Коли ви йдете повз черговий заморожений будівельний майданчик «Київміськбуду», де замість робітників гуде лише вітер у кусках арматури, ви бачите не просто кризу на ринку нерухомості. Ви бачите фінал багаторічного викачування грошей. Офіційні звіти холдингу малюють похмуру картину штучної деструкції, але апетити його кураторів лише зростають. Схема проста до цинізму. Наприкінці 2025 року з кишень київських платників податків компанії виділили астрономічні 2,56 мільярда гривень докапіталізації. Пройшло лише кілька місяців, і вже в середині 2026 року новий голова правління Валерій Засуцький приносить міському голові Віталію Кличку новий чек — цього разу на 3 мільярди гривень.
Будівництва стоять. Грошей немає. Але запити ростуть.
Сукупний фінансовий розрив, який аудитори делікатно називають «діркою в балансі», досяг критичних 20 мільярдів гривень. Хтось може подумати, що це наслідок війни чи падіння купівельної спроможності. Проте аналітики провідних профільних платформ, включаючи моніторинг кон’юнктури від ЛУН та звіти State Audit Service, вказують на значно прозаїчнішу причину. Комунальний гігант, де 80% акцій належать київській громаді, роками експлуатувався як приватний гаманець одного конкретного фінансово-політичного клану. Цю систему протягом дванадцяти років вибудовував колишній президент холдингу Ігор Кушнір, створивши конструкцію, яку сьогодні не може або не хоче пробити жоден правоохоронний орган країни.
Спадщина полтавського десанту та родинні голосування в Київраді
Коріння цієї фінансової катастрофи сягає 2012 року. Тоді Ігор Кушнір отримав крісло очільника муніципального холдингу за прямою протекцією тогочасного голови КМДА Олександра Попова. Вони земляки з Полтавщини, що в українській політиці традиційно важить більше за будь-який професійний досвід. Це призначення узгоджувалося на найвищому рівні — через квоти Державного управління справами під керівництвом Андрія Кравця та за схваленням тодішнього глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна. З того часу мінялися президенти, уряди та прапори над мерією, але контроль над грошима «Київміськбуду» залишався незмінним.
Система виявилася напрочуд адаптивною. Політичне лобіювання інтересів Кушніра-старшого сьогодні плавно перетекло в залу засідань Київської міської ради. Там у кріслі депутата від провладної фракції «УДАР» Віталія Кличка сидить його син, Ілля Кушнір 1994 року народження. Виникає абсолютно сюрреалістичний конфлікт інтересів, який у будь-якій європейській столиці став би причиною негайної відставки усього муніципалітету. Син колишнього керівника холдингу, який і сформував гігантські борги, сидить у сесійній залі та безпосередньо голосує за виділення чергових мільярдів із міського бюджету для порятунку компанії. Фактично кияни власними податками оплачують розкішне життя родини, яка паралельно закриває свої кримінальні хвости.
Показовим є те, як легко в українських реаліях зникають масштабні кримінальні справи. Мало хто пам’ятає, але правоохоронці розслідували масштабне відчуження комунальної нерухомості холдингу. Об’єкти на вулицях Прорізній, Мечникова, Лобановського, які громада колись передала до статутного капіталу «Київміськбуду», просто випарувалися, перейшовши у приватну власність за копійки. Справу закрили. Тихо, без зайвого шуму в пресі. Активи вартістю в мільярди гривень назавжди втрачені для міста, зафіксувавши повну імпотенцію системи контролю.
Козинські гектари під крилом спецслужб
Найкраще логіку роботи цього синдикату видно на прикладі приватизації бази відпочинку «Екос» у престижному селищі Козин. Це були два гектари рекреаційної землі на березі річки, що належали дочірньому підприємству холдингу. У 2013 році, майже одразу після приходу Кушніра, базу продають фірмі «Лісоргбуд». Серед її засновників випадково опиняється тітка дружини Кушніра — Оксани. Далі землю ріжуть на шматки й забудовують елітними маєтками для своїх.
Тут немає випадкових людей. Кожен будинок — це окремий рядок у родинному дереві або картці зв’язків забудовника. Двоповерхову віллу площею понад 400 квадратних метрів записали на Ларису Ільченко, яка колись керувала точками мобільного харчування у Кременчуці, а потім раптово стала співвласницею будівельної компанії. Сусідній замок на 600 квадратів належить Наталії Чухлеб, дружині брата Оксани Кушнір. Володимир Криворучко, який керує сімейними активами, отримав свій шматок у 400 метрів. Навіть для родички кременчуцького депутата Лариси Федорченко знайшовся аналогічний будинок.
Але найцікавіший об’єкт площею 452 квадратні метри зареєстрований на Ольгу Телятник. Її чоловік Руслан Телятник із 2016 року очолює дочірнє підприємство холдингу «Київтранспарксервіс 1». Чому ця деталь важлива? Тому що вона пояснює, чому жодна перевірка не закінчується реальними тюремними термінами.
Ольга Телятник — рідна сестра Любові Козлової. А Любов Козлова — це мати дітей Олександра Поклада, чинного першого заступника голови Служби безпеки України. Генерал-майор, Герой України та фактичний керівник однієї з найпотужніших спецслужб країни Олександр Поклад та директор дочірньої структури «Київміськбуду» Руслан Телятник є свояками. Будинки їхніх дружин стоять поруч на вкраденій у киян землі.
Цей зв’язок не новий. Матір генерала, Зоя Поклад, через компанію «Олтекс» володіє відомим розважальним клубом «Зебра» у столиці. Цим закладом свого часу безпосередньо керував Руслан Телятник. Саму ж фірму «Олтекс» ще у 1999 році заснував сам Олександр Поклад, згодом переписавши її на матір перед кар’єрним злітом у спецслужбах. Якщо копнути ще глибше, у часи Януковича, то батько цих сестер, Віктор Козлов, працював першим заступником у Главку «К» СБУ під керівництвом Сергія Якименка, якого пізніше офіційно визнають зрадником України. Ми бачимо монолітний кадровий та родинний щит, який десятиліттями прикриває фінансові потоки від будь-яких зазіхань НАБУ чи незалежних аудиторів.
Убозівський гарт та дисконтні метри Французького кварталу
Ще одним стовпом цієї оборонної системи став Олександр Плужник. Колишній керівник київського УБОЗу та депутат Київради тривалий час офіційно працював радником Ігоря Кушніра в «Київміськбуді». Плужник — колишній безпосередній начальник Олександра Поклада з часів їхньої спільної служби в міліції. Стара міліцейська ієрархія трансформувалася в комерційну вигоду.
Поки пересічні інвестори роками чекали на свої квадратні метри, доньки Плужника — Анна Вітько та Дарія Плужник — купували елітну комерційну нерухомість у збудованому холдингом ЖК «Французький квартал». Ціна покупки викликає гомеричний сміх у будь-якого рієлтора: близько 900 доларів за квадратний метр. Це в той час, коли реальна ринкова вартість цих приміщень стартувала від 2000 доларів. Різниця — це чиста плата за безпековий супровід та лобізм у владних кабінетах.
Сьогодні родина колишнього убозівця володіє конгломератом з одинадцяти квартир у Києві та Одесі, а також тисячею квадратних метрів комерційних площ. Загальна вартість цього майна перевищує 6 мільйонів доларів. Сам ексрадник при цьому веде скромне життя декларанта, який бідкається через раптову втрату десяти біткоїнів і офіційно проживає в заміському маєтку доньки у Старих Безрадичах вартістю в мільйон доларів. Ліквідні активи муніципального підприємства просто розчинилися в приватних реєстрах його охоронців.
Еверест за сто тисяч доларів на тлі заморожених котлованів
Поки холдинг накопичував гігантські збитки, родина Кушніра активно інвестувала виведені кошти в міжнародний люкс. За даними міжнародних розслідувальних консорціумів та виписок із реєстрів нерухомості Франції та Кіпру, сімейство обросло активами, які важко уявити навіть успішним топменеджерам Волл-стріт. Приватний літак, «золоті паспорти» громадян Кіпру, елітні вілли на Печерську та в Конча-Заспі — це лише видима частина айсберга.
Перлиною закордонної колекції стала французька вілла «Cayo» на Лазуровому узбережжі у містечку Вільфранш-сюр-Мер поблизу Ніцци. Оформлена вона на компанію Koksi Holding, яка через ланцюжок кіпрських офшорів належить дружині Кушніра Оксані. Ринкова вартість цього палацу на 850 квадратних метрів із шістьма спальнями та винним льохом становить близько 20 мільйонів євро. Паралельно в міжнародних суднових реєстрах спливла інформація про замовлення на будівництво 62-метрової моторної яхти преміумкласу для пов’язаних із родиною структур.
Повномасштабне вторгнення 2022 року ніяк не завадило Ігорю Кушніру насолоджуватися життям. Тільки протягом першого року війни він безперешкодно провів за кордоном близько восьми місяців. Підставою для виїзду стала довідка про третю групу інвалідності через онкологічний діагноз, встановлений ще у 2005 році. Проте важка хвороба раптово відступає, коли мова йде про екстремальний спорт. У травні 2023 року Кушнір разом із дружиною здійснює успішне сходження на Еверест. Організація такої експедиції для однієї пари коштує щонайменше 150 тисяч доларів. Мабуть, розріджене гірське повітря допомагає забути про тисячі ошуканих київських родин, які в цей же момент оббивали пороги закритих офісів КМБ. Приблизно в цей же період його донька Дар’я стає бенефіціаром британської компанії Alliance 1903 LTD, остаточно закріплюючи фінансову присутність родини в безпечних європейських юрисдикціях.
Тепер новий менеджмент знову просить грошей. Три мільярди гривень із міського бюджету. Якщо ці кошти виділять, вони зникнуть так само безслідно, як і попередні транші. Будь-які спроби врятувати «Київміськбуд» без радикальної зачистки керівництва його дочірніх підприємств, без реального незалежного аудиту від компаній великої четвірки та без арешту активів родинного синдикату Поклада-Телятника-Кушніра — це просто чергова спроба нагодувати фінансову чорну діру за рахунок людей, які щодня платять за проїзд у метро та купують хліб у київських магазинах.
Вся ця історія — це наочний посібник з того, як родинні зв’язки у вищих ешелонах спецслужб можуть зробити окрему групу людей абсолютно недоторканними, навіть коли вони руйнують найбільше будівельне підприємство столиці.
Інформаційні джерела розслідування:
- Аналітичні звіти Державної аудиторської служби України (State Audit Service) за 2024–2025 роки — аналіз фінансових збитків ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та фіксація «дірки в балансі» у розмірі 20 млрд гривень.
- Єдиний державний реєстр судових рішень України — матеріали закритих кримінальних проваджень щодо незаконного відчуження майна холдингу по вул. Прорізній, Мечникова та Лобановського (справи 2018–2023 рр.).
- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно України — інформація про право власності Ольги Телятник, Лариси Ільченко та інших пов’язаних осіб на ділянки в смт Козин (колишня база відпочинку «Екос»).
- Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) — електронні декларації Олександра Плужника та Іллі Кушніра за 2024 та 2025 роки (аналіз активів, задекларованих біткоїнів та нерухомості у Старих Безрадичах).
- Міжнародні корпоративні реєстри Франції (Infogreffe) та Кіпру (Department of Registrar of Companies) — виписки щодо власності компанії SCP Cayo та Koksi Holding, підтвердження бенефіціарного статусу Оксани Кушнір та оціночної вартості вілли у Вільфранш-сюр-Мер від червня 2023 року.
- Реєстр компаній Великої Британії (Companies House) — реєстраційні дані компанії Alliance 1903 LTD на ім’я Дар’ї Кушнір (актуалізовано станом на початок 2026 року).
- Дані профільної аналітичної платформи ЛУН та галузевих медіа — моніторинг динаміки заморожених об’єктів будівництва житлових комплексів у Києві станом на перше півріччя 2026 року.
