Якщо стане відомо про те, що Путін їде до Стамбула, для України та європейців це має стати сигналом небезпеки. У Зеленського майже не залишиться простору для маневру, якщо Путін і Трамп з’являться в Стамбул з угодою, яку Трамп вимагатиме від нього підписати.
Сценарій ефектної зустрічі з Володимиром Путіним під час першого зарубіжного турне Дональда Трампа, під час якої буде досягнуто прориву у врегулюванні російсько-українського конфлікту і яка стане тріумфом миротворчих зусиль американського президента, залишався для Вашингтона основним і найбільш бажаним, починаючи принаймні з лютого. Про це йдеться в матеріалі аналітичного порталу RE:RUSSIA присвяченому вірогідній зустрічі України та РФ у Стамбулі завтра 15 травня. Спочатку таку зустріч планувалося провести в Ер-Ріяді.
Досить імовірно, що саме ефектність цього сценарію багато в чому визначила стратегію поступок Москві та відмови від планів тиску на Кремль, якої дотримувався Трамп протягом трьох місяців переговорів. Однак ці зусилля наштовхнулися на непоступливість Кремля і не привели до результату.
Ініціативу Путіна про відновлення прямих переговорів у Стамбулі у відповідь на пред’явлений йому ультиматум про припинення вогню багато хто сприйняв як його прагнення продемонструвати готовність до переговорів, відмовившись при цьому від перемир’я. Однак така інтерпретація, найімовірніше, неправильна. Саме Путін назвав точну дату переговорів – 15 травня, тобто день закінчення переговорів Трампа в Ер-Ріяді напередодні його відльоту до Америки. Фактично Путін дав ще один шанс на реалізацію мрії Трампа домогтися прориву в переговорах з Москвою вже під час свого першого закордонного візиту.
Такий сценарій виглядає досить небезпечним для України та Європи. Саме від Путіна зараз залежить, чи відбудеться зустріч трьох президентів у Стамбулі, а отже, у нього є важіль для примусу адміністрації Трампа до поступок. Своєю чергою Володимир Зеленський може виявитися змушеним підписувати угоду, підготовлену Путіним і Трампом.
Під час квітневих переговорів між Вашингтоном і Кремлем цілком визначився той пункт переговорного порядку денного, який, як і раніше, залишається каменем спотикання.
Кремль наполягає на обмеженні військового потенціалу України і неприсутності на її території європейських сил стримування. Однак такий сценарій виглядає для України та Європи неприйнятним, оскільки він не тільки робить Україну вразливою до нового російського нападу, але й ставить під удар можливості її економічного відновлення.
За даними джерел Reuters, до Стамбула в ролі спостерігачів точно вирушать спецпосланці американського президента Стів Віткофф і Кіт Келлог. Останній заявив Fox News, що США розраховують на приїзд Путіна. За його словами, тоді те саме зробить Трамп.
Ефектний план Трампа
Репліка Трампа, що він може опинитися у четвер, 15 травня, у Стамбулі, де Володимир Зеленський уже обіцяв чекати на Путіна, ще крутіше затягує дипломатичну інтригу останніх днів, але лише на перший погляд виглядає неочікуваною.
Насправді ефектний план, який припускав, що під час свого першого закордонного візиту Трамп зустріне по дорозі Путіна і здійснить дипломатичне диво, розрубавши гордіїв вузол російсько-української війни, існував щонайменше з початку лютого.
Сам Трамп ще 12 лютого згадав про можливість такої зустрічі під час свого першого закордонного візиту до Саудівської Аравії, відразу після першої телефонної розмови з Путіним. Наприкінці березня джерела видання Axios, розповідаючи про майбутній візит Трампа до Ер-Ріяда, згадували, що візит обговорювали на полях переговорів між російською та американською делегаціями 18 лютого в тому самому місті, а також, що він має відбутися вже після угоди про припинення вогню в Україні.
Можна уявити, наскільки привабливим виглядав для Трампа цей сценарій. Не виключено, що саме його ефектність багато в чому визначила стратегію поступок Москві і відмову від тиску на Кремль, як це передбачав початковий план спецпредставника з українського питання Кіта Келлога. На межі березня і квітня, після того як переговори в Ер-Ріяді застопорилися, а Росія посилила бомбардування українських міст, Трамп пригрозив Кремлю жорсткими заходами, але вже за кілька днів відправив у Росію головного партизана поступок Москві Стіва Віткоффа.
За підсумками перших переговорів Віткоффа в Росії 17 квітня про можливу зустріч в Ер-Ріяді мимохідь згадав помічник Путіна з зовнішньої політики Юрій Ушаков (зауваживши при цьому, що така зустріч – ініціатива американської сторони). Утім, реакція Вашингтона на другий візит Віткоффа Кремль розчарувала, а в переговорах, здавалося, настала пауза.
24 квітня у відповідь на запитання, чи може він зустрітися з Путіним під час візиту на Близький Схід, Трамп висловився невизначено: це можливо, але малоймовірно, скоріше зустріч відбудеться вже після поїздки. 5 травня прес-секретар Путіна заявив, що його шеф не планує жодних візитів до Саудівської Аравії. А близько 10 травня джерела NBC в адміністрації Трампа сказали, що зустріч можлива лише в разі встановлення режиму припинення вогню в Україні, але на це надії мало.
У такій перспективі можлива зустріч трьох президентів у Стамбулі – це не стільки новий поворот, скільки модифікація ефектного завершення переговорного марафону, яке планувалося від самого початку і було заплановано, в Ер-Ріяді.
Пінг-понг на трьох
Цікаво, що рівно в той самий день, коли джерела NBC засумнівалися в можливості угоди про припинення вогню і зустрічі Трампа з Путіним, тобто 10 травня, чотири європейські лідери – Макрон, Стармер, Мерц і Туск – несподівано прибули до Києва і висунули Росії ультиматум, що вимагає негайного припинення вогню на 30 днів. За два дні до того Трамп опублікував пост про те, що "США закликають, в ідеалі, до 30-денного беззастережного припинення вогню… Якщо припинення вогню не буде дотримуватися, США і їхні партнери введуть додаткові санкції". Ініціатива п’яти лідерів, по суті, розвивала цю ідею, але в більш ультимативній формі.
Існують два принципово можливих треки будь-яких мирних переговорів.
Перший полягає в тому, що сторони за посередництва третього учасника узгоджують умови припинення воєнних дій, а досягнувши домовленості про основні умови миру, підписують угоду про припинення вогню.
Другий трек передбачає зворотний порядок: припинення вогню без попередніх умов стає першим кроком переговорного процесу, а потім уже в умовах "тиші" сторони ведуть переговори і поступово зближують позиції. Таким чином, два різні треки по-різному визначають, що в переговорному процесі є возом, а що – конем, який рухає його вперед.
З лютого Трамп наполягав на другому шляху – припиненні вогню як початковому кроці переговорного процесу. Москва, з одного боку, не відмовлялася прямо від цієї ідеї, сформульованої ще під час першої російсько-американської зустрічі в Ер-Ріяді, але наполягала на "нюансах", які мають бути узгоджені до того. У результаті їй вдалося втягнути адміністрацію Трампа в переговори про умови миру, тобто поміняти віз і коня місцями.
Ці переговори до кінця квітня зайшли в глухий кут. По суті, позиція Москви полягає в тому, що умовою припинення вогню є виконання її максималістських вимог до України, сформульованих ще на початку повномасштабного вторгнення. На цьому тлі київський ультиматум Зеленського і чотирьох європейських лідерів виглядав ще однією спробою примусити Кремль повернутися до другого переговорного треку.
Хід у відповідь Путін зробив буквально за кілька годин – в ніч на 11 травня, що є досить екстраординарною подією. Путін не схильний до нічних прес-конференцій. Змусивши журналістів півтори години чекати на свій вихід, щоб створити максимальний ажіотаж навколо виступу, він фактично відкинув вимогу коаліції щодо перемир’я і запропонував почати прямі російсько-українські переговори в Стамбулі, які будуть продовженням переговорів, перерваних три роки тому.
Європейські лідери продовжували наполягати, що переговори мають сенс тільки в разі встановлення режиму припинення вогню. Дійсно, якщо Кремль має намір повторити ті максималістські умови, які він висував три роки тому, на яких наполягав на переговорах із представниками Трампа у квітні і які в Києві вважають фактично умовами капітуляції, то який сенс у новому раунді? Помічник Путіна Ушаков підтвердив, що Москва стоятиме на своїх початкових позиціях 2022 року.
Перша реакція Зеленського на ініціативу Путіна також скоріше виходила з того, що припинення вогню повинно передувати початку переговорів ("Очікуємо, що Росія підтвердить припинення вогню – повне, тривале і надійне, – починаючи з завтрашнього дня, 12 травня, і Україна готова зустрічатися",- написав він).
Однак Дональд Трамп несподівано підхопив кинутий Путіним м’яч в доволі двозначному пості:
"Президент Росії Путін не хоче укладати угоду про припинення вогню з Україною, а натомість хоче зустрітися у четвер у Туреччині, щоб домовитися про можливе припинення КРИВОВОЇ БАНІ. Україна має погодитися на це НЕГАЙНО. Принаймні вони зможуть визначити, чи можлива угода, а якщо ні, європейські лідери і США знатимуть, де все знаходиться, і зможуть діяти відповідним чином! Я починаю сумніватися, що Україна укладе угоду з Путіним, який занадто зайнятий святкуванням Перемоги у Другій світовій війні, яку неможливо було б виграти (навіть близько!) без Сполучених Штатів Америки. ПРОВЕДІТЬ ЗУСТРІЧ, ЗАРАЗ!!!"
Таким чином, Трамп одночасно і підриває пред’явлений Путіну ультиматум (припинення вогню як умову початку переговорів), вимагаючи від Зеленського піти на прямі переговори без жодних умов, і висловлює скепсис щодо спроможності Росії та України просунутися на цих переговорах уперед. Незабаром після цього Зеленський написав, що чекатиме на Путіна в Стамбулі в четвер. А через кілька годин Трамп повідомив, що також може опинитися в Стамбулі.
На перший погляд заява Путіна виглядала спробою асиметричного ходу – одночасно і відмовою від ультиматуму про припинення вогню, і пропозицією про продовження мирних зусиль, але на умовах Росії. Багато спостерігачів розцінили його як спробу Кремля тягнути час, не погоджуючись на перемир’я, але й не відмовляючись від переговорів. І навпаки, заява Зеленського, що він особисто відправиться до Стамбула, виглядала в цьому ракурсі як свідоме загострення. А заява Трампа, що він також може приїхати до Стамбула, на перший погляд ставить Путіна в майже безвихідне становище.
Однак така інтерпретація подій майже напевно помилкова. Річ у тім, що саме Володимир Путін у своєму нічному виступі першим запропонував конкретну дату відновлення переговорів – четвер, 15 травня. У логіці "затягування" конкретний день не мав прозвучати. Тим паче – той самий єдиний день, коли Дональд Трамп завершуватиме свій візит до Саудівської Аравії, але ще не покине Євразію.
Інакше кажучи, це саме Володимир Путін, прекрасно обізнаний про мрію Трампа, натякнув на можливість зустрічі у Стамбулі, під час якої у Трампа буде можливість реалізувати свій амбітний план з розв’язання української кризи прямо під час першого закордонного турне. І Трамп цей м’яч підхопив.
Хто програє і що на кону?
Приїзд Трампа до Стамбула на зустріч із Путіним і Зеленським, зрозуміло, має сенс тільки в тому разі, якщо під його патронажем там буде підписано якусь угоду, схожу хоча б на тимчасове замирення, яке можна буде оголосити дипломатичною перемогою американського президента. Але що буде в цій угоді? Ми цього не знаємо.
Невідомо, чи знають це Зеленський і європейські партнери України. Цілком можливо, що наразі це ще остаточно не погоджено і торг триває прямо в ці години. (На це вказують і публічні коментарі Стіва Віткоффа, що з’явилися вчора (публічні коментарі Стіва Віткоффа, послідовного прихильника максимальних поступок Москві.)
Однак ми знаємо, хто вже погодився приїхати до Стамбула і кого там майже точно не буде. Змушений був піти за вказівкою Трампа Володимир Зеленський, якого Вашингтон шантажує припиненням військової допомоги Україні. І майже точно в Стамбулі не буде європейців – голів Великої Британії, Франції та Німеччини, які підтримували Зеленського в усіх попередніх епізодах тиску на нього з боку американської адміністрації.
Водночас Путін поки що ніяк не відреагував ані на готовність Зеленського приїхати до Стамбула, ані на натяки Трампа, що він може опинитися там же. Мовчання Путіна найкраще демонструє, хто перебуває в сильній позиції: саме від нього на даний момент залежить, чи відбудеться зустріч. А отже, саме у нього зберігається можливість зіграти на мрії американського президента підписати угоду під час свого першого закордонного турне.
Насправді за підсумками двох місяців переговорів, які команда Трампа вела з Кремлем, каменем спотикання, по суті, залишається одне питання. Прагнучи досягти швидкого успіху, адміністрація Трампа протягом квітня готова була йти на значні поступки Москві, на кшталт визнання Криму російським. Однак червоними лініями, позначеними Києвом і європейською коаліцією, стали дві позиції Кремля: вимога віддати ще не завойовані, але вже оголошені російськими території та вимога, щоб європейська коаліція не надавала сприяння Україні в зміцненні її обороноздатності та не була присутньою там після закінчення воєнних дій.
Від першої вимоги Москва, судячи з усього, була готова відступитися, але друга, яка зробить Україну беззахисною перед новим нападом Росії, стала стіною, в яку вперлися переговори між Москвою і Вашингтоном наприкінці квітня. Для України та Європи це не лише питання захищеності України – це ще й питання про те, чи можна буде залучити до її відновлення приватний бізнес. Існує загроза, що підготовлена без участі Зеленського та Європи фінальна угода міститиме поступки саме з цього питання.
Якщо Путін не приїде до Стамбула, то переговори на рівні міністрів, найімовірніше, завершаться нічим. Якщо ж стане відомо про те, що Путін їде до Стамбула, для України та європейців це має стати сигналом небезпеки. У Зеленського майже не залишиться простору для маневру, якщо Путін і Трамп з’являться в Стамбул з угодою, яку Трамп вимагатиме від нього підписати. Утім, за останні три роки Зеленський неодноразово демонстрував чудеса сили і спритності, які може народжувати тільки відчай.
—
Джерело: аналітичний портал RE:RUSSIA
Читайте також:
- Загадка ленд-лізу для України
- "Ми будемо їсти траву, але зробимо бомбу" Як Пакистан став ядерною державою – урок для України
- Експерт Центру оборонних стратегій: "Доки Україну тримають у сірій геополітичній зоні небезпеки, Путін надіється переламати нас"
- Французький військовий історик: «Всі свої війни, що тривали понад рік, Росія програла»
- На що сподівається путінський режим і до чого тут Захід?
- Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал
- Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році
- Про мирний план Путіна та страхи Заходу
+ Поки нема коментарів
Додати перший