Ховаючись від призову до армії РФ, два брати з Криму в 2025 році виїхали на материкову Україну. У них не було українських документів, великих заощаджень чи знайомих у країні. Дорога зайняла кілька днів: вони їхали через тимчасово окупований Маріуполь, Росію та Білорусь.
Їх лякали мобілізацією в ЗСУ та «ненавистю українців до кримських татар». Про те, як їх зустріла Україна та які у них плани, брати розповіли виданню Крим.Реалії. Історія вийшла в межах проєкту «Їхній вибір – Україна», приуроченого до дванадцятої річниці анексії Криму.
Мустафі 22 роки, а Джемілю – 21.Брати народилися і все життя прожили в Криму. Рідний півострів вони описують одним словом – «неймовірний». Після переїзду на материк – понад пів року тому – їм ще довгий час снилося море. Брати із жалем визнають: після 2014 року їхній рідний Крим перестав нагадувати дім. З анексією Криму Росією там «зникли барви».
Як змінився Крим?
Брати родом із маленького кримського містечка. «Там було все. От усе, що потрібно для життя», – згадує Мустафа. Їм ще не було й 10 років, але вони пам’ятають, що в їхньому місті був власний футбольний клуб. Пам’ятають, як до них приїжджали з концертами українські артисти з материка. «Усі кайфували, всі були дружні. Я навіть не пам’ятаю, щоб були бійки, лайка тощо. Ти ось так виходиш, буквально метрів 300 проходиш – із цим привітався, з тим привітався. Ти вийшов за хлібом – а тобі вже помідорів, огірків дали. Все було чудово. Що ще потрібно для життя?» – каже Джеміль. Ще вони пам’ятають, що на ярмарках можна було купити які завгодно іграшки і кататися на класних атракціонах.
Призовники в Криму
Мустафа і Джеміль із сумом розповідають, що багато кримських татар змирилися із ситуацією. «Вони втратили надію там, у Криму», – пояснює Мустафа. Вони з братом теж довгий час сподівалися, що ЗСУ увійдуть до Криму. Після звільнення українською армією Херсона ця надія досягла піку. Але… не сталося.
Хлопці пояснюють, що виїхати після анексії було непросто. «І це зараз я звертаюся до всіх українців, які висловлюють претензії українцям, що залишилися в Криму, до кримських татар, які кажуть: «Та вони там усі вже прийняли російську владу, вони взяли паспорти, їм там по кайфу, вони живуть». Це не так просто – взяти і поїхати в невідомість, залишити все своє майно, яке в тебе тут є. Багато в кого залишилися батьки, за якими потрібно доглядати», – пояснює Мустафа.
Російські окупанти затримують кримських татар під будівлею суду. Сімферополь, 25 жовтня 2021 року
«Ти що, не росіянин? Значить, ти людина другого, третього сорту. У них така звичка», – розповідає Мустафа. Вони згадують, що роками стикалися з небажанням приїжджих росіян здавати їм житло чи брати на роботу. «Як вас звати? Джеміль? Ой, ні, ні, ні. Напевно, не здамо», – цитує Джеміль фрази, які не один раз чув на свою адресу в Криму.
Мустафа – кримський татарин, який виїхав із Криму, в студії Радіо Свобода. Київ, квітень 2026 року
Брати зрозуміли, що діяти потрібно зараз. Взяли невеликий запас грошей, попрощалися з рідними і поїхали «в невідомість». «Ще зіграло роль [у рішенні виїхати з Криму], що ось через кілька років у мене вже будуть діти, і вони до мене підійдуть і запитають: «Тату, ось коли був цей жах, ось коли була війна, що ти робив?» Я їм відповім: «Та так, у Криму відсидівся і все». Ні. Ми сюди [на материкову Україну] приїхали, не будемо говорити детально, але ми зробили внесок у нашу історію перемоги», – каже Мустафа.
Під час урочистостей у День Державного прапора України. Київ, 23 серпня 2023 року
Вони зазначають, що в українських державних програмах для реінтеграції переселенців, зокрема з Криму, є прогалини. Хлопці планують вступити до українського університету і сподіваються, що зможуть скористатися пільгами ВПО та будуть зараховані до вишу за спрощеною процедурою.
Служитимуть у ЗСУ?
Перед приїздом в Україну хлопці наслухалися від оточення страшилок про українські військкомати та ТЦК. «Нас лякали, що тут ледь не з 18 років пакують», – ділиться Мустафа. Цього разу вони не тікатимуть, кажуть хлопці.
Мустафа і Джеміль у студії Радіо Свобода. Київ, квітень 2026 року
Брати хочуть приїхати в Крим після деокупації. Приїхати туди з новими друзями, яких знайшли в Україні. І головне – свої весілля вони хочуть зіграти тільки вдома, в Криму. Хоч наречених вони ще не мають, але «вік уже підходить». Вони сміються і жартують, що залишать редакції свої акаунти в інстаграмі, щоб зацікавлені могли з ними зв’язатися.
—
Анжеліка Брушневська, опубліковано у виданні Крим.Реалії
В тему:
- Як Росія віками знищувала і продовжує знищувати народи
- Той, хто визнає Крим російським, підпише «вердикт на знищення кримськотатарського народу»
- Російських правозахисників за часів СРСР майже не хвилювало національне питання
- Кримські татари зрозуміли Україну раніше, ніж вона сама зрозуміла себе і в цьому була проблема
- Найвідоміші російські міфи про Крим
- В ООН представлен доклад о ситуации с правами человека в оккупированном Крыму
- Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий Крыма
- Оккупированный Крым – земля, где поломалась жизнь
- Крым для «Гоблина». Как семья Сергея Аксенова грабит оккупированный полуостров
- Сурков: «Как мы расчленим Украину»
- Оккупированный Крым: темный праздник под елкой из Вологды
- Какой должна быть политика Украины по непризнанию российской оккупации
- Крым — разбитая витрина
