Розв’язавши війну в Україні, Росія нашкодила собі та ще зазнає великих втрат, вважає історик, співробітник кафедри військової теорії Університету оборони Томаш Ржепа. "З’явився народ, чиєю об’єднуючою рисою стане антиросійська позиція", – зазначає аналітик.
"Зараз Росія перебуває у васальній залежності від Китаю, і для росіяни надовго зачинилися двері на Захід", – переконаний історик.
– Наскільки важливу роль може відігравати для Росії антиросійська позиція України? Здається, що РФ вже звикла до такого ставлення інших народів.
Pixabay License
– Оскільки Росія веде свою експансію вже не перше сторіччя, вона неодноразово стикалася та стикається з негативним ставленням з боку своїх сусідів. Однак у випадку з Україною до 2022 року ситуація була дещо іншою, оскільки там жила російська меншість. У політиці була така тенденція як розгляд можливості зближення з Москвою – цей вектор був там досить сильним.
– Однак Україна й у минулому мала тисячу й одну причину ненавидіти Росію.
– Цілком вірно, однак одне інше не виключає, оскільки політика та історія не завжди перебувають у такій тісній взаємозалежності, як це здається на перший погляд.
– Які наслідки для Росії негативного ставлення українців, що формується?
– Вторгненням в Україну у лютому 2022 року росіяни зачинили для себе двері до спільноти розвинених країн, з якими вони зближалися та торгували, завдяки чому заробили стільки, що їм вистачить ще на багато років ведення війни, що вони, на жаль, мабуть збираються. робити. Неможливо нічим замінити прекрасні торгові і культурні зв’язки, що склалися в Росії із Заходом. Двері до Європи тепер зачинені. А країни, які не ізолювалися від Росії, такі як Індія та Китай, стягують за це плату. Щодо Китаю Росія тепер перебуває у сильно васальній залежності, і що далі, то більше. Тобто Росія втратила своє щасливе майбутнє, шляхом якого вона вже йшла.
– Західні політики вже зі здриганням прикидають, як нормалізувати відносини з Росією після закінчення війни.
– Думаю, що з Угорщини до Росії наступного ж дня після закінчення війни вирушить якась делегація. А можливо ще до її закінчення. Однак загалом зв’язки Росії з Європою вже не будуть колишніми. Спецслужби завжди пам’ятатимуть, що хтось на гроші Заходу вів війну проти України та, по суті, проти Заходу. У 2022 році загроза матеріалізувалась – до того часу вона ще не була настільки очевидною. Хоча деякі країни і раніше готувалися протистояти небезпеці з боку Росії, наразі ця загроза стала цілком певною. Історія, що почалася зараз, триватиме дуже довго, перш ніж сприйняття Росії і те, що вона робить, у нашій свідомості зміниться.
– Тут слід нагадати, що війна триває з 2014 року, із вторгнення на Донбас.
– Так, звичайно.
– Якщо говорити про ненависть, спричинену Росією у Заходу загалом і насамперед в України, то ви проводили паралелі з тим, як така ненависть зберігається між колишніми супротивниками на Балканах. Скільки, на вашу думку, може продовжуватись ненависть українців? Діти, що народжуються зараз, вберуть цю ненависть з молоком матері, будуть вбирати її від бабусь і дідусів, а потім передадуть власним онукам і правнукам? Коли це може закінчитися?
– Я вже говорив про лінію, яка об’єднуватиме український народ. Мінімально так, що вони казатимуть: «Ми – не росіяни». Я порівнював ситуацію з Балканами, оскільки як розпад Югославії, так і війна в Україні залишає слід на кількох поколіннях. Я б говорив мінімально про два покоління.
Найбільше росіян ненавидітимуть українські діти, які зараз народжуються, оскільки вони ще застануть безпосередні наслідки цієї війни, яка невідомо коли закінчиться. Ці діти не зможуть зрозуміти, чому втратила дитинство. П’яти-шестирічний хлопчик може порівнювати з тим, як все було до війни. І раптом його світ розривається надвоє, починають падати ракети та бомби.
– Скільки тривала після Другої світової війни ненависть чехословаків, чехів до Німеччини?
– Мінімально до 1960-х років. Потім це ще ускладнилося через вторгнення 1968 року – у нас з’явився привід ненавидіти принаймні потай, когось ще, оскільки нас окупував хтось інший. Однак ця ненависть жива і зараз – принаймні серед старшого покоління.
– А що після війни відчуватимуть українці щодо Заходу? Адже не можна виключити, що щодо них позначиться суттєве розчарування в західних країнах.
Фото: ČTK/AP/Uncredited
– Цілком реально, що так і буде, оскільки це повільно та вірно відбувається. Оскільки Захід дає Україні кошти, щоб якось оборонятися, і поки що завдяки західній зброї та фінансовій допомозі катастрофи не сталося. Але Захід не дає й стільки, щоб це призвело до принципової військової поразки Росії. Тут дві площини: це далекобійна зброя та небо над Україною.
Польща вже відкрито каже, що вона та інші країни могли б збивати ракети в українському повітряному просторі. Очевидно, українці багато в чому очікували більшого. Ніхто з нас не здатний уявити той жах, у якому вони живуть. Ми їздимо у відпустку, живемо нормальним життям, а там люди вже третій рік живуть у постійному стресі.
– Раніше ви говорили, що війна в Україні перетворилася на геополітичне зіткнення. Але чи поводиться відповідно до цього Захід?
– Це залежить від конкретної країни. Деяка загальна позиція зберігається, щодо санкцій тощо. Ця тенденція була особливо сильною на початку війни. Однак зараз уже ясно видно відмінності: у Балтії Скандинавії те, що відбувається, сприймається дуже загострено, оскільки часто вони мають і власний досвід зіткнення з російським імперіалізмом. Інша позиція у США, хоча саме вони стали найбільшим донатором із погляду коштів, які надходили в Україну.
—
Barbora Tachecí, Катерина Айзпурвіт, опубліковано у виданні Міжнародне радіо Прага
+ Поки нема коментарів
Додати перший