Колишні ведучі проросійських каналів Медведчука і Мураєва залишаються єдиною антиукраїнською мережею

Ютуб-проєкти стали головним способом збереження публічності після повномасштабного вторгнення Росії в Україну для двох десятків ексведучих каналів холдингу «Новини» і «Наш», а також понад 140 їхніх постійних гостей-коментаторів.

Після заборони державних і підконтрольних Кремлю російських телеканалів в Україні у 2014 році Москва намагалася зберегти й посилити свій інформаційний вплив. Головним інструментом цього впливу стали новинні (інформаційні) телеканали, які протягом 2014—2019 років запускали (або купували й перезапускали) проросійські політики, зазначає у своєму дослідженні   Центр досліджень «Детектора медіа».

Насамперед ідеться про групу медіа Віктора Медведчука. Хоча формальними власниками цих телеканалів були інші люди (в останні роки перед закриттям — бізнесовий і політичний партнер Медведчука Тарас Козак), прямий вплив кума Путіна на медіахолдинг не викликав сумнівів. Медведчук не приховував свої ексклюзивні зв’язки в Кремлі, аж до показових зустрічей під час російсько-української війни в Москві із найвищими посадовцями, а Путін висловлювався про Медведчука лише приязно. Кремль робить на нього ставку дотепер.

На 2019 рік три телеканали — «112 Україна», NewsOne і ZIK — були де-факто підконтрольні Медведчуку та консолідовані у єдиний медіахолдинг «Новини». Ці канали обслуговували інтереси насамперед підконтрольного Медведчуку крила «Опозиційної платформи — За життя» — партії, яка утворилася у 2018 році в результаті об’єднання «Опозиційного блоку» на чолі з Юрієм Бойком, партії «За життя» Вадима Рабіновича й об’єднання «Український вибір» під проводом Віктора Медведчука. За визначенням дослідників зі США Джеймса Друкмена, Метью Левендускі й Одрі Маклейн, ці канали можна вважати партійними, себто медіа, афілійованими з конкретною політичною силою, що просувають вигідний їй порядок денний і слугують задоволенню її політичних цілей.

У 2018 році з’явився телеканал «Наш», заснований колишнім власником NewsOne Євгенієм Мураєвим, лідером новоствореної політичної партії «Наші». Ця політична сила не розвинулась у повноцінну партію та не мала успіхів на виборах. Порядок денний каналу «Наш» і набір облич, які він просував, відрізнявся від того, що був на каналах Медведчука.

2 лютого 2021 року президент Володимир Зеленський затвердив рішення РНБО про запровадження економічних санкцій щодо формального власника каналів Медведчука — народного депутата Тараса Козака, а також самих телеканалів «112 Україна», ZIK і NewsOne, які йому належать. 11 лютого 2022 року РНБО запровадила й санкції проти телеканалу «Наш». І хоча історія цих медіа на цьому не скінчилась і тривала до лютого 2022 року, їхній вплив на суспільства значно зменшився.

Ці медіа хоч формально й належали українським громадянам, та в пакеті з роздмухуванням внутрішньополітичних суперечностей послідовно просували тези російської пропаганди. Водночас притягнути їх до відповідальності, закрити чи обмежити роботу за тогочасним законодавством було практично неможливо; спроби зробити це наражалися на спротив українських політиків, міжнародних і навіть українських журналістських організацій. Захищаючись, канали Медведчука і Мураєва намагались позиціюватися не як проросійські, а як нібито незалежні або опозиційні, а боротьбу проти кремлівської дезінформації та пропаганди називали цензурою і тиском на політичних конкурентів.

В умовах війни українська влада була змушена нестандартно реагувати на гібридні загрози, застосувавши проти українських каналів економічні санкції. Накладені у позасудовий спосіб обмеження були екстраординарною дією для демократичної країни. Та Європейський Союз після повномасштабного вторгнення Росії в Україну також наклав подібні санкції на російські та пов’язані з Віктором Медведчуком медіа. Крім того, після припинення роботи каналів Медведчука і Мураєва рівень свободи слова, згідно з «Індексом свободи слова» від організації «Репортери без кордонів», в Україні зріс, що свідчить про безпідставність звинувачень у цензурі й тиску.

Виходячи зі збережених найближче до дати накладення санкцій версій сайтів телеканалів «112 Україна», NewsOne, ZIK і «Наш», а також публікацій українських медіавотчдогів — «Детектора медіа» й Інституту масової інформації, на момент запровадження санкцій на цих телеканалах працювали 67 ведучих.

З них на кінець серпня 2024 року 34 продовжують працювати в медіа, контактувати з медіа як експерти чи фахівці з комунікацій або вести власні медіапроєкти, зокрема на ютубі. 23 перестали бути публічними. Ще по п’ять — змінили сферу, в якій працюють, чи емігрували. Ця інформація може містити похибку, адже спирається на відкриті джерела. Після кожної публікації, яка служила доказом цих даних, були можливі зміни, не враховані у цьому дослідженні через брак публічної інформації.

Колишні ведучі підсанкційних телеканалів, які залишились в Україні, продовжують працювати у медіа, зникли чи емігрували станом на 31 серпня 2024 року

Дії ексведучих підсанкційних каналів, які залишилися працювати у медіа, є об’єктом нашого аналізу. Увагу ми приділяємо тим, хто веде канали на ютубі чи долучаються до ютуб-проєктів як ведучі. В  дослідженні не йдеться про ведучих, які, хоч і працювали доволі довго на каналах Медведчука, як-от Наташа Влащенко чи Василь Голованов, на час запровадження санкцій уже перейшли на інші канали, зокрема «Україна 24».

Гіпотезою цього дослідження є припущення, що ті ексведучі підсанкційних каналів, які долучаються до каналів на ютубі чи ведуть власні медіапроєкти, продовжують існувати як цілісна мережа, учасники якої пристосувалися до ринку праці. І продовжують поширювати тези російської пропаганди на цій платформі.

Предметом нашого аналізу відтак буде не доведення чи спростування факту прихованої координації роботи відповідних каналів із Росії. Тобто навіть у випадку виявлення у відповідних медіа тез російської пропаганди, виходячи з джерел дослідження, ми не зможемо відповісти, чи ці тези ведучі поширюють із власних суб’єктивних інтенцій, або ж вони поширюють їх як частину підривної роботи, координованої з Росії. Ведучі можуть поширювати проросійські тези без вказівок із Росії.

Наприклад, для збереження зв’язку з лояльною аудиторією, який можуть надалі використовувати у політичних чи комерційних інтересах, чи виходячи з власних переконань. У такому разі ведучі лише опосередковано доєднуються до наративів російського агітпропу. Водночас Росія може інструментально використовувати канали у соціальних мережах з проукраїнським контентом, зокрема щоб накопичити аудиторію для майбутніх інформаційних атак, або для загострення суперечностей в українському суспільстві. Незалежно від суб’єктивних мотивів мовців, суспільний інтерес представляє перевірка факту наявності в інформаційному середовищі мережі медіаагентів, яка фрагментарно чи послідовно поширює вигідні Кремлю тези.

Окремої уваги заслуговують ведучі, які після повномасштабного вторгнення виїхали до Росії та Білорусі й відкрито співпрацюють із державними медіа ворожих держав і з Віктором Медведчуком. Тут ідеться про трьох працівників каналів Медведчука: Дениса Жарких, Діану Панченко та Надію Сасс. Ці журналісти діють у принципово іншому інформаційному контексті, і їм буде присвячена окрема глава. Водночас щодо їхньої інформаційної активності буде тестуватись аналогічна гіпотеза.

Для перевірки гіпотези необхідно відповісти на два дослідницькі питання.

По-перше, нам потрібно з’ясувати, чи інформаційна активність ексведучих підсанкційних телеканалів має ознаки мережі. Для цього ми проаналізуємо як окремі, так і колективні ютуб-проєкти цих ведучих каналів на предмет спільності візитів туди одних і тих же експертів. І побудуємо матрицю появи гостей і самих ведучих на каналах один одного.

По-друге, ми перевірятимемо контент відповідних каналів на предмет поширення тез російської пропаганди.

Російська пропагандистська машина весь час адаптується під нові історико-інформаційні умови. Наприклад, до повномасштабного вторгнення однією з основних тез російської пропаганди було просування Мінських угод у російській інтерпретації, що передбачало легітимацію в правовому полі України підконтрольних Москві політичних утворень на Донбасі ДО передачі Києву контролю над відповідною ділянкою російсько-українського кордону, тобто до реального звільнення цих територій. Ця теза була однією з найпопулярніших на каналах Медведчука і Мураєва. В умовах повномасштабної війни однією з головних задач агітпропу є, наприклад, зрив процесу мобілізації в Україні. На дискредитацію мобілізації працюють ключові підконтрольні Москві інформаційні ресурси.

Для оцінки тез, які озвучують ведучі й експерти аналізованих ютуб-проєктів на наявність у них російської пропаганди, команда Центру досліджень «Детектора медіа» виокремила вісім маркерів російської пропаганди, характерних для проросійських пропагандистських ресурсів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Ці маркери ми розділили на дві групи. Маркери першої групи передбачають просування тез, які містять екзистенційну загрозу для збереження незалежності, суверенітету, демократії, територіальної цілісності України в умовах повномасштабного вторгнення. Ми виходимо з того, що просування цих тез не може бути частиною демократичної плюральної політичної культури України, оскільки втілення їх у реальності створює загрозу знищення цієї культури.

Маркери першої групи: 

• дискредитація процесу мобілізації в Україні;
• системна дискредитація підтримки України партнерами;
• невизнання президента Зеленського та Верховної Ради легітимними;
• просування ідеї, що Україна — failed state, держава, що не склалася;
• заклики до перемовин на російських умовах або до територіальних поступок Росії;
• невизнання воєнних злочинів Росії або перенесення відповідальності за війну та її жертв на Україну й держави Заходу.

Маркери другої групи — тези, які можуть бути виправданими або характерними для плюралістичного інформаційного поля, зокрема для української політичної опозиції. Проте надмірне загострення уваги аудиторії на цих тезах у поєднанні з маркерами першої групи може свідчити про схильність поширювати проросійські погляди у ведучих чи експертів.

Маркери другої групи: 

• дискредитація гарантій безпеки від заходу, зокрема інтеграції України в НАТО;
• систематичне антизахідництво, дискредитація сучасної західної культури, західних реформ та цінностей.

Методологія та логіка занурення у роботу ексведучих телеканалів, на які РНБО наклала санкції

Пошук інформації про долю ведучих після накладення санкцій після повномасштабного вторгнення Росії в Україну базувався на аналізі інформації у відкритих джерелах і публікацій у соціальних мережах ексведучих. Базуючись на цих джерелах, ми виокремили перелік медіапроєктів ведучих, які залишилися працювати у медіа. А компанія LetsData вивантажила публікації з відібраних медіа для подальшого аналізу.

Робота з джерелами складалася з таких етапів:

Ідентифікація первинного списку ведучих. У вебархіві збереглися сторінки телеканалів перед чи невдовзі після накладення санкцій на телеканали. Вони стали основою для створення початкового списку ведучих. Згідно з даними вебархіву, на телеканалі «112 Україна» працювали 25 ведучих, на NewsOne — 18, на «ZIK» — 19; 12 — на телеканалі «Наш». Варто врахувати, що прив’язка ведучих до окремих каналів Медведчука є умовною: у 2019—2021 роках ці канали були тісно інтегровані, їхні обличчя постійно перетікали з одного на інший, а після запровадження санкцій три колективи злилися в один — супутниковий і онлайн-телеканал Перший незалежний.

Верифікація, чи ведучі, вказані в архівних версіях сайтів, не змінили роботу до накладення санкцій на телеканали. У випадку «112 Україна» частина людей із переліку ведучих у найближчому до запровадження санкцій архівуванні сайту давно працювала в інших медіа. Наприклад, Володимир Полуєв і Ганна Степанець у жовтні 2020 року перейшли на телеканал «Наш», а у серпні 2021 року — на «Україна 24». Юрій Бібік працював на «Україна 24» з листопада 2021 року. Також на початку 2021 року канал покинули Олексій Ананов, Анастасія Медведчук, Наталія Шулим, Тетяна Хмельницька й Олена Морозова.

Деякі ведучі телеканалів, про які йдеться у цьому дослідженні та які й зараз є суспільно активними, у списках ведучих на сайтах телеканалів ніколи не фігурували. Серед них, наприклад, блогер Дмитро Співак і політичний “експерт” Вадим Карасьов, який, тим не менше, вів кілька проектів спочатку на каналах Медведчука, а після їх закриття – на каналі “Наш”..

Ці телеканали також практикували позиціювати політиків чи пропагандистів, які за розкладом з’являлися в ефірах «постійними гостями», а не ведучими. Таким чином, канал знімав із себе відповідальність за слова гостей. Такий трюк, наприклад, телеканал «112 Україна» робив із Вадимом Рабіновичем. Там виходили дві програми за його участю «Хто кому Рабінович» і «Розмови за життя з Рабіновичем». Логотип другої програми був розроблений так, що фраза «За життя», яка збігалася з назвою партії Рабіновича, була в рази більшою за решту тексту.

Також можлива ситуація, коли у списках ведучих на сайті не вказували частину тих, хто програми вели. Так сталося з Русланом Коцабою, який вів на «NewsOne» програму «Я так думаю».

Джерелами для верифікації, чи працювали ведучі на телеканалах на момент накладення санкцій, є публікації «Детектора медіа» й Інституту масової інформації. Ці організації публікують огляди проєктів і медіапродуктів, до яких долучаються українські медійники. Додатковими джерелами були публікації на сторінках ведучих у соцмережах і в інтернет-медіа.

«Перший незалежний» як ще один рівень верифікації ексведучих. Ми застосували ще один рівень перевірки готовності поширювати проросійські погляди у медіа: порівняння переліку ведучих із попередніх кроків зі списком ведучих каналу «Перший незалежний». Його запустили менеджери й частина працівників «112 Україна», NewsOne i ZIKа. У телеефірі цей канал проіснував один день. 26 лютого 2021 року на нього теж наклали санкції. Після чого Перший незалежний продовжив виходити онлайн. Там із кількаразовими блокуваннями канал проіснував до лютого 2022 року.

Фотоколаж, який використовували для просування в ютубі каналу «Перший незалежний», котрий 26 лютого 2021 року на один день запустили менеджери й працівники телеканалів Медведчука. Джерело: «Україна молода»

На колажі зображені. Ліва частина знизу зліва направо: Діана Панченко, Павло Кужееєв.

Ліва частина посередні зліва направо: Роман Гах, Лана Шевчук, Тетяна Будь (ймовірно).

Ліва частина верхній ряд зліва направо: Станіслав Листопад, Катерина Романюк, неможливо однозначно ідентифікувати, Альона Зінченко, Едуард Гльоза, Тамара Горецька (ймовірно)

Права частина знизу зліва направо: В’ячеслав Піховшек, Василь Апасов.

Права частина посередні зліва направо: Вікторія Панченко, Олександр Шелест, Надія Сасс.

Права частина верхній ряд зліва направо: Олена Кирик, Петро Мага, Юлія Колтак, Віталій Дикий, Вадим Ярошенко, Ганна Можаровська (ймовірно).

Кількість програм в ефірі Першого незалежного, а отже, і ведучих цього каналу, природно, була меншою, ніж в ефірі трьох каналів Медведчука. За час роботи команда ведучих Першого незалежного та перелік програм змінювалися. Наприклад, улітку 2021 року там виходила програма «Суслов і Кущ: Економічні бесіди». Її постійними учасниками були Едуард Гльоза, колишній голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, 43-й номер у виборчому списку «Опозиційної платформи — За життя» Віктор Суслов і економічний експерт Олександр Кущ. А Руслан Коцаба вів програму «Вечірня казка з Русланом Коцабою». Переліки цих ведучих послужили підтвердженнями сталості ведучих і експертів.

Еміграція для безперешкодного поширення російської пропаганди

З шести ексведучих, які емігрували, четверо поширюють російську пропаганду. Це: Денис Жарких, Діана Панченко, Надія Сасс і Руслан Коцаба. Про долю решти двох не відомо майже нічого.

Жарких був політичним коментатором на майданчиках Віктора Медведчука щонайменше з 2015 року, коли той очолював проросійський рух «Український вибір». У 2017 році в ефірі антиукраїнського каналу News Front Жарких говорив, що українізація — це технологія психологічного тиску та роз’єднання народу, а у 2020 році писав, що Україна «відстрілює російськомовних» на Донбасі. Коли «112 Україна» перейшов під контроль Медведчука, в ефірі телеканалу у Дениса Жарких з’явилася авторська програма «По суті». Чи не в кожному його випуску червоною ниткою проходили тези про несамостійність України, небажання Європи нам допомагати та про важливість відновлення дружби з Росією. Промоція Медведчука була одним із завдань програми. Після повномасштабного вторгнення Жарких покинув Україну та долучився до команди Медведчука в екзилі.

У липні 2023 року Медведчук зареєстрував у Росії свій політичний проєкт «Другая Украина» як громадську організацію. Головою виконавчого комітету став Жарких, а Медведчук — головою ради. Згідно з розслідуванням програми «Схеми», до проєкту доєдналися 13 людей, дванадцятеро з них мають українське громадянство. Частина учасників також фігурувала в Україні у кримінальних провадженнях щодо сепаратизму та держзради.

У травні 2024 року Служба безпеки викрила в Києві підпільний осередок політпроєкту «Другая Украина». Агентурна група займалася інформаційними диверсіями проти України, поширювала відеоконтент, у якому дискредитувала Сили оборони, закликала українців скласти зброю та здатися окупантам. Готову медіапродукцію вони пересилали на погодження куратору — Денису Жарких. Він і давав дозвіл на поширення антиукраїнського контенту.

«Другая Украина» має канал на платформі «Рутуб». Там організація має трохи більш як 160 підписників, а відео набирають від кількох до кількох десятків переглядів. Такі масштаби охоплення можуть свідчити, що проєкт, попри претензію на «уряд в екзилі», не має попиту. Серед ведучих цього каналу є колись українські ведучі Олег Ясінський («Думайте с Олегом Ясинским») і Ян Таксюр («Другие смыслы»).

Діана Панченко після 24 лютого 2022 року виїхала до окупованого Донецька й далі працює на користь Росії. У 2023 році СБУ оголосила їй підозру в державній зраді. Панченко веде російськомовний телеграм-канал, ютуб, інстаграм, а також англомовний блог у забороненій у Росії соцмережі Х. Там Панченко називає себе експерткою з внутрішньої політики, історії, геополітики, економіки, історичної пам’яті, релігії, інформаційної політики тощо. Здебільшого вона повторює проросійські тези, які до того озвучувала на телеканалах Медведчука. Серед них — історії про «зовнішнє управління» й українську владу, яка виконує волю західних кураторів; про братерство українців і росіян; як Захід «використовує» Україну у боротьбі з Росією; дискредитація прозахідного курсу України; звинувачення української влади у «небажанні миру» на умовах Кремля. З виїздом до Росії Панченко почала писати «на Украине» замість «в Украине».

Колишня ведуча каналів Медведчука, дружина звинуваченого в державній зраді ексдепутата від ОПЗЖ та соратника Медведчука Олега Волошина Надія Сасс виїхала до Білорусі 13 лютого 2022 року. На білоруському державному каналі СТВ веде програму «САСС уполномочен заявить», продовжуючи слугувати рупором Кремля та ворожих наративів.

У Білорусі гості й експерти, а також теми, які порушує Сасс, залишилися майже без змін. Туди приходив соратник Медведчука нині покійний Ілля Кива. Він залякував навалою «нацистів в Україні». Чоловік ведучої Олег Волошин розповідає про колишні досягнення нині забороненої фракції «ОПЗЖ» в Україні. Саме у програмі Сасс Віктор Медведчук повідомив, що повертається у політику — запускає проєкт «Другая Украина» та намагатиметься «демонополізувати право президента Зеленського представляти Україну на міжнародному рівні». І про необхідність повалити «злочинний режим» Зеленського й укласти дружбу з Росією.

Туди ж приходять «політологи», які були експертами пропагандистських телеканалів в Україні, зокрема підозрюваний у держзраді Олександр Лазарєв. Ці експерти віщують падіння Заходу, західної системи цінностей, західних ринків, президента Зеленського, України. У кожній програмі Сасс є білоруські функціонери та посіпаки режиму, в кожній програмі є запрошений російський експерт, а також є обов’язкові розлогі цитати та фрагменти виступів «мудрого лідера» білоруського народу, як називає Лукашенка Сасс.

Руслан Коцаба вів програму «Я так думаю» на NewsOne. У ній обговорювали актуальні інформаційні приводи, але робив це Коцаба сам, без гостей. Серед співзвучних російській пропаганді тез, які озвучував Коцаба у «Я так думаю», були: «влада в Україні — фашистська», «Україна не суб’єктна — всім керує Держдеп», Революцію Гідності «організували олігархи» тощо.

У січні 2023 року Коцаба мав з’явитися до суду у місті Коломия Івано-Франківської області у справі, в якій пропагандиста звинувачували у держзраді. Проте його адвокатка Світлана Новицька подала клопотання про перенесення розгляду через те, що Коцаба перебуває за кордоном. Згодом Коцаба повідомив, що виїхав до США на законних підставах: супроводжуючи свою матір, яка має інвалідність.

У той час Коцаба вів ютуб-канал, який зараз недоступний, і телеграм-канал. Телеграм-канал оновлюється, але має лише 3,9 тисячі підписників. Останнім часом Коцаба там перепощує інших. Зокрема, підозрюваного у державній зраді народного депутата України Олександра Дубінського чи іншого нардепа, який незаконно покинув Україну, — Артема Дмитрука.

В еміграції Коцаба дає інтерв’ю проросійським блогерам і записує відеозвернення. У одному з таких відеозвернень, опублікованому 15 січня 2024 року, Коцаба закликав українських військовослужбовців покидати позиції:

«Усіх вас закликаю рятувати в першу чергу життя будь-якими законними й незаконними з точки зору держави методами. Бо нема нічого ціннішого за людське життя. Ще раз кажу: братання в окопах, дезертирство, СЗЧ, самовільне залишення частини, здача в полон. Усе для цього підходить».

Таким чином Коцаба продовжує сприяти російській пропаганді. Як і до еміграції, його головною темою залишається «пацифізм», який у розумінні Коцаби має вигляд «просто перестати оборонятися».

Надія Сасс, Руслан Коцаба й Діана Панченко також долучалися до ресурсу Віктора Медведчука з поширення російської пропаганди Golos.eu. Ця платформа є збіркою дописів рупорів російської пропаганди у формі блогів. Вони часто є републікаціями проросійських пропагандистів на інших платформах.

Залишилися працювати у медіа в Україні

Найбільшим роботодавцем для ексведучих із підсанкційних телеканалів є державний телеканал «Рада». У 2022 — першій половині 2024 року там працювали щонайменше Ольга Нємцева, Ольга Бутко, Назар Довгий, Вадим Герасимович і Богдан Піленко. Вадим Герасимович, окрім державного медіа, також працює ведучим на ютуб-каналі Politeka Online і Ukrlife.TV. Артем Нікіфоров і Олександр Ролдугін недовго вели ефіри на каналі «Рада», а потім зникли з публічного простору.

Серед тих, хто працює з державними інституціями, також варто згадати Юлію Колтак із NewsOne — вона працює прессекретаркою голови Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера. А також Тетяну Хмельницьку, радницю зі стратегічних комунікацій Державного бюро розслідувань.

Ще одним популярним місцем роботи для ексведучих телеканалів, на які наклала санкції РНБОУ, став канал «Новини. Live». Він входить до орбіти впливу народного депутата й бізнесмена Вадима Столара, який до 15 березня 2022 року був членом фракції нині вже забороненої «ОПЗЖ», а згодом увійшов до депутатської групи «Відновлення України». З початку повномасштабного вторгнення на «Новини.Live» працюють або працювали Вадим Ярошенко, Тетяна Будь, Софія Півняк, Лана Шевчук і Сергій Гулюк.

Лана Шевчук, Василь Апасов, Вадим Карасьов, Ярослава Маслова донедавна випускали відеопродукти на ютуб-каналі «Вишка». Цей канал, найімовірніше, є перейменованим з ініціативи Макса Назарова ютуб-каналом підсанкційного телеканалу «Наш». Утім, після блокування каналу на території України він втратив аудиторію та став на паузу.

Недержавні медіапроєкти, до яких залучені колишні ведучі телеканалів, на які РНБОУ наклали санкції

Ще одним місцем роботи для ексведучих телеканалів групи Медведчука-Козака став ютуб-канал «Politeka Online». На ньому випускають інтерв’ю Едуард Гльоза, Вадим Герасимович і Анастасія Гусарєва.

Олена Кирик, Ангеліна Пичик, Юлія Литвиненко і Віта Євтушина випускають інтерв’ю на ютуб-каналі «Сейчас», яким керує ексменеджер медіагрупи олігарха Ріната Ахметова Ростислав Буняк.

Віталій Дикий, Олена Кирик і Юлія Литвиненко, як повідомляв «Детектор медіа» у жовтні 2021 року, долучалися до роботи медіапроєкту «Независимые». Там ведучою також працювала дочка народного депутата Андрія Деркача, який перебуває під санкціями США, Тетяна Терехова. У серпні 2021 року Литвиненко стала ведучою Прямого каналу, підконтрольного політикам із партії «Європейська солідарність».

На ютуб-каналі «Да это так» виходили відео колишніх працівників телеканалу «Наш» Макса Назарова та Ярослави Маслової. Ютуб-канал «Да это так», заблокований у квітні 2024 року на території України, з початком серпня теж припинив публікувати нові відео.

Петро Мага працює у медіапроєкті Ukraine World News. Цей проєкт запрацював на початку 2023 року. У травні 2024 року працівники Державного бюро розслідувань і Національної поліції затримали власника цього каналу Віталія Кропачова з підозрою у завданні державі збитків на махінаціях у вугільній сфері на суму два мільярди гривень.

Власні ютуб-канали чи медіапроєкти є в Едуарда Гльози, Альони Зінченко, Ангеліни Пичик, Інги Мезері, Вадима Карасьова, Василя Апасова, Дмитра Співака, Олексія Куща, Олександра Шелеста, а також Віталія Дикого. Ці проєкти дуже різні за характером поширюваних тез і запрошених гостей. Приміром, Інга Мезеря бере інтерв’ю в політика Олеся Донія та журналіста Романа Цимбалюка або військового експерта Ігаля Левіна та інших спікерів, не помічених у поширенні ворожих наративів. Але є й ефіри з Олексієм Арестовичем, Юрієм Романенком чи Русланом Бортником, чиї висловлювання бувають суголосними російській пропаганді.

Олексій Кущ не готує спеціально для свого ютуб-каналу відео, а перепубліковує свої інтерв’ю та коментарі іншим. Судячи з ютуб-каналу Куща, по його експертизу найчастіше звертаються як ведучі каналів «Новини. Live» чи Politeka Online, так і журналісти програми «ТСН», що виходить на телеканалі «1+1», або російськомовного іномовлення «FreeДом». Від травня Кущ публікує статті з аналізом державних фінансів і економічної політики на «Дзеркалі тижня».

Серед експертів, яких Віталій Дикий регулярно запрошує на ефіри, є Михайло Чаплига, Ігор Мосійчук і Андрій Єрмолаєв. Дехто з перерахованих у цьому кластері ексмедійників є гостями ефірів одне одного, а також є коментаторами на каналах «Вышка» і Politeka Online або вмикаються в ефір каналу «Новини. Live». Наприклад, Апасов бере інтерв’ю у Дикого, а Дикий — в Апасова. Також у Дикого на каналі можна побачити Співака та Карасьова, що дозволяє висунути гіпотезу про існування закритої «екосистеми» колишніх ведучих підсанкційних телеканалів і їхніх експертів. Інколи одні ексведучі стають «експертами» і дають інтерв’ю іншим.

детальна таблиця, що систематизує інформацію про ексведучих підсанкційних телеканалів, їхні поточні проєкти, місце перебування, діяльність та ресурси: