В Україні на п’ятому році повномасштабної війни фактично немає зрозумілого «безпекового контракту» між державою та громадами. Місцеве самоврядування витрачає мільярди гривень на оборону, але робить це без чітко визначених правил і повноважень.
Тим часом президент уже майже два роки не підписує закону, який мав би врегулювати ці повноваження, зазначає ZN.ua. Українські громади купують дрони, техніку, транспорт, перераховують субвенції. Водночас балансують між цією підтримкою та базовими обов’язками: виплатою зарплат, забезпеченням соціальних послуг і функціонуванням критичної інфраструктури.
«Якщо Сили оборони не зможуть нас захищати, то бюджети на місцеві потреби вже нікому не знадобляться», — зауважує ветеран, лицар ордену Богдана Хмельницького, голова правління громадської організації «Ліга інтернів» Микола Мельник.
Бажання спрямувати більше коштів на оборону країни звучить емоційно переконливо, однак чи є конкретика, які саме рядки місцевих бюджетів для цього підходять? Спробуймо розібратися, як «воюють» гроші міст і сіл, чи не опиняються громади в ситуації, коли вони де-факто стали донором сектору безпеки, але де-юре не мають на це чітко визначених повноважень.
Фактично йдеться не лише про бюджети, а про ефективність оборони: наскільки швидко й точно гроші доходять до військових і чи не втрачається цей ресурс через управлінську невизначеність. І це питання вже не бухгалтерії, а швидкості та ефективності забезпечення фронту.
Громади як фінансовий тил
За даними другої хвилі дослідження видатків громад на заходи з оборони, проведеного аналітиками Центру розвитку інновацій, 2025 року громади спрямували на оборону та безпеку більш як 10% своїх бюджетів, тобто понад 14 млрд грн. Такі дані надали дослідникам під час опитування 223 громади.
Наведені цифри відображають виключно дані, якими громади ділилися, відповідаючи на запит аналітиків. Відповіді надходили переважно від менших громад, які демонстрували тим самим свою відкритість до комунікації. Натомість від обласних центрів, великих міст відповідей або не надходило, або ж органи місцевого самоврядування відмовлялися надавати інформацію, посилаючись на правовий режим воєнного стану. Тому загальні показники по країні можуть відрізнятися у бік значного збільшення.
Дослідження Центру розвитку інновацій охоплювало широкий спектр безпекових витрат. Ідеться про фінансування програм територіальної оборони, перекази субвенцій до державного й обласних бюджетів на потреби Сил оборони, відновлення об’єктів, зруйнованих ракетними ударами, облаштування укриттів, а також допомогу постраждалим і внутрішньо переміщеним особам.
Найбільше коштів витрачено за програмою сприяння територіальній обороні. Сюди входить придбання БпЛА, квадрокоптерів, FPV-дронів, РЕБ, комп’ютерного та навігаційного обладнання, автотранспорту, бронежилетів, тепловізорів. Це 6,8 млрд грн, найвищий від початку повномасштабного вторгнення показник. У вигляді субвенцій до державного та обласного бюджетів для підтримки військових частин громади повернули 3,2 млрд грн.
