“Вишивала бабуся рушник-оберіг” – символ любові та родинного благословення

Українська культура – це мозаїка традицій, вірувань, символів, що формувалися поколіннями. І кожна з таких традицій несе в собі глибоку мудрість, закарбовану в ремеслах, обрядових діях, художніх образах. Саме тому мистецький проєкт “Мозаїка спадщини України”, заснований Вандою Орловою, став важливим майданчиком для художників, які прагнуть не лише творити, а й досліджувати та зберігати культурну пам’ять свого народу.

Цей проєкт об’єднує митців, що через власні картини розповідають про Україну – її історію, духовність, символіку. Він повертає до життя ті традиції, які колись були повсякденними, а сьогодні, можливо, залишилися лише у спогадах старших поколінь. Однією з таких традицій є весільний рушник – не просто декоративний елемент, а справжній оберіг родини.

Історія картини “Вишивала бабуся рушник-оберіг” української сучасної художниці Світлани Омельченко

Натхненням для створення цієї роботи стали розповіді моєї бабусі. Вона часто згадувала, як у давнину дівчата власноруч вишивали рушники, що ставали частиною весільного обряду. Такий рушник несли молодята до шлюбу, отримували благословення від батьків, і він залишався в родині як символ любові, гармонії, єдності. Вважалося, що кожен орнамент на полотні мав своє значення, а нитки, вплетені руками майстрині, зберігали її тепло та щирі побажання.

Я прагнула передати не лише сам процес вишивання рушника, а й атмосферу цього дійства. Центральний образ – вишитий рушник з написом «На щастя, на долю», немов передача естафети поколінь. Вишитий візерунок – це класичні українські орнаменти: червоні та чорні ромби, хвилі та стилізовані квіти, що символізують життя, захист і продовження роду.
Ми ніби зазираємо у минуле, в той час, коли вишивання рушника було сакральним процесом, а не просто рукоділлям.

Читати також:  Приховані звірства рашистів

Мені важливо, щоб глядач не просто побачив цю картину, а відчув її емоцію – ніжність, любов, зв’язок із минулим. Можливо, вона нагадає комусь про бабусині казки, про запах вишитих подушок у дитячому будинку, про родинні традиції, що передавалися з покоління в покоління.

Ми часто шукаємо натхнення десь далеко, не помічаючи, що наша історія, наша спадщина – це справжнє джерело сили та творчості.

Цей проєкт дав мені можливість спробувати щось нове у власній творчості. Він не лише розширює мій художній світогляд, а й допомагає глибше зрозуміти українську культуру.

Через свою картину я хочу розповісти глядачам про традицію, яка, можливо, вже трохи забута, але від того не менш цінна. Ми часто шукаємо натхнення десь далеко, не помічаючи, що наша історія, наша спадщина – це справжнє джерело сили та творчості.

Окрім того, участь у цьому проєкті – це можливість познайомити більше людей зі своєю творчістю, поділитися власним баченням і водночас дізнатися про роботи інших художників. Кожна картина у цьому циклі – це частинка великого культурного пазлу, який допомагає нам краще зрозуміти, хто ми є.

Про себе

Я — Світлана Омельченко, художниця, яка поєднує наївне мистецтво з глибокою любов’ю до української культури та дитячої творчості. У своїх роботах я передаю світ теплих спогадів, щирих емоцій та невимушеної радості. Яскраві кольори, доброзичливий гумор і легка казковість — це ті риси, які роблять мої картини особливими.

Мої роботи — це спосіб нагадати глядачам про безтурботне дитинство, про здатність дивуватися простим речам і щиро мріяти. Ця філософія проходить крізь кожен мій твір, створюючи атмосферу тепла та затишку.

Читати також:  Значення антиалергенного одягу для новонароджених: що важливо знати батькам?

Я вірю, що мистецтво має бути доступним і зрозумілим кожному. Саме тому мої картини ідеально підходять для ілюстрування дитячих книг, адже вони випромінюють доброту, яскравість і ту особливу щирість, яка близька як малечі, так і дорослим, що хочуть хоч на мить повернутися в світ дитячих мрій.

Мені цікаво досліджувати, як сучасне мистецтво може взаємодіяти з історичною спадщиною. Я вірю, що через картини можна зберігати традиції, пробуджувати пам’ять, надихати на пошуки власного коріння.

Проєкт “Мозаїка спадщини України” став для мене ще одним кроком у цьому напрямку. Це не просто можливість взяти участь у художньому процесі, а й шанс залишити свій внесок у збереження української культури через мистецтво.

Про проект “Мозаїка спадщини України” читайте на сайті організатора – мистецької агенції https://www.artfinenation.com/art-події/мозаїка-спадщини-україни. Ми створюємо унікальні арт заходи для творчого вираження та надаємо необхідну підтримку, в тому числі інформаційну в ЗМІ, щоби допомогти українським художникам заявити про себе і свою творчість.

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший