Після майже столітньої перерви українці знову відзначатимуть Різдво 25 грудня

 У моєму дитинстві наша сім’я відзначала Різдво двічі: 25 грудня та 7 січня. Так хотіла бабця Ганна. Народжена в 1887 році, вона звикла варити кутю у грудні. Після 1917-го її агресивно перевиховували. Вже у старості бабуся говорила: «Бог його знає, яка дата Різдва правильна. Щоб гріха не набратися, треба шанувати обидві». 

У своїй кімнаті бабуня зберігала календарі за роки, у які народжувалися її діти. У календарях за 1912, 1914, 1916, 1925 роки дата 25 грудня завжди виділялася святковим обрамленням — як вихідний день. Бабуся терпляче пояснювала мені про нові та старі календарні стилі: чому маємо два Різдва і два Нових роки. 

Після смерті баби Ганни мої батьки закинули ті календарі на горище, а згодом я занесла їх у школу як макулатуру. Мама стала варити кутю вже тільки на 6-7 січня, але до Святвечора, що 24 грудня, в хаті проводили святкове прибирання. А на самі святкові дні 24 і 25 грудня мама не бралася ні до шиття, ні до прання, ні до іншої роботи й повторювала бабусине: «Бог його знає, яка дата Різдва правильна».

24 грудня 2022 року онуки наварили моїй мамі куті та влаштували Святвечір — тоді ПЦУ дозволила вірянам святкувати Різдво у грудні, якщо вони забажають. Щоправда, 6 січня 2023-го ми знову варили кутю і знову був Святвечір — «про всяк випадок», як сказала моя мама. Вона зі своєю звичкою «двох Святвечорів і двох Нових років» померла у квітні, а 1 вересня 2023 року набрав чинності новий церковний календар Православної церкви України: датою Різдва Христового в ньому утверджувалося 25 грудня, а 7 січня перестало бути днем релігійного свята і вихідним. Відпала й потреба у Старому Новому році. Тобто за сто років перипетії з датою святкування Різдва пройшли по колу, і українці через вік блукання манівцями повернулися до своїх традицій.

«На сьогодні в Україні лише окремі парафії не перейшли на святкування Різдва за новим календарем. Їх трохи більше ніж 120 із понад 8000», — розповів мені протоієрей Олександр Трофимлюк, доктор богословських наук і голова календарної комісії ПЦУ. 

Разом з отцем Олександром і професором Острозької академії, істориком Андрієм Смирновим hromadske розбиралося, як в Україні змінювалися дати святкування Різдва, чому нині ПЦУ надала перевагу 25 грудня і чи означає ця дата, що українські православні християни тепер мусять переймати традиції святкування Різдва у католиків.

Навіщо Богові день народження

Тривалий час християни відзначали Різдво як один з аспектів Богоявлення — 6 січня. Тобто Різдвом Ісуса вважався день його хрещення в річці Йордан, коли він явився людям як Божий помазаник і спаситель. Але поступово Різдво почали святкувати окремо від Богоявлення. 

Читати також:  Натяжные потолки: преимущества и недостатки

«Якби Христос народився як звичайна людина, він не міг би спасти людство. Для нас важливо, що Ісус — це боголюдина, він втілився, а не народився, прийшов у світ, щоб спасти кожного з нас. Тому ідея фізичного втілення Бога є надзвичайно важливою в християнстві, адже вона пов’язана з ідеєю спасіння людини. Ми святкуємо не дату, а подію Різдва», — пояснює отець Олександр.

А втім, для святкування події необхідна була певна календарна дата. У Євангеліях від Матвія та Луки не вказано конкретний день народження Ісуса. Зазначається лише, що він народився у Вифлеємі за правління царя Ірода. Рішення про відокремлення свята Різдва від Богоявлення і про відзначення його саме 25 грудня було ухвалене на Ефеському (Третьому Вселенському) церковному соборі в 431 році.

«Ця дата умовна. Можливо, за Різдвом закріпилася саме вона, бо 25 грудня після зимового сонцестояння починає збільшуватися світла частина доби. А ми вшановуємо Христа як світло істини. А можливо тому, що це свято виникло на противагу язичницькому святу поклоніння Сонцю, яке теж відзначалося 25 грудня», — говорить отець Олександр.

Навіть розкол християнської церкви на православну (Східну) і католицьку (Західну), який відбувся у 1054 році, не змінив дату святкування Різдва. На сьогодні лише Вірменська апостольська церква відзначає Різдво 6 січня — у день Богоявлення.

У моєму дитинстві наша сім’я відзначала Різдво двічі: 25 грудня та 7 січня. Так хотіла бабця Ганна. Народжена в 1887 році, вона звикла варити кутю у грудні. Після 1917-го її агресивно перевиховували. Вже у старості бабуся говорила: «Бог його знає, яка дата Різдва правильна. Щоб гріха не набратися, треба шанувати обидві».   У своїй кімнаті бабуня зберігала календарі за роки, у які народжувалися її діти. У календарях за 1912, 1914, 1916, 1925 роки дата 25 грудня завжди виділялася святковим обрамленням — як вихідний день. Бабуся терпляче пояснювала мені про нові та старі календарні стилі: чому маємо два Різдва і два Нових роки.   Після смерті баби Ганни мої батьки закинули ті календарі на горище, а згодом я занесла їх у школу як макулатуру. Мама стала варити кутю вже тільки на 6-7 січня, але до Святвечора, що 24 грудня, в хаті проводили святкове прибирання. А на самі святкові дні 24 і 25 грудня мама не бралася ні до шиття, ні до прання, ні до іншої роботи й повторювала бабусине: «Бог його знає, яка дата Різдва правильна».  24 грудня 2022 року онуки наварили моїй мамі куті та влаштували Святвечір — тоді ПЦУ дозволила вірянам святкувати Різдво у грудні, якщо вони забажають. Щоправда, 6 січня 2023-го ми знову варили кутю і знову був Святвечір — «про всяк випадок», як сказала моя мама. Вона зі своєю звичкою «двох Святвечорів і двох Нових років» померла у квітні, а 1 вересня 2023 року набрав чинності новий церковний календар Православної церкви України: датою Різдва Христового в ньому утверджувалося 25 грудня, а 7 січня перестало бути днем релігійного свята і вихідним. Відпала й потреба у Старому Новому році. Тобто за сто років перипетії з датою святкування Різдва пройшли по колу, і українці через вік блукання манівцями повернулися до своїх традицій.  «На сьогодні в Україні лише окремі парафії не перейшли на святкування Різдва за новим календарем. Їх трохи більше ніж 120 із понад 8000», — розповів мені протоієрей Олександр Трофимлюк, доктор богословських наук і голова календарної комісії ПЦУ.   Разом з отцем Олександром і професором Острозької академії, істориком Андрієм Смирновим hromadske розбиралося, як в Україні змінювалися дати святкування Різдва, чому нині ПЦУ надала перевагу 25 грудня і чи означає ця дата, що українські православні християни тепер мусять переймати традиції святкування Різдва у католиків.  Навіщо Богові день народження  Тривалий час християни відзначали Різдво як один з аспектів Богоявлення — 6 січня. Тобто Різдвом Ісуса вважався день його хрещення в річці Йордан, коли він явився людям як Божий помазаник і спаситель. Але поступово Різдво почали святкувати окремо від Богоявлення.   «Якби Христос народився як звичайна людина, він не міг би спасти людство. Для нас важливо, що Ісус — це боголюдина, він втілився, а не народився, прийшов у світ, щоб спасти кожного з нас. Тому ідея фізичного втілення Бога є надзвичайно важливою в християнстві, адже вона пов’язана з ідеєю спасіння людини. Ми святкуємо не дату, а подію Різдва», — пояснює отець Олександр.  А втім, для святкування події необхідна була певна календарна дата. У Євангеліях від Матвія та Луки не вказано конкретний день народження Ісуса. Зазначається лише, що він народився у Вифлеємі за правління царя Ірода. Рішення про відокремлення свята Різдва від Богоявлення і про відзначення його саме 25 грудня було ухвалене на Ефеському (Третьому Вселенському) церковному соборі в 431 році.  «Ця дата умовна. Можливо, за Різдвом закріпилася саме вона, бо 25 грудня після зимового сонцестояння починає збільшуватися світла частина доби. А ми вшановуємо Христа як світло істини. А можливо тому, що це свято виникло на противагу язичницькому святу поклоніння Сонцю, яке теж відзначалося 25 грудня», — говорить отець Олександр.  Навіть розкол християнської церкви на православну (Східну) і католицьку (Західну), який відбувся у 1054 році, не змінив дату святкування Різдва. На сьогодні лише Вірменська апостольська церква відзначає Різдво 6 січня — у день Богоявлення.   Різдвяна служба у греко-католицькому Хрестовоздвиженському кафедральному соборі Немеш Янош / УНІАН  Як з'явилася дата 7 січня  На час народження Христа в усьому тодішньому цивілізованому світі діяв юліанський календар, який римський консул Юлій Цезар запровадив з 1 січня 45 року до Різдва Христового. Отже, коли християнська церква обрала 25 грудня як дату святкування Різдва, вона зробила це за юліанським календарем.   «У 988 році, охрестивши Русь, князь Володимир приєднав її до цивілізованого світу. Разом із християнством ми перейняли у Візантії й дату відзначення Різдва — 25 грудня за юліанським календарем», — говорить доктор історичних наук, професор Андрій Смирнов.  З плином часу розбіжності між юліанським календарем і астрономічним сонячним роком зростали дедалі більше. У 1582 році Папа Римський Григорій XIII наказав підкоригувати юліанський календар — так з'явився григоріанський календар, що спочатку поширився у католицьких країнах, а потім і по всьому світові, зрештою ставши універсальним. За григоріанським календарем Різдво продовжили відзначати саме 25 грудня — ця дата не змінилася після корегування, адже була визначена Вселенським церковним собором. Григоріанський календар був значно точнішим, ніж юліанський: якщо за юліанським кожні 400 років втрачається більш ніж 3 дні, то за григоріанським — тільки 0,1 дня. Для будь-якої події з 1901 по 2099 рік її дата за юліанським календарем відстає від дати за григоріанським на 13 днів.   Польща, до складу якої тривалий період належала Правобережна Україна, ще у XVI столітті перейшла на григоріанський календар і у світському, і в церковному житті. Але українські греко-католики та православні в Галичині дотримувалися юліанського церковного календаря — для них це був один зі способів збереження своєї ідентичності, опір латинізації та спольщенню. Українці, які перебували під владою російської імперії, також продовжували використовувати юліанський календар. Так тривало до 1918 року, коли Українська Народна Республіка ухвалила закон «Про заведення на Україні числення часу по новому стилю і переведення годинників на середньоєвропейський час». Відповідно до закону, у 1918 році після 15 лютого відразу настало 1 березня. Більшовики у Москві теж перейшли на григоріанський календар (так званий новий стиль): після 31 січня 1918 року в радянській росії настало 14 лютого.   «На території України світське життя з 1918 року йшло за григоріанським календарем, а церковне — за юліанським: 25 грудня церковного юліанського календаря стало 7 січня за світським григоріанським календарем. Дотримання юліанського календаря було своєрідною опозицією церкви до нової влади. Так виникла плутанина. Але варто наголосити: ніхто у 1918 році не переносив дату святкування Різдва, просто змінився світський календар, який церква не прийняла.   Більшовицька атеїстична влада спочатку ще дозволяла релігійні свята: з 1918 по 1923 рік у радянських календарях датою Різдва та вихідним днем було 7 січня. 1923 року більшовицький уряд ухвалив постанову, за якою вихідні дні на Різдво переносилися з 7 та 8 січня на 25 і 26 грудня. У 1929 році москва вирішила, що досить уже загравати з вірянами — Раднарком СРСР своєю постановою взагалі скасував вихідні на Різдво.   Проте православна церква продовжувала відзначати його 7 січня, бо саме на цей день припадало 25 грудня за юліанським календарем. Новий рік за юліанським календарем стали відзначати, відповідно, 14 січня. Так з’явилося свято-оксюморон під назвою Старий Новий Рік», — пояснює професор Андрій Смирнов.  Після здобуття Україною незалежності в 1991 році 7 січня збереглося як дата святкування: багато років саме її дотримувалися і в Українській православній церкві Київського патріархату, і в УПЦ московського патріархату, і в Українській греко-католицькій церкві.  Україна обрала новоюліанський календар  Усі православні церкви світу до 1923 року жили за юліанським календарем. У 1923-му тодішній Вселенський патріарх Мелетій IV скликав конгрес православних східних церков. На цьому зібранні вирішили реформувати календар: переходити на григоріанський від католицького Папи не хотілося, дотримуватися застарілого юліанського було вже неможливо — так виник новоюліанський календар, на який з 1 січня 1924 року перейшла більшість православних східних церков (російська православна церква, а з нею і православні українці тоді залишилися на юліанському).   Новоюліанський календар розробив сербський астроном Мілутін Міланкович. Цей календар став у рази точнішим від старого юліанського, на нього поступово перейшли 10 із 16 помісних автокефальних східних православних церков: Константинопольський, Александрійський, Антіохійський патріархати, Румунська православна церква, Болгарська православна церква, церква Греції тощо. Наразі на новоюліанський календар перейшли Православна церква України та Українська греко-католицька церква. Єрусалимська, російська, Грузинська, Сербська та Польська православні церкви продовжують використовувати старий юліанський календар.  18 жовтня 2022 року ПЦУ дозволила своїм парафіянам провести різдвяне богослужіння 25 грудня за новоюліанським календарем — як експеримент. Офіційно на новоюліанський календар українські православна і греко-католицька церкви перейшли з 1 вересня 2023 року — за рішенням Архиєрейського собору ПЦУ й Архиєрейського Синоду УГКЦ. Лише Пасхалії в українських церквах східного обряду визначатимуть за юліанським календарем.   «Реформа церковного календаря в Україні назріла вже дуже давно. Адже розбіжності у світському й церковному календарях породжують у суспільстві певні суперечності. ПЦУ перейшла на новий календар — і в цьому немає нічого єретичного. Бо сам перехід не має жодного сакрального змісту, це, за великим рахунком, технічне питання.   Ми дуже обережно підходили до календарної реформи, адже не хотіли спровокувати розкол серед вірян, не хотіли жодних маніпуляцій. російська агресія посприяла тому, що перехід на новий календар відбувся безболісно. Парафіяни активно виступали за календарну реформу, бо їм самим хотілося відмежуватися від російської церкви. Але первинний сенс календарної реформи не в розмежуванні з москвою, а в здоровому глузді. Ми просто узгодили церковний календар зі світським і зняли усі суперечності між ними.   Ще декілька наступних століть наш світський календар (григоріанський) збігатиметься з церковним новоюліанським. Це щонайменше дуже зручно для вірян», — зауважує протоієрей отець Олександр.  Він також наголошує, що немає «нашого» і «польського», чи «католицького», Різдва. Є Різдво Спасителя Ісуса Христа — свято, спільне для усіх християн. Святкування 25 грудня не означає, що ПЦУ «покатоличилася» і хоче переходити на західний обряд. Це лише узгодження календаря з реаліями життя та християнського світу.

Різдвяна служба у греко-католицькому Хрестовоздвиженському кафедральному соборі / Немеш Янош / УНІАН

Як з’явилася дата 7 січня

На час народження Христа в усьому тодішньому цивілізованому світі діяв юліанський календар, який римський консул Юлій Цезар запровадив з 1 січня 45 року до Різдва Христового. Отже, коли християнська церква обрала 25 грудня як дату святкування Різдва, вона зробила це за юліанським календарем. 

«У 988 році, охрестивши Русь, князь Володимир приєднав її до цивілізованого світу. Разом із християнством ми перейняли у Візантії й дату відзначення Різдва — 25 грудня за юліанським календарем», — говорить доктор історичних наук, професор Андрій Смирнов.

З плином часу розбіжності між юліанським календарем і астрономічним сонячним роком зростали дедалі більше. У 1582 році Папа Римський Григорій XIII наказав підкоригувати юліанський календар — так з’явився григоріанський календар, що спочатку поширився у католицьких країнах, а потім і по всьому світові, зрештою ставши універсальним.

За григоріанським календарем Різдво продовжили відзначати саме 25 грудня — ця дата не змінилася після корегування, адже була визначена Вселенським церковним собором. Григоріанський календар був значно точнішим, ніж юліанський: якщо за юліанським кожні 400 років втрачається більш ніж 3 дні, то за григоріанським — тільки 0,1 дня. Для будь-якої події з 1901 по 2099 рік її дата за юліанським календарем відстає від дати за григоріанським на 13 днів. 

Читати також:  Почерк російського звіра. У нинішній війні проти Росії проти чимало паралелей з минулим, однією з них є Голодомор

Польща, до складу якої тривалий період належала Правобережна Україна, ще у XVI столітті перейшла на григоріанський календар і у світському, і в церковному житті. Але українські греко-католики та православні в Галичині дотримувалися юліанського церковного календаря — для них це був один зі способів збереження своєї ідентичності, опір латинізації та спольщенню. Українці, які перебували під владою російської імперії, також продовжували використовувати юліанський календар.

Так тривало до 1918 року, коли Українська Народна Республіка ухвалила закон «Про заведення на Україні числення часу по новому стилю і переведення годинників на середньоєвропейський час». Відповідно до закону, у 1918 році після 15 лютого відразу настало 1 березня. Більшовики у Москві теж перейшли на григоріанський календар (так званий новий стиль): після 31 січня 1918 року в радянській росії настало 14 лютого. 

«На території України світське життя з 1918 року йшло за григоріанським календарем, а церковне — за юліанським: 25 грудня церковного юліанського календаря стало 7 січня за світським григоріанським календарем. Дотримання юліанського календаря було своєрідною опозицією церкви до нової влади. Так виникла плутанина. Але варто наголосити: ніхто у 1918 році не переносив дату святкування Різдва, просто змінився світський календар, який церква не прийняла. 

Більшовицька атеїстична влада спочатку ще дозволяла релігійні свята: з 1918 по 1923 рік у радянських календарях датою Різдва та вихідним днем було 7 січня. 1923 року більшовицький уряд ухвалив постанову, за якою вихідні дні на Різдво переносилися з 7 та 8 січня на 25 і 26 грудня. У 1929 році москва вирішила, що досить уже загравати з вірянами — Раднарком СРСР своєю постановою взагалі скасував вихідні на Різдво. 

Проте православна церква продовжувала відзначати його 7 січня, бо саме на цей день припадало 25 грудня за юліанським календарем. Новий рік за юліанським календарем стали відзначати, відповідно, 14 січня. Так з’явилося свято-оксюморон під назвою Старий Новий Рік», — пояснює професор Андрій Смирнов.

Після здобуття Україною незалежності в 1991 році 7 січня збереглося як дата святкування: багато років саме її дотримувалися і в Українській православній церкві Київського патріархату, і в УПЦ московського патріархату, і в Українській греко-католицькій церкві.

Україна обрала новоюліанський календар

Усі православні церкви світу до 1923 року жили за юліанським календарем. У 1923-му тодішній Вселенський патріарх Мелетій IV скликав конгрес православних східних церков. На цьому зібранні вирішили реформувати календар: переходити на григоріанський від католицького Папи не хотілося, дотримуватися застарілого юліанського було вже неможливо — так виник новоюліанський календар, на який з 1 січня 1924 року перейшла більшість православних східних церков (російська православна церква, а з нею і православні українці тоді залишилися на юліанському). 

Читати також:  Технології в казино: Від класичних слотів до віртуальної реальності

Новоюліанський календар розробив сербський астроном Мілутін Міланкович. Цей календар став у рази точнішим від старого юліанського, на нього поступово перейшли 10 із 16 помісних автокефальних східних православних церков: Константинопольський, Александрійський, Антіохійський патріархати, Румунська православна церква, Болгарська православна церква, церква Греції тощо. Наразі на новоюліанський календар перейшли Православна церква України та Українська греко-католицька церква. Єрусалимська, російська, Грузинська, Сербська та Польська православні церкви продовжують використовувати старий юліанський календар.

18 жовтня 2022 року ПЦУ дозволила своїм парафіянам провести різдвяне богослужіння 25 грудня за новоюліанським календарем — як експеримент. Офіційно на новоюліанський календар українські православна і греко-католицька церкви перейшли з 1 вересня 2023 року — за рішенням Архиєрейського собору ПЦУ й Архиєрейського Синоду УГКЦ. Лише Пасхалії в українських церквах східного обряду визначатимуть за юліанським календарем. 

«Реформа церковного календаря в Україні назріла вже дуже давно. Адже розбіжності у світському й церковному календарях породжують у суспільстві певні суперечності. ПЦУ перейшла на новий календар — і в цьому немає нічого єретичного. Бо сам перехід не має жодного сакрального змісту, це, за великим рахунком, технічне питання. 

Ми дуже обережно підходили до календарної реформи, адже не хотіли спровокувати розкол серед вірян, не хотіли жодних маніпуляцій. російська агресія посприяла тому, що перехід на новий календар відбувся безболісно. Парафіяни активно виступали за календарну реформу, бо їм самим хотілося відмежуватися від російської церкви. Але первинний сенс календарної реформи не в розмежуванні з москвою, а в здоровому глузді. Ми просто узгодили церковний календар зі світським і зняли усі суперечності між ними. 

Ще декілька наступних століть наш світський календар (григоріанський) збігатиметься з церковним новоюліанським. Це щонайменше дуже зручно для вірян», — зауважує протоієрей отець Олександр.

Він також наголошує, що немає «нашого» і «польського», чи «католицького», Різдва. Є Різдво Спасителя Ісуса Христа — свято, спільне для усіх християн. Святкування 25 грудня не означає, що ПЦУ «покатоличилася» і хоче переходити на західний обряд. Це лише узгодження календаря з реаліями життя та християнського світу.

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший