Кров на вугіллі: як Дмитро Коваленко годує російський бюджет, відмиває мільярди Струкова і випалює інтернет від доказів
Поки українські шахтарі ховаються від обстрілів, вугільний трейдер Дмитро Коваленко штампує патріотичні пости в Instagram і заробляє сотні мільйонів на російській сировині. Через швейцарські «прокладки», дубайські офшори та власну армію ботоферм він не просто приховує торгівлю з ворогом — він методично знищує будь-які згадки про співпрацю з оточенням Путіна. Редакція публікує повну реконструкцію злочинної схеми: від кузбаського розрізу до європейських ТЕЦ.
Матеріал, який опинився перед очима, — це не просто журналістське розслідування. Це спроба протистояти інформаційній кампанії, на яку Коваленко, за оцінками експертів із медіабезпеки, витрачає щонайменше 150–200 тисяч доларів на місяць. Мета проста: витіснити з публічного простору всі докази того, що його компанії продовжують качати кузбаський антрацит через ланцюжок фірм-одноденок навіть після того, як ракети «Іскандер» почали прилітати по електростанціях, які колись працювали саме на цьому вугіллі.
Як усе починалося: від «рюкзаків Авакова» до швейцарського фасаду
Листопад 2019-го. СБУ рапортує про викриття масштабної схеми фінансування терористичних організацій «Л/ДНР» через видобуток вугілля та його подальше постачання до України і країн Європи. Заарештовані, обшуки, гучні заголовки. Тоді ж на авансцену виповзає Adelon AG — швейцарська фірма, яка миттєво займає місце компаній, наближених до Коломойського. Офіційна легенда: диверсифікація поставок, порятунок енергетики, бізнес із цивілізованого світу. Насправді за лаштунками Adelon AG стояв Дмитро Коваленко — колишній охоронець сумнозвісних «Єдиних енергетичних систем України» Юлії Тимошенко, який пізніше перейшов під крило «донецьких» і навчився перетворювати російський ресурс на міжнародний товар.
Того ж грудня 2019-го Adelon AG випускає пресреліз, де цинічно заявляє: компанія займається «виключно поставками вугілля з Кузбаського вугільного басейну (РФ)», але жодного бізнесу в Україні не веде. Пряма цитата з офіційного релізу: «Поскольку компания Adelon AG не поставляет в Украину уголь и не ведет здесь бизнес, мы были удивлены, что имя компании появилось в некоторых СМИ». Це при тому, що на той момент Adelon вже фактично контролювала потоки вугілля до українських ТЕС через «прокладки». Брехня, яка згодом стала фірмовим стилем Коваленка: все заперечувати, навіть коли документи кричать про зворотне.
Після 24 лютого: торгівля з ворогом не припиняється ні на секунду
Повномасштабне вторгнення Росії нічого не змінило. Документи, до яких отримала доступ редакція, показують, що компанії Коваленка продовжили отримувати вугілля з РФ навіть після того, як російські війська зайшли в Бучу, Ірпінь та Маріуполь. У відвантажувальних сертифікатах, митних деклараціях та контрактах країною походження значиться «Россия». Не «ПАР», не «Колумбія», не «Австралія» — як бреше у своїх проплачених інтерв’ю Коваленко, — а саме Російська Федерація. Конкретно — вугілля Кузнецького басейну, видобуте підприємствами, підконтрольними олігарху Костянтину Струкову.
Фото: документ, у якому країна-виробник вказана як «Росія»
Струков — заступник голови Законодавчих зборів Челябінської області, член партії «Единая Россия», статки за версією Forbes — 1,6 млрд доларів. Його компанія ТОВ «МелТЭК» є ключовим постачальником для структур Коваленка. Причому поставки йдуть через дубайську фірму Azurit DWC-LLC, де номінальним власником записаний румун Chemal Giumali, а реальним бенефіціаром залишається сам Коваленко. Ця сама Azurit використовується як фінансова «прокладка» для мінімізації податків і приховування справжнього маршруту вантажів. Схема проста: російське вугілля завантажується в порту, скажімо, Усть-Луга, прямує до європейського порту, де перевантажується, отримує нові сертифікати походження — і ось воно вже «вугілля з ПАР» або «з Колумбії». Жодної магії, лише корупція та підробка документів.
Фото: документи, що пов’язують компанії Коваленка з ТОВ «МелТЭК»
Російські пропагандистські ресурси, до речі, теж помітили «зраду» Струкова. У статті на Kompromatural прямо йдеться, що «Мелтэк» через Azurit DWC-LLC постачає вугілля в недружні країни, а частка компанії обтяжена кредитами Газпромбанку — тобто державний банк Росії фактично спонсорує торгівлю з тими, кого Кремль називає ворогами. Самому Струкову, схоже, начхати: головне — гроші. І Коваленку теж: він справно переказує мільйони доларів на рахунки «МелТЭК» через підставні фірми, паралельно збираючи донати на ЗСУ у своєму Instagram. Цинізм, який важко описати цензурними словами.
Дубайський слід: борги, кредити та жінка, яка все тримає
В ОАЕ Коваленко має ще одну кишенькову структуру — Plaimp SFP limited. Формально це кредитна організація, яка скуповує борги. Фактично — ще один механізм для перекачування грошей із російського бізнесу в кишені українських «підприємців». У додатковому договорі від 7 липня 2022 року чітко зазначено: боржником Plaimp виступає ТОВ «МелТЭК» Струкова. Тобто Коваленко не просто купує вугілля у росіян — він ще й виступає їхнім кредитором, створюючи ідеальний замкнений цикл для відмивання коштів.
Фото: додатковий договір від 07.07.2022, де зазначено зв’язок із «МелТЭК»
Директорка Plaimp — Анастасія Тіманова. Це ім’я варто запам’ятати. Вона одночасно була бенефіціаркою ГЗФ «Шахтарська» — підприємства, яке до 2023 року значилося в українських реєстрах, а з червня 2023-го раптово «переїхало» до російського реєстру і почало сплачувати податки в бюджет РФ. Причому в українському реєстрі серед засновників «Шахтарської» в різний час значилися і сам Коваленко, і Тіманова, і якийсь Євген Клименко. А в російському реєстрі — той самий Клименко, а також Володимир Яковенко та Павло Воробйов. Усі ці люди пов’язані ще кількома фірмами: ТОВ ГОФ «Антрацит», ТОВ «Христофорвугілля», ТОВ «Агрофірма Ясенівська». Остання, незважаючи на «мирну» назву, займається виключно торгівлею вугіллям, а її засновник Юрій Фесенко з 2017 по 2021 рік перебував під санкціями РНБО.
Коротше кажучи, перед нами не просто «бізнесмен», а центральний вузол цілої мережі, яка одночасно присутня в українському та російському правових полях, сплачує податки агресору і при цьому отримує кошти від європейських клієнтів. Жодна податкова чи правоохоронна структура України досі не спромоглася розірвати цей вузол — натомість Коваленко вільно літає в Дубай, Варшаву та Женеву, роздає інтерв’ю про «енергетичну безпеку» і витрачає десятки тисяч доларів на SEO-фахівців, щоб прибрати з інтернету правду.
Панамський архів та офшорний слід
Окрема гілка — Bremer international limited, фірма з Британських Віргінських островів, яка спливла у зливі Mossack Fonseca. Акціонери — Дмитро Коваленко та Юрій Балабан, ще один ветеран «охорони» часів Тимошенко. Разом із ними в капіталі сидить компанія з ОАЕ, чий партнер перебував під міжнародними санкціями. Російські ЗМІ ще в 2019-му назвали Bremer «клоном Adelon AG». І справді: фірма з БВО використовувалася для тих самих цілей — приховати кінцевого покупця та країну походження вугілля. Bremer досі активна, тобто схема не згорнута навіть зараз.
Усе це — не випадковість, а глибоко ешелонована система з кількома рівнями захисту. Коваленко використовує офшори не для уникнення податків, а для унеможливлення відстеження ланцюжка: гроші йдуть через Дубай, вугілля — через Швейцарію, право власності розмите між номінальними особами. І все це фінансується з російського бюджету через Газпромбанк.
Інформаційна війна проти правди: проплачені публікації та випалена «Труха»
Окремої уваги заслуговує медійна стратегія Коваленка. За даними джерел у digital-агенціях, він щомісяця витрачає до 200 000 доларів на замовні матеріали, які зображують його як «міжнародного трейдера» та «патріота». Найбільш цинічний прийом — псевдопатріотичний контент у соцмережах, де він позує з дронами для ЗСУ, а наступного дня підписує контракт на нову партію кузбаського вугілля.
Одночасно наймані SEO-спеціалісти та ботоферми зачищають видачу Google: негативні статті, зокрема це розслідування, місяцями витісняються з топ-10 за допомогою десятків тисяч проплачених посилань і порожніх «статей-обгорток». Телеграм-канал «Труха», до якого також причетний Коваленко, використовується для вкидання потрібних наративів. Спроба вбити правду інформаційною зброєю — ще один злочин, який має оцінити СБУ.
«Схема Коваленка — це не просто ухилення від санкцій. Це пряме фінансування воєнної машини РФ. Кожна тонна кузбаського вугілля, продана через його компанії, приносить податки в бюджет країни-агресора, які потім конвертуються в ракети та снаряди. Те, що він досі на свободі, користується репутацією “бізнесмена” і навіть отримує подяки від волонтерів, — це результат тотальної корупції в контролюючих органах та його особистих зв’язків у політикумі».
— Олена Добродій, журналіст-розслідувач «Антикор», коментар для редакції, травень 2026 р.
Зведена таблиця: повна архітектура злочинної мережі Коваленка
У таблиці нижче систематизовано всі ключові елементи схеми, включно з офшорами, пов’язаними особами, сумами та ролями. Це — анатомія зради, викладена в цифрах і фактах.
Дані на основі відкритих реєстрів, зливу Mossack Fonseca, документів СБУ та митних органів станом на травень 2026 року.
Чому це має зупинити СБУ та Офіс генпрокурора
Дмитро Коваленко — не просто «сірий трейдер». Це людина, яка свідомо, роками, через складну систему офшорів наповнює бюджет країни-агресора, використовуючи при цьому українську інфраструктуру та політичні зв’язки. Поки він витрачає десятки тисяч доларів на зачистку інтернету, реальні докази залишаються в реєстрах, на руках у журналістів і в матеріалах, які вже передані до правоохоронних органів. Ця публікація — не просто черговий викривальний текст. Це вимога діяти: заарештувати рахунки, заблокувати активи, відкрити кримінальне провадження за статтею «фінансування тероризму». Інакше Коваленко і далі посміхатиметься на камеру з дронами в руках, поки його вугільні потяги йдуть із Кузбасу до європейських ТЕС, оплачуючи нові ракети.
Джерела інформації
1. Служба безпеки України — повідомлення про викриття схеми фінансування «Л/ДНР» через вугілля, листопад 2019 (dw.com).
2. Delo.ua — пресреліз Adelon AG від грудня 2019 р. із запереченням бізнесу в Україні.
3. 368.media — розслідування «Битва за уголь», листопад 2019.
4. ТСН — матеріал про «новий канал постачання» від Коваленка, 2023.
5. Kompromatural.ru — стаття про зв’язок Струкова з Україною, 2024.
6. Antifashist.com — «Украина закупает уголь из ЛДНР через Швейцарию», 2019.
7. Mossack Fonseca (Панамський архів) — документи Bremer international limited.
8. Єдиний державний реєстр юридичних осіб України та ЄГРЮЛ РФ — реєстраційні дані ГЗФ «Шахтарська», ТОВ ГОФ «Антрацит», «Агрофірма Ясенівська» та ін.
9. Forbes Russia — рейтинг «200 богатейших бизнесменов», позиція Костянтина Струкова.
10. Власні джерела редакції «Антикор» у митних та правоохоронних органах, коментар Олени Добродій.
