Після Революції Гідності українське суспільство вимагало активного очищення влади від чиновників, які скомпрометували себе зв’язками з минулим керівництвом країни чи корупційними діяннями. Широко підтримувалася ідея люстрації, особливо щодо представників правоохоронних органів, котрі продемонстрували лояльність до колишнього режиму.
На жаль, за десятиліття ці «старі» кадри часто продовжували працювати або знаходили шпарини, щоб повернутися на керівні посади. Історія з експрокурором Дмитром Петровим – яскраве свідчення того, що деякі високопосадовці, попри гучні звільнення чи атестацію, встигають і в «нові» часи обійняти чимало вагомих посад і навіть вибити грошові компенсації за «незаконні» звільнення.
Дмитро Петров
Петров у свій час працював у Генеральній прокуратурі, потім лишив її, коли хвиля перевірок та переформатування прокуратури, здавалося б, мала остаточно відсіяти недоброчесних чиновників. Ми писали про нього ще у 2017 році: "Прокурор ГПУ Дмитро Петров: молодий, цинічний, не за доходами багатий". Але нині він за даними джерел, знову намагається повернутись в органи прокуратури, водночас уже встигнувши попрацювати заступником керівника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби (ДМС) у м. Києві та Київській області.
Як свідчать журналістські розслідування, саме завдяки доступу до владних повноважень і дотичності до правоохоронної системи посадовець напрацював комплекс активів: численні земельні ділянки, об’ємну житлову нерухомість і навіть альтернативні джерела енергії на своїй ділянці. При цьому походження цих коштів, згідно з офіційними деклараціями про доходи, виглядає вельми сумнівним.
Два будинки, сонячна електростанція та 55 земельних ділянок дружини
За інформацією газети «ФАКТИ» та аналізом аналітика громадської організації «Інститут моніторингу інфраструктури» Валерія Щербини, Дмитро Петров уникав люстрації та має значний обсяг нерухомого майна, що не відповідає офіційним доходам. Попри те, що формально він нібито звільнявся у 2019 році з прокуратури під час атестації, а згодом перейшов на посаду в ДМС, уже минулої осені Дмитро Петров знову нібито збирався повернутися в органи прокуратури.
Як повідомляє Щербина, відповідно до декларації, у Петрова є щонайменше два будинки під Києвом – на 150 та 220 квадратних метрів. На території котеджного комплексу, який швидше нагадує розкішний маєток, є ландшафтний дизайн, басейн, додаткові господарські споруди, власна сонячна електростанція вартістю близько 200 тисяч доларів, а експерти оцінюють загальну ціну всієї цієї нерухомості приблизно у 1,5 мільйона доларів .
Більша частина майна зареєстрована не безпосередньо на самого Дмитра Петрова, а на його дружину. При цьому офіційні доходи дружини теж досить скромні, а в один із періодів вона, за словами журналіста, отримувала соціальну допомогу 6 500 грн. Крім того, на неї записано 55 земельних ділянок у Київській, Черкаській та Закарпатській областях, два нежитлових приміщення у столиці, автомобіль Volvo XC90 та інші активи. Частину нерухомості було також «перекинуто» на інші родичі – матір, бабусю-пенсіонерку тощо.
Швидка кар’єра та дорогі статки, «замість» прокурорської зарплати
Варто розглянути коротку біографію Дмитра Петрова. Відомо, що він ще у 22 роки почав працювати в органах прокуратури відразу після закінчення Національної академії прокуратури. Він обіймав посаду помічника у прокуратурі Чернівецької області, далі працював заступником прокурора Новгород-Сіверського району. У 2011 році був призначений прокурором Коропського району. Після революційних подій 2013–2014 років Дмитро Петров поступово «перекочував» до Генеральної прокуратури. Здавалося б, за кілька років слід було довести свою чесність та спроможність працювати відповідно до нових стандартів. Але практика показала інакше.
Зокрема, вже у 2015–2016 роках із відкритих декларацій видно, що під час звичайної прокурорської служби Дмитро Петров встигає продати нерухоме майно (зокрема дві квартири – у Печерському районі Києва та у місті Вишневе) і автомобіль Toyota Prado 2012 року, а натомість купує нові об’єкти – земельні ділянки та недобудовані будинки у Ходосівці під Києвом. Площі цих будинків досить великі – 150–220 кв. м, а також, за публікацією одного з журналістських матеріалів, трапляються ділянки й на 279 кв. м і навіть на 800+ соток .
Маєток в Ходосовці, який молодий прокурор добудовував у 2017 році.
Проте найцікавіше, що вже через рік у Петрова з’являються ще додаткові ділянки, а в декларації – інформація про купівлю транспортних засобів: новий автомобіль Toyota Corolla, мотоквадроцикл, причіп, а також є згадка про гідроцикл BRP.
Усе це – на зарплату «звичайного» прокурора, яка офіційно не настільки висока, щоб дозволити одночасно купувати нерухомість, декілька одиниць транспорту та ще й відкладати значні суми готівкою.
Дані з декларацій: від 2017 до 202
Згодом, коли Дмитро Петров формально «пішов» із прокуратури (але, як з’ясувалося, ненадовго), він обійняв державні посади в органах ДМС. У Єдиному державному реєстрі декларацій із деклараціями за період 2017–2023 років чітко простежується, що в різних звітних періодах у Петрова та його родини зберігалася низка великих земельних ділянок у Київській області, зокрема в селі Ходосівка теж саме й навіть більше можна побачити й в системі YouControl. У деклараціях вказано:
-
2017 рік: серед іншого фігурують три земельні ділянки у Ходосівці (8382 м², 8142 м², 5412 м²). Також зазначається наявність житлового будинку та факт, що немає офіційно зареєстрованих членів сім’
-
2018 рік: у декларації з’являється інформація про ділянку 21 932 м² та, як мінімум, два будинки – 222,12 м² і 150,42 м², придбані у 2017 та 2018 роках відповідно. Основна частина володіння належить самому Петрову, проте в наступних звітах уже фігурують дружина і син .
-
2019–2020 рр.: Петров декларує, що фактично залишав прокуратуру, проте зберігає згадане вище майно, а також в одній із декларацій (за 2020 рік) він фігурує як перший заступник начальника Управління ДМС у Житомирській області .
-
2021–2022 рр.: дані свідчать, що Петров вже «перемістився» на посаду в Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області. Площа двох житлових будинків у Ходосівці (150 і 220–222 м²) лишається незмінною, великий масив землі також .
-
2023 рік: у свіжій декларації (поданій у 2024 році) задекларовано той самий набір нерухомості – кілька земельних ділянок чималої площі під Києвом, щонайменше два будинки, автомобілі. Окрім того, зазначені відомості про дружину та сина, які, зважаючи на попередні публікації, володіють або користуються іншими активами .
Щороку загальна вартість цього майна, орієнтовно оцінена, не стикується зі скромними офіційними заробітками прокурорсько-чиновницької діяльності. Оскільки у самого Петрова в деклараціях не видно значного бізнесу чи інших джерел доходу (окрім зарплати), а дружина, відповідно до даних журналістів, навіть отримувала соціальні виплати, закономірно виникає питання походження коштів.
Схеми переоформлення та поширена практика
Як згадувалося у публікації «ФАКТИ», раніше значна частина земель була оформлена на бабусю та матір, а потім переписана або на дружину Петрова, або на нього особисто . У такий спосіб часто чиновники приховують фактичну приналежність активів. Свого часу подібні схеми були поширені й серед інших прокурорів, які офіційно декларували порожні рядки, пояснюючи відсутність житла тим, що «проживають у родичів». Зрештою, у разі необхідності такі родичі могли «повертати» майно справжньому господарю.
На практиці, якщо співставити офіційні доходи Дмитра Петрова з 2015-го року донині, то жодним чином не вдається покрити вартість земельних ділянок, двох просторих будинків, численної техніки (автомобілі, квадроцикл, гідроцикл тощо) і ще й сонячної електростанції (за оцінками, $200 тисяч тільки на неї). У «ФАКТАХ» ідеться, що загалом вартість маєтку під Києвом може сягати $1,5 мільйона. А якщо додати 55 ділянок, записаних на дружину, стає зрозуміло: або родина отримувала значні неофіційні доходи, або була причетна до корупційних схем, коли за сприяння чи «потрібні рішення» посада в органах прокуратури та ДМС дозволяла отримати вигоду.
Чому такі повернення небезпечні?
Можна припустити, що Дмитро Петров — не єдиний чиновник, якого тимчасово «відсіяла» реформа і який тепер намагається відсудити собі посаду та відшкодування, посилаючись на «незаконне звільнення». Проблема полягає не лише в тому, що держава має платити сотні тисяч гривень компенсації: людина, чиє доброчесне походження майна викликає запитання, продовжує займати відповідальну посаду і може й надалі зловживати службовими повноваженнями. Оскільки прокуратура є одним із головних органів кримінальної юстиції, сумнівні дії її представників шкодять інтересам суспільства та справедливому правосуддю.
Повернення Петрова в прокуратуру, враховуючи його статки, може означати, що реально проведена після Революції Гідності люстрація так і не відбулася у повному обсязі. На практиці діяли «шпарини» — атестації з недосконалими критеріями та можливістю оскаржувати рішення в судах. Крім того, певні зв’язки та ресурси допомагали ексчиновникам наймати професійних адвокатів і доводити в суді, що «порушено їхні права».
Суспільна реакція
Випадок із Дмитром Петровим — це тільки один приклад загального явища, коли чиновники високого рангу примудряються нагромадити величезні обсяги нерухомості, землі, транспорту, при цьому декларуючи досить скромні (або майже відсутні) офіційні доходи від підприємництва чи іншої діяльності. У розслідуваннях журналістів і громадських організацій неодноразово звучало, що такі придбання навряд чи можливі без корупції. А щоразу, коли «старі» кадри виграють у судах справи щодо свого звільнення, їм не лише відновлюють право повернутися на посаду, а й надають чималі компенсації за період «вимушеного прогулу».
Чи має право суспільство обурюватися? Безперечно так. Зрештою, сплачується ця компенсація з державного бюджету — тобто з податків громадян. А якщо чиновник далі використовує своє крісло, щоб накопичувати майно невідомого походження, проблема стає загальнонаціональною. І допоки в Україні не буде налагоджено ефективних механізмів фінансового контролю, прозорих та справедливих процедур призначення і звільнення, а також реальної судової незалежності, схожі «історії успіху» прокурорів-вундеркіндів повторюватимуться знову і знову.
Настав час зосередити увагу на тому, щоб декларації про доходи мали реальні наслідки, а не перетворювалися на формальність. Якщо ж перевірки доходів і походження коштів у подібних кейсах будуть проводитися принципово й без огляду на політичні впливи, то з’явиться шанс, що відверто корупційні «схеми» перестануть бути звичним явищем серед високопосадовців. Тоді люстрація не буде тільки словом, а перетвориться на дієвий механізм очищення і недопущення до влади тих, хто дискредитував себе нечистими оборудками чи зв’язками з минулими режимами.
—
+ Поки нема коментарів
Додати перший