна вважати це справедливим миром?
Тому лише «антивоєнна позиція» не означає підтримку України. Навіть після виїзду з країни митці продовжують популяризувати російську культуру, просувати наративи, що розхитують західну суспільну думку, і нівелювати відповідальність росіян за агресію. Так, громадяни Росії замінюють голоси українців у міжнародній дискусії, розповідаючи, що «вони теж жертви режиму Путіна».
«Я слухаю пісні росіян, написані до 2022 року»
Така стратегія все ще працює на популяризацію і збагачення російських виконавців. Адже незалежно від того, коли написані пісні — два, три чи десять років тому, виконавець отримуватиме роялті — тобто прибуток.
Щобільше, війна розпочалася не у 2022 році, а ще у 2014 році. Тоді як військовому вторгненню передували десятиліття насаджування російської культури. Зокрема через музику росіяни просували вигідні наративи, створюючи єдиний культурний простір, де немає розділення на країни, де «всє гаварят на адном язикє».
«Жанри й репертуар українських виконавців обмежені, немає такого як я слухаю»
Нині українська музика активно розвивається, з’являються нові жанри та виконавці. Дізнаватися про них можна на міжнародних музичних платформах і на вітчизняних тематичних ютуб-каналах.
Однак якщо ви поки не знайшли свого виконавця серед українських співаків, можна розширити пошук до музикантів у США, Європі тощо. Навряд чи росіяни роблять настільки ексклюзивний продукт, що аналогів йому немає у світі. До того ж відкриття нових музичних стилів може бути пізнавальним.
Складність відмови полягає в тому, що прослуховування певної музики — це насамперед звичка, яка формувалася роками, а часто й десятиліттями. Для багатьох слухачів це не просто пісні, а ностальгія, що змушує повертатись у приємні спогади. Проте вона не повинна ставати виправданням для збереження присутності ворожої культури у власному просторі. До того ж ніхто не вимагає від вас повністю відмовитися від звичного контенту за один день. Варто дати собі час на пошук альтернатив, які зрештою повністю витіснять російську музику з плейлистів.
«Перегляд західних фільмів із російськими акторами ніяк не сприяє популяризації культури Росії»
Навіть якщо стрічка не звеличує російську культуру та не просуває проросійські наративи, російський актор у такому фільмі уже є втіленням м’якої сили Росії. Адже у такий спосіб відбувається нормалізація агресора через культуру.
Найбільш показовим є приклад оскароносного фільму «Анора», у якому взяли участь російські актори Олексій Серебряков, Дар’я Єкамасова, Юрій Борисов і Марк Ейдельштейн. Двоє останніх відзначилися зйомками у фільмах у тимчасово окупованому Криму. Після виходу «Анори» актори набули великої популярності на Заході. Зокрема вони відвідували міжнародні кінофестивалі, давали інтерв’ю для західних видань. І це в той час, як їхня країна продовжує вбивати українців, а уряди західних держав, де проходили ці фестивалі, спрямовують кошти на підтримку України.
Окрім цього, все знову зводиться до грошей — навіть якщо це західний фільм, актор отримає гонорар, податки з якого можуть піти на фінансування держави-агресорки.
«Я дивлюся фільми з російським дубляжем на українських сайтах, тому Росія не отримує мої гроші»
Навіть українські платформи, які розміщують фільми з російським дубляжем, можуть бути пов’язані з Кремлем. Як, до прикладу, HDrezka, яка позиціює себе українською, але за інформацією видання «Ґрунт» основна частка компанії зосереджена у Росії та брендом володіють росіяни. Це підтвердив і адміністратор української спільноти HDRezka, з яким спілкувалося медіа. Він також указав, що українська команда займається лише дубляжем, а основна частина компанії базується в Росії.
Подібні сервіси часто отримують прибуток із розміщення реклами, тобто перехід на цей сайт і перегляд рекламного ролика — гроші для компанії. Ба більше, часто піратські сайти показують рекламу російських сайтів і сервісів, тож кошти йдуть ще й російському рекламодавцю. Відтак кожен вечір, проведений під серіал із російським дубляжем — це фінансування російської компанії, частина з якого піде на сплату податків країні-агресорці.
Річ не лише у грошах. Коли глядач обирає російський дубляж, навіть на «українському» сайті, він формує попит, але не на український продукт. Перегляд фільмів із російським дубляжем зменшує інвестиції у вітчизняне кіновиробництво. У результаті українські студії озвучування, перекладачі, актори дубляжу залишаються без роботи. Немає попиту — немає замовлень. Це посилає хибний сигнал і для міжнародних компаній.
Час змін настав… і вже давно
Звісно, перелік описаних вище аргументів від тих, хто продовжує дивитися російський контент, невичерпний. Однак які б виправдання не наводили, всі вони розбиваються об просту істину — кожне прослуховування, перегляд чи лайк російського контенту зміцнює державу, яка щодня вбиває українців. Це не питання смаку, а вибір між культурною залежністю і культурною самостійністю.
Тож не потрібно радикальних рішень «із понеділка». Почніть із малого: з оновлення плейлиста, підписки на українських артистів, блогерів, перегляду фільму з українським дубляжем.
Російська культура — одна з ланок ланцюга, якою Кремль намагався прив’язати Україну. І поки ми залишаємося на цьому ланцюгу — Росія все ще має вплив на нас. Час із цим покінчити.
—
Анастасія Бродовська, опубліковано у виданні Mediasapiens
Читайте також:
- Як Путін планує перетворити українських дітей на рашистів
- Лінгвоцид упродовж чотирьох століть. Мову чи язик треба захищати в Україні
- Як російські загарбники розграбовують історичні цінності України: тягнуть з музеїв і з-під землі
- З бібліотек України вилучать російські пропагандистські книжки – Мінкульт
- Росія знищила унікальне місто Бахмут якому понад 300 років – розповіді бахмутян
- Як фашистська країна «великой русской культуры» знищує українські музеї
- Деокупована Херсонщина: «Люди масово переходять на українську»
+ Поки нема коментарів
Додати перший