На якому етапі битва за Лавру? «Я не уявляв, що Лавру перетворили просто на оплот «руского міра»

Відтоді, як УПЦ МП попросили на вихід із Києво-Печерської лаври, минуло понад 7 місяців. Час від часу звільнення територій заповідника супроводжувалося спротивом найбільш затятих вірян.

На якому етапі битва за Лавру? Де досі барикадуються прихильники московського патріархату? Чому в заповіднику відійшли від ідеї розв’язувати питання силою? На яке рішення чекають? Що взагалі зараз відбувається довкола української святині, яку в короткі терміни намагаються очистити від трьохсотлітнього впливу москви? Про це журналісти hromadske поговорили з виконувачем обов’язків гендиректора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», науковцем, археологом і кандидатом історичних наук Максимом Остапенком.

Лавра: контрнаступ

Територія Києво-Печерської лаври — це понад 25 гектарів у центрі столиці майже зі 150 спорудами. Щоб відповісти, скільки об’єктів нині під контролем заповідника, без карти, каже Максим Остапенко, не обійтися. Те, що вдалося повернути «без бою», на ній позначено паперовими наліпками. Наразі це приблизно половина об’єктів.

«На території Нижньої лаври повернули 112-й, 68-й, 69-й, 44-й, 49-й корпуси…» — водить олівцем по карті директор заповідника.

«У цих об’єктах не було монахів. Їх використовували академія-семінарія, торговельні, готельні об’єкти й так далі. Повернули заповіднику зокрема галерею та дзвіницю, яка веде до Ближніх печер. Уся ця територія з пам’ятками національного значення була захаращена і перетворена на склади».

В. о. гендиректора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко показує на карті, які з об’єктів повернули під контроль. Фото: Оксана Іваницька / hromadske

Києво-Печерська лавра умовно розділена на дві частини — Верхню та Нижню. У Верхній лаврі функціонує Національний історико-культурний заповідник, а в Нижній, де нині здебільшого й точаться баталії, розташовані печери та чоловічий монастир.

Саме монастир УПЦ МП донедавна безоплатно користувався майном і будівлями Лаври, відповідно до рішення уряду часів Януковича. І з «великим виселенням» миритися досі ніяк не хоче.

Вид на територію Нижньої лаври. Фото:  Оксана Іваницька / hromadske

«Попри те, що заповідник розірвав договір користування, монастир, який тут існував понад три десятиліття, кожну нашу дію оскаржує в суді. Першу інстанцію ми виграли», — каже Максим Остапенко.

«Але поки немає рішення суду апеляційної інстанції, використовувати будь-які, скажімо так, силові методи щодо монастиря ми не можемо. І якщо порівнювати — те, з чим ми стикаємося, дуже схоже на контрнаступ. Усе не так швидко, як хотілося б. Але ми маємо показати світу, що у нас все ж таки правова держава».

Читати також:  Види підсвічування для однорівневих натяжних стель: які рішення зараз актуальні?

Хто барикадується в Лаврі

«Монахи залишаться в Лаврі. Тільки так, щоб вони були за Україну».

«А що це ви умови ставите? Хто ви такі, щоб монахам умови ставити?» — роздратовано відповідала одна з вірянок УПЦ МП під час дискусії про те, чи має братія звільняти лаврські корпуси, які у серпні оточила поліція.

Віряни УПЦ МП біля входу до Нижньої лаври, 11 серпня 2023 року. Фото: Олександр Донець / hromadske

Через те, що досі у трьох готельних корпусах на території Нижньої лаври «барикадуються» кілька десятків людей, доступ для відвідувачів до лаврських печер обмежений. 

«Це сторонні, не зовсім адекватні люди, віряни, які якраз і створювали цю провокаційну картинку, відмовляючись добровільно залишити корпуси. Свого часу монастир їх туди запустив як мирян, і вони там фактично живуть. Розповідають, що це їхнє майно. Хоча їхнє перебування не передбачене жодними документами. Зараз їх там залишилося близько 30 людей», — розповідає директор.

Відданими УПЦ МП досі залишається й більша частина монастиря. За даними Остапенка, це приблизно 140 ченців, які відмовляються покидати монастирські споруди у Нижній лаврі до остаточного рішення суду.

«Я не уявляв, що Лавру перетворили просто на оплот “руского міра”»

Максим Остапенко очолив Національний заповідник саме у розпал демонтажу московського патріархату в Києво-Печерській лаврі. Те, що він тут побачив, шокувало, каже Остапенко.

«В принципі, я здогадувався, але не уявляв, що Лавру за десятиліття перетворили просто на оплот “руского міра”. Це стосувалося всього: російської літератури, яка тут продавалася, портретів Миколи II, інформації про священників, які продовжують взаємодіяти з російською федерацією. Взагалі повної відсутності української мови».

В. о. гендиректора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко показує церковний календар УПЦ МП на 2023 рік. Фото:  Оксана Іваницька / hromadske

«Та візьміть хоча б календар на 2023 рік (показує). Нам кажуть, що це Українська православна церква, російською мовою. Святі, які тут згадуються, здебільшого святі РПЦ: “русскіє, курскіє святиє, мітрополіт московскій…” І ніби немає війни. Жодного слова про українське воїнство, про те, що вбивають наших людей», — ділиться Остапенко, який раніше очолював заповідник «Хортиця».

Церковний бізнес московського патріархату

За словами гендиректора заповідника, більшість споруд на території Києво-Печерської лаври — в задовільному стані. А втім, частина об’єктів зазнала прямого втручання з боку монастиря УПЦ МП. Ідеться про незаконну реставрацію та подекуди — самовільне будівництво. У Нижній лаврі виявили понад три десятки несанкціонованих споруд.

Читати також:  Чому порядок бронювання від мобілізації несе у собі корупційні ризики

«Власне, це одна з причин, чому розірвали договір з монастирем УПЦ МП. Бо приміщення, які передавалися для релігійної діяльності, використовувались не за цільовим призначенням. На території монастиря було розміщено більше ніж 20 сторонніх організацій. Це різноманітні торговельні, ремісничі об’єкти, виробництва (швейний, столярний цех), майстерні, готелі, академія-семінарія», — каже Максим Остапенко.

На території Києво-Печерської лаври. Фото: Оксана Іваницька / hromadske

Фактично з порушенням договору між заповідником та монастирем була розміщена і резиденція митрополита Онуфрія — закритий об’єкт у Нижній лаврі, куди журналісти вперше потрапили на початку вересня. З триповерхової будівлі з приватними покоями, кімнатою для переговорів та сауною під час виселення вивезли усе майно. 

І окрема історія, каже Остапенко, — церковний бізнес. Під виглядом паломництва доступ до державних корпусів Лаври, за які не сплачувалась оренда, продавався за комерційними цінами. Майже в кожному приміщенні виявили машинки для підрахунку готівки.

«Воно все мало вигляд нібито благодійних внесків, але насправді це чистої води церковний бізнес московського патріархату. Сюди завозилася величезна кількість продукції з росії: друкованої, ювелірної, різноманітні церковні предмети. І все це тут реалізовувалося. Звісно, за готівку».

«Готелі, відбудовані за бюджетний кошт, здавали на вибір керівників монастиря тим людям, яким вони вважали за потрібне. Звісно, без жодних зборів і податків. За комунальні послуги вони платили, користуючись тарифами для населення. Усе це за готівку, просто потоком ішло. Особливо в попередні роки, до повномасштабної війни. Я розумію, що тут ішлося про багатомільйонні оборудки, які проходили повз державні механізми», — каже гендиректор заповідника.

Внутрішнє перезавантаження і слід Павла

Зараз, за словами Остапенка, триває процес внутрішнього перезавантаження монастиря.

Виконувачем обов’язків намісника Лаври від Православної церкви України став Авраамій, який у березні перейшов з УПЦ МП. Нині він формує громаду тих монахів, які мають проукраїнську позицію та готові служити й надалі в Лаврі у складі ПЦУ.

Велика лаврська дзвіниця. Фото: Оксана Іваницька / hromadske

«Загалом щодо певних питань у нас із ченцями монастиря є нормальна взаємодія. Вони все одно розуміють, що це українська святиня. Дехто так і каже: “Можливо, ми готові будемо піти під знамена Православної церкви України і служити лаврським святиням”. Але все одно у них є обітниця, і вони повинні виконувати ті накази, які їм дав Павло Лебідь — колишній настоятель монастиря. Він досі розповідає їм, що скоро сюди прийдуть “рускіє”, що все буде добре і він контролює ситуацію», — ділиться з hromadske Остапенко.

Читати також:  Арахамія головного мозку. Як "Слуги народу" послідовно підставляють президента

За його словами, між допитами та поїздками до суду митрополит Павло приїжджає до об’єктів монастиря, спілкується з мирянами й частиною ченців, продовжуючи тиснути на них психологічно.

«Частина монахів, які мали достатньо сильні проросійські погляди, уже взагалі не в Лаврі або навіть не в Україні. Дехто перебуває в росії. Ті ж, які мають проукраїнську позицію, сподіваюся, залишаться і продовжать служити українським святиням у Лаврі. Не знаю, в якому форматі, це вже буде їхній вибір. Але я впевнений, що майбутнього для монастиря УПЦ МП у Лаврі немає».

Не вистачає стратегічного бачення

Очільник Національного заповідника очікує, що судова тяганина з монастирем УПЦ МП остаточно завершиться за кілька місяців, проте каже — адвокати монастиря усіма способами намагаються затягнути процес.

Значно полегшило б життя ухвалення закону про заборону релігійних організацій, пов’язаних з росією. Документ, яким може бути припинена діяльність УПЦ МП, уже підтримали в першому читанні. 

«Якщо закон ухвалять, усі ці питання будуть розв’язані автоматично», — каже Остапенко й наголошує, що державі вже треба визначатися з подальшим форматом існування монастиря.

«Як на мене, звісно, чернече життя у межах Лаври має тривати. Але питання в тому, що це не повинні бути монахи, які несуть російський наратив, моляться російським святим і продовжують виконувати команди з москви».

Чоловік фотографує Успенський собор Києво-Печерської лаври у Києві. Фото: Оксана Іваницька / hromadske

На думку Остапенка, потрібно ухвалити стратегічний документ, який упорядкує діяльність і правовий статус Києво-Печерської лаври, зокрема дасть відповіді на питання про те, як надалі будуватиметься взаємодія заповідника й монастиря: буде це оренда, користування чи охоронні договори. Можливо, гадає гендиректор, це буде навіть рішення РНБО, адже питання стосується зокрема національної безпеки.

«Тому завдання заповідника і держави — очистити Лавру, яка тисячоліттями була українською святинею, від цього “руского міра” і максимально повернути сюди український наратив та українських героїв».

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший