Звичайні герої. Хлібороби на мінних полях

 Ризиковане землеробство під час війни на прикладі сім’ї херсонських фермерів

Херсонська область в Україні – одна з найзабрудненіших вибухонебезпечними предметами. Державна служба з надзвичайних ситуацій повідомляє про прискорення темпів розмінування сільгоспугідь. Однак чимало полів досі не розміновані, а то й не обстежені. Як дрібні фермери господарюють на землях, де війна посіяла міни, снаряди, гранати, та чому ризикують і нехтують власною безпекою, журналісти видання "Вгору" розпитали молоду фермерку з Херсонщини.

З фермерського поля окупанти обстрілювали Миколаїв

Ганна з чоловіком мешкають на Херсонщині, а в Миколаївській області мають 15 гектарів поля. Жінка пояснює:

Це були паї дідуся й бабусі чоловіка ще з радянських часів. Сім з половиною гектарів у бабусі й стільки ж у дідуся. Потім вони вирішили подарувати їх  внукові, моєму чоловіку. І якраз до війни ми їх переоформили.

Восени 2021 року Ганна з чоловіком посіяли озиму пшеницю. Кажуть, витратили останні гроші на три сорти дорогого високоякісного зерна. Хотіли переконатися, який сорт буде кращим. Але – війна. Під час окупації, як вони кажуть, нікуди не виїжджали. А на Великдень 2022 року вирішили зганяти на мотоциклі подивитися на свої посіви. Під’їхали до поля, – а воно вздовж і впоперек понівечене глибокими коліями та окопами. Поруч – техніка.

Стоять танки, “Урали”, пікапи з гарматами. Гукаю чоловікові у вухо: розвертайся і не думай гальмувати, – згадує фермерка.

Поки втікали, Ганна оглядалася, бачила, як один із пікапів помчав навздогін і переслідував їх майже половину шляху. Та все ж чоловікові вдалося відірватися. Вже вдома здогадалися: то з їхнього поля російські війська обстрілювали Миколаїв. До звільнення й не намагалися навідатися туди ще раз, а після деокупації одразу помчали пересвідчитися, що там. Кажуть, їхали тільки по дорогах і нікуди не звертали, бо поля та посадки могли бути заміновані.

Їх пшеничне поле вигоріло до останку, то тут то там із землі стирчали снаряди. Посеред поля побачили дві великі ями, і ще одна – на сусідньому. Ганна припускає, там окупанти ховали свої танки й на території поля вони й жили, бо залишили після себе купу сміття. Трохи далі лежали розкидані російські боєкомплекти.

Були снаряди з закрученими носиками, а були без носиків,  ці носики окремо лежали. А в посадці гільзи стояли заввишки з мене і дерев’яні ящики з-під снарядів, – розповідає Ганна.

До посадки вони з чоловіком не наближалися, але помітили: ящиків було дуже багато. Кажуть, якби люди зібрали це все, то, мабуть, топили б всю зиму.

Ящики, залишені окупантами

“Все, що в нього гарно виходить, це ростити хліб”

За даними моніторингу розмінування земель сільгосппризначення на деокупованій території в період з 17 травня  по 24 травня цього року, наданими очільником департаменту сільського господарства Херсонської області Дмитром Юнусовим, площа деокупованої території, яка потребує обстеження для розмінування, сягає понад 247 тисяч гектарів.

• З початку року обстежено 123365,72

• З них потребують розмінування 121925,71 га

• Фактично розміновані 120344,06 га

• Площа, яка використовується за результатами обстеження та
  розмінування становить 98700 га.

Попри те, що їхнє поле не обстежували, і на ньому залишилося безліч снарядів, Ганна з чоловіком вирішили обробляти землю.

Жінка чула про нещасні випадки з фермерами, які працювали у Миколаївській області. Люди переповідали, що підривалися й ті, хто косив, і комбайнери, і трактористи. Постраждали й мешканці села, в якому живе Ганна. Двоє чоловіків на тракторі наїхали на міну. Одному відірвало ногу, а водій загинув від втрати крові.

На питання, чому вони все ж вирішили працювати на забрудненому снарядами полі,  попри сумні приклади такої діяльності в інших фермерів, Ганна відповідає:

Ми всю окупацію сиділи без роботи й витратили всі наші кошти. Змушені починати все з нуля.

За її словами, невдовзі після деокупації, за порадою знайомих вона зареєструвалася на якомусь начебто офіційному сайті та попросила очистити їхню ділянку. Що за сайт вже не пам’ятає, але відповіді  не отримала. Більше нікуди й не зверталася, бо не знала, куди саме треба. Від знайомих почула й про приватних розмінувальників, але, за її словами, ті правили 70 чи 80 тис. гривень за гектар, тож відкинула й цей варіант, бо стільки грошей родина не має.

У мирний час чоловік Ганни працював будівельником, але через війну втратив роботу.

Все, що в нього гарно виходить, це вирощувати хліб. І потрібно було якось заробляти, бо в нас на вихованні двоє діток. Тим паче залишилося зерно, яке можна було посіяти, – пояснює жінка рішення чоловіка розміновувати поле самотужки.

Перед тим, як почати обробляти землю, він сам витягував з неї снаряди, а вона місця собі не знаходила, боялася, щось може здетонувати й він підірветься. 

Дірка з-під одного зі снарядів

На полі дуже багато було ящиків від снарядів. І я казала йому, не відкривай, не витягуй їх руками, там можуть бути розтяжки якісь чи ще щось, щоб не вибухнуло, – розповідає Ганна.

Приховані в землі боєприпаси можуть здетонувати й через 10 років

За статистикою, наданою Дмитром Юнусовим, з 11 листопада 2023 року по 9 квітня 2024 року включно, від підривів на мінах та інших вибухонебезпечних пристроях постраждало 49 херсонських аграріїв, 15 – померли та 34 – травмовано. За даними з ДСНС, лише з початку 2024 року в області зафіксовано 16 випадків підривів цивільних громадян. З них 6 загинуло,14 отримали поранення. Щоб дізнатися про постраждалих на Миколаївщині, ми надіслали запит до Миколаївської ОВА.

Ганна розповідає, що мати чоловіка – медсестра, розповідала їм  про надання першої допомоги. Вони дивилися про це й відео в інтернеті. А от інформацію, як поводитися з вибухонебезпечними предметами, не шукали. Ганна розповідає, як чоловік розміновував їхнє поле. Він спочатку закопував ями, потім витягував снаряди, які стирчали з землі, прив’язавши їх на довгий трос. А тоді переорав, задискував поле та засіяв ячменем. Урожай планують збирати наприкінці літа.

Їхній родині начебто пощастило, нічого страшного не сталося. Але чи справді ця земля тепер безпечна?…  Ганна в розмові згадує, що хтось розповідав їй, ніби міни після дощу можуть підійматися з глибин землі на поверхню.

Щодо цієї інформації ми проконсультувалися з фахівцем ДСНС, начальником частини піротехнічних робіт, підводного та гуманітарного розмінування Андрієм Кочетовим. Він запевняє: таких мін, які могли б під час дощу занурюватися в ґрунт чи підійматися немає. Однак звертає увагу на те, що земля, не обстежена фахівцями з протимінної діяльності, може зберігати приховану небезпеку впродовж багатьох років. Андрій пояснює: 

Розмінувальники перевіряють ґрунт металодетекторами на глибину до півметра. А люди, які розміновували самі, імовірно лише прибирали те, що на поверхні.

За словами Андрія, твердий предмет, який твердіший за ґрунт, в якому він лежить, підіймається нагору повільно – 3 міліметри на рік. Фахівець каже: можна орати землю впродовж 10 років  і не знати, що їздиш по боєприпасу, який лежить на метровій глибині. А через якийсь десяток років він підніметься вже до глибини оранки й може будь-якої миті здетонувати.  

—

Всі фото надала фермерка Ганна

Ганна Щидловська,  опубліковано у виданні Вгору

Читайте також: 

•  Урятувати українські чорноземи. Як війна знищує родючість наших земель і що з цим робити
•  Земля Луганщини в окупації. Війна з російським звіром та сільське господарство
• Розмінування, техніка від благодійних фондів та нові сухі залізничні порти: як в Україні проходить друга військова посівна
• Медики Херсонщини. Деокупація
•  Куди зникає державна земля і при чому тут "академіки Коломойського"  

Источник