"Я не пишу останнім часом багато постів. Події розвиваються шалено.
Є багато несправедливості, яка демотивує.
У 22-гому році пішло багато ветеранів у бригади, у нашій 1 Окрема Бригада Спеціального Призначення ім. Івана Богуна , яка отримала Прапор з рук Президента, були ветерани ампутанти з військовим стажем, було купа людей з вислугою, з трьома неповнолітніми дітьми, були люди за 60, за яких ми просили подовжити службу, всі були мотивовані, а тепер демотивовані.
Багато звільняються.
Жоден закон про мобілізацію не добере людей, бо є об’єктивні речі, які демотивують.
Аби мотивувати людей, ми маємо робити просту річ – показати ефективність їх задіяння, забезпечення, їх цінності, як людей.
Для цього потрібні:
А) Визначення реальної цілі, цілей.
Б) Планування. Як ми цілі досягнемо мінімальними втратами ресурсу.
В) Комунікація. Пояснити задачі виконавцям.
Г) Ресурс. Забезпечити матеріально-технічними засобами для досягнення цілей усіх виконавців.
Д) Контроль.
У нас у Державі проблеми у А, Б, В і Г, а тепер і Д.
У нас ставляться різні цілі і контроль. І навіть там де забезпечення більш менш, ми не зможемо мотивувати через брак, планування та комунікації. Так не працює.
У мене було багато випадків, що я досягав цілі без пункту Б або Г. Але це скоріше рідкість. Але без А, В і Д – ніколи.
А в нашій Державі не поставлена реальна мета, немає планування, бо нам вже сказали, що немає другого плану, а мало б бути, як мінімум три, є брак комунікації, брак ресурсів і немає реального контролю.
Це означає програш. Не досягнення мети, бо її немає. Це процес заради процесу.
Я дуже хотів би аби політичне керівництво озвучило мету.
Для мене метою є збереження Держави, Нації та українців, як населення цієї країни.
Під це я планую своє життя. Під ці цілі я будую комунікацію з однодумцями та рідними. Під це я організовую ресурси.
Держава теж має оголосити цілі, плани та застосовувати обмежені ресурси на досягнення цих цілей. Ми маємо з державою іти в одному напрямку, чи не так?
Бо здається, що Держава не має цілей, а відповідно і обмеженні ресурси розподіляє бозна як.
Мені легше б було, аби прозвучала фраза Черчілля " Я Вам пропоную тільки кров, працю, сльози та піт". Але ж і цього не звучить."
Автор: Мирослав Гай, керівник Благодійного Фонду Мир і Ко; діючий офіцер Збройних сил України; учасник українсько-російської війни
(Джерело).
+ Поки нема коментарів
Додати перший