Про мобілізацію в 2024 році, яка визначає стратегію України у війні, її перспективи. Саме від мобілізації залежить боєздатність і обороноздатність України і вся ситуація на фронті, майбутнє тих, хто зараз у холодних окопах несе варту, чергує на передових позиціях.
На запитання читачів Цензор.НЕТ відповів головний редактор видання Юрій Бутусов.
Люди на нулі, наша піхота, чекають рішень, які дозволять збільшити ротації, дозволять дати відпустки. Дозволять заміняти втомлених людей свіжими підрозділами. Все це залежить від мобілізації. Будь-які наступи, оборона, війна – це логістика насамперед. І логістика – це подача людей, подача засобів ураження і засобів забезпечення. Саме від кількості людей залежить, чи може Україна вести будь-які наступальні дії, чи може Україна вести будь-які дії в обороні, чи будуть ці дії успішними, ефективними. Все це прораховується заздалегідь. Весь цей ресурс має передати держава, має передати військовим. Звичайно, що це питання дуже і дуже болюче. Хвиля добровольців, яка зайшла на службу в 2022 році, звичайно, не може безперервно виконувати важкі завдання на передовій. Люди мають замінювати втомлених, поранених, загиблих. Має бути постійний притік свіжих людей в армію, сили оборони. Для цього потрібне якісне оборонне планування. Саме тому зараз, в кінці року, такі гострі суперечки щодо мобілізації.
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА МОБІЛІЗАЦІЮ ЗА ЗАКОНОМ ПРЕЗИДЕНТ
Суперечки ці здійняв Верховний головнокомандувач, президент Володимир Зеленський на своїй пресконференції. Зеленський заявив, що військові вимагають мобілізації додатково 500 тисяч осіб в армію. Президент сказав, що на це потрібно 500 млрд грн додатково, що незрозуміло, де взяти цих людей і де взяти гроші на цю мобілізацію. І переклав таким чином відповідальність на військових. Сказав, що Генеральний штаб має знов якісь пропозиції надати. Поки що ми ні про які пропозиції не чули, тому що вже Новий рік. Тобто до 2024 року влада стратегії війни, стратегії мобілізації просто не підготувала. Чим вони займалися два роки і чим займається ставка Верховного головнокомандувача- питання риторичне. Я неодноразово писав, що ставка Верховного головнокомандувача у нас перетворилась на таку піар-структуру, щоб ввечері президент міг сказати, що знайте, ми збирались, щось обговорювали, все буде добре. Виявляється, що ставка Верховного головнокомандувача два роки засідає щотижня, інколи по два рази і досі не розробила мобілізаційну стратегію. Хочу сказати, що згідно з законом про мобілізацію України, згідно з Конституцією України єдиною особою, яка відповідає за мобілізацію, є президент, Верховний головнокомандувач. Це пряма норма Конституції, пряма норма другого розділу закону про мобілізацію в Україні.
На жаль, Володимир Зеленський зі своїми обов’язками, як ми бачимо, не впорався і зараз якось так незграбно перевів стрілки на військових. Далі відбулись такі події.
ЗМІНИ ЗАКОНУ ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ
25 грудня дуже тихо, без будь-якого обговорення, тихесенько-тихесенько Кабінет Міністрів запропонував законопроєкт про мобілізацію. В цьому законопроєкті перебачено зменшення призовного віку з 27 до 25 років, удосконалення процедури військового обліку працівників військовозобов’язаних та резервістів, тобто всіх мають поставити на облік, проконтролювати. Третє – надання можливості військовослужбовцям, які звільнені з полону, відпочити, пройти відновлення, надання додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення до 90 днів. Строкова військова служба ліквідовується взагалі. Тобто всі військовослужбовці від строкової служби будуть звільнені у запас. Не будуть підлягати призову на військову службу під час мобілізації протягом 2 років з дня звільнення з військової служби ті військові, які проходили військову службу зараз, останні 2 роки. Ну, це таке – поки що про звільнення не йдеться.
ПРО ОБМЕЖЕНО ПРИДАТНИХ
Далі. Виключення з переліку висновку військово-лікарських комісій висновку про обмежену придатність до військової служби. Це важливий дуже пункт. Тому що зараз в армії є категорія. Всі ми розуміємо, це зараз законні підстави. Людина, яка має серйозні проблеми зі здоров’ям може отримати статус обмежено придатної, що не дозволяє використовувати її в певних видах бойових дій. Ну, наприклад, на передовій, в піхоті, на нулі. Об’єктивно значна кількість людей користується цим. Велика людей насправді в армії абсолютно заслуговує цей статус, тому що сидіти в окопі на морозі, в багнюці далеко не кожна людина може це собі дозволити, тому що є у людей дійсно реальні обмеження по здоров’ю. Але з іншого боку, треба сказати, що цим терміном обмежена придатність значна кількість людей, які не хочуть виконувати завдання, але мають здоров’я, теж користуються. Зараз ця норма, яка дуже важлива, її взагалі прибирають. Людина або придатна, або непридатна. Якщо ти придатний, то це вже на розсуд командира, до яких завдань ти будеш долучатися.
НАВЧАННЯ МОБІЛІЗАЦІЙНОГО РЕЗЕРВУ
Далі. Запровадження для громадян України, для усіх, базової загальновійськової підготовки до 3 місяців, для усіх громадян віком від 18 до 25 років при навчальних закладах. Тобто вперше визначається закладання мобілізаційного резерву навчання. Чого раніше у нас в такому масштабі не було. Строкова служба, нагадую, в Україні має таку велику кількість обмежень і стільки багато людей мають законні підстави не проходити строкову службу, що там взагалі кожного року дуже маленький відсоток насправді служив. Далі. Запровадження базової військової служби за бажанням до 25 років для тих, хто не пройшов загальну базову військову підготовку – людина одразу хоче на контракт, наприклад, після отримання паспорту. Встановлення обмеження прав громадян України, які ухиляються від взяття на військовий облік та проходження військової служби. Тобто певний комплекс обмежень прав, вводиться тут і механізм примусу. Тобто якщо ти не береш участі в усіх цих заходах, які визначає держава, то таким чином виникають автоматичні обмеження прав.
ПРО ЕЛЕКТРОННУ БАЗУ ДАНИХ
Далі. Залучення до заходів рекрутингу на військову службу центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості та центрів рекрутингу. Тобто ті державні структури, які взаємодіють з громадянами, мають доступ до баз даних і до яких громадяни обов’язково всі звертаються по наданням державних послуг, вони долучаються до мобілізації. Таким чином, їхня база даних стає базою даних для роботи центрів комплектування, тобто попросту військкоматів. Також пропонується можливість надсилати через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного та резервіста через електронну пошту повістки про виклик до територіального центру комплектування. Тобто спрощується, вже не треба бігати воєнкомам за призовниками, а просто у кожного, хто контактує з державою, хто включений в базу даних, в нього створюється його електронний кабінет призовника і на телефон зареєстрований присилається повістка, яку людина має виконати. Ну і дуже важливо, що у проєкті закону прописана відповідальність за неявку до військкомату.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЯВКУ ДО ВІЙСЬККОМАТУ
Тобто людина, яка не прийшла до військкомату, правоохоронні органи отримують законні підстави для його розшуку, примусового приводу і за це відповідальність. Тому законопроєкт дуже жорсткий, дуже жорсткий. Він викликає дуже велику кількість питань. Він недостатньо чітко прописаний. Але очевидно що йде війна і зараз без примусових заходів, без якісної мобілізації продовжувати в принципі війну неможливо. Люди не залізні. Їх треба підсилювати. Потрібно постійно поповнення. Тому звичайно, якщо ми говоримо про законопроєкт, чи треба нам законопроєкт про мобілізацію, про посилення заходів із примусовим заходами, із всім-всім-всім? Друзі, безумовно так.
ПРО РОТАЦІЇ
Я нещодавно був на фронті, на одній ділянці під Бахмутом. Можу вам сказати про значний некомплект піхотинців. Фронт тримається на просто дійсно залізних людях з надзвичайними морально-вольовими якостями, які навіть попри фізичні обмеження все одне виходять на передову і несуть службу на нулі. Це не ті люди, які якісь маргінали, як в російській армії, яких просто за гроші купують і їм за будь-яку ціну треба отримувати зарплату. Це люди свідомі. Люди, які можуть знайти собі роботу в цивільному житті, які чудово розуміють ризики. Але я вам хочу сказати… Спілкувався з піхотинцем, це один з героїв реальних, героїв, дуже відомий в своїй бригаді справжній герой. Він брав участь у штурмі, цілий рік людина безперервно на нулі. В піхоті. В районі Бахмуту. Рік. Уявіть собі. У відпустці він був за рік 10 днів. Весь цей час людина виконує завдання на передовій.4 місяці в цьому році він не отримував взагалі ротації з передової, як і вся його рота. Раз на два тижні він виїжджав помитись в сусіднє місто. На вечір. І зранку вже знов був на позиціях. Відсипався він після 3-4 діб на нулі, він відсипався в кілометрі від цих позицій приблизно в бліндажі. Така війна. Я питаю людину: яка в тебе мрія? Причому це хлопець вмотивований. Дуже вмотивований, грамотний, який розуміє і глибоко відчуває війну. Він каже: у мене серед мрій – це важке поранення ноги. Каже, я ніколи не залишу позицій і своїх бойових побратимів, вважаю нечемним залишати фронт по якихось фізичних обмеженнях, по хворобі. Я це ніколи не зроблю. Навіть якщо я хворий, я буду все одно на нулі. Але, кажу, важке поранення дозволило б мені чесно бути в тилу і трохи відіспатися, відпочити. Тому що в такому режимі просто жити, незважаючи на те, що це молода людина, дуже важко. І людині треба відпочинок. 10 діб за рік війни у піхоті на нулі – це абсолютно неприпустимо. Це призводить до того, що людина втрачає страх. Вона просто перестає боятися загрози. Тобто не питання витривалості. Людина просто перестає боятися. Вона стає мішенню для ворога. Вона не може вже якісно виконувати бойові завдання. Тому потрібно збільшити ротації. Ротації без резерву особового складу неможливі. Тому посилення мобілізації абсолютно необхідно. І ми маємо зараз обговорювати не те, чи потрібен законопроєкт. А те, яким чином ефективно, компетентно цю мобілізацію реалізувати. Яку кількість людей треба мобілізувати. Що ці люди мають робити. Як зробити так, щоб ця мобілізація була підтримана суспільством? Як зробити так, щоб держава нарешті почала використовувати людей розумно? Чого зараз держава не робить.
ЯКОЮ МАЄ БУТИ МОБІЛІЗАЦІЯ
Як перестати використовувати людей просто як одноразовий матеріал? Що на жаль, відбувається в багатьох місцях. Тому це основна тема сьогоднішнього ефіру. І зараз я проговорю свої думки, як зробити мобілізацію ефективною. Як хоча б логіки цій мобілізації надати і що має робити держава, щоб ця мобілізація призвела до посилення України, а не просто до того, що… зараз буде така показушна кампанія і все.
В чому велика загроза? У нас, на жаль, дуже багато імітації. Дуже багато карго-культів. У нас дуже багато людей, які у владі себе відчувають акторами, читають якісь тексти з екрану, які їм пише якийсь спічрайтер і не замислюється над словами і наслідками цих слів. В чому загроза цього законопроєкту про мобілізацію?
Перше. Влада не хоче брати на себе відповідальність за мобілізацію. Слуги народу хочуть, щоби мобілізацією займався виключно Генеральний штаб. Тобто весь негатив, вся критика йшли не на політиків, а на військових. Тому президент, який за законом мав би сказати: мобілізація бути такою, такою і такою, і в своїх вечірніх відео про це кожного дня говорити. Президент цього робити не став. А якийсь незрозумілий текст-взагалі на пресконференції було важко зрозуміти Володимира Зеленського, але він просто навіть не сформулював, а що він пропонує. Він же Верховний головнокомандувач, він очолює ставку. Замість цього зробили пресконференцію Залужного. Залужний насправді головнокомандувач ЗСУ сказав приблизно те саме, тільки більш логічно і зрозуміло, що він не несе відповідальність політичну за цей законопроєкт. Що люди потрібні, певна кількість. Але розрахувати кількість – цю відповідальність несе держава, бо у держави є фінансовий ресурс, вона його розраховує. Держава контролює демографічні показники, скільки людей є, кого можна з якої сфери економіки, наприклад, мобілізувати. І держава має це зробити. Тобто Зеленський не сказав нічого по суті, як це робити. Залужний не сказав, як робити мобілізацію по суті. А потім Кабінет Міністрів абсолютно без оголошень, без пресконференцій взагалі, прем’єрміністр не вийшов, нічого не сказав, пропонує законопроєкт і вносить його до Верховної Ради. Кабінет Міністрів жодним чином не пояснює ніякі норми цього закону. Верховна Рада каже: а ми його перший раз бачим, і не пояснює ніякі норми цього закону. І всі політики, за яких проголосували виборці, які від виборців отримують заробітну плату, від платників податків, щоб вони вирішували питання мобілізації, роблять вигляд, що вони ні до чого і не знають, як з цим, що робити. Будемо розбиратись самі, друзі.
Зараз я коротко сформулюю свою думку, потім буду відповідати на ваші запитання. Хочу подякувати зараз спонсорам каналу Бутусов-плюс, 1459 спонсорів на даний момент, майже півтори тисячі. Є люди, які максимальні пожертви робили до 12 тис.грн на місяць. Зараз у нас є значна кількість людей. Які по 3 тис.грн на місяць жертвують. Є люди, які по 50, по 100 грн велика кількість жертвує. Хочу вам сказати, що це дуже велика підтримка каналу. Це можливість нам нормально працювати, регулярно виходити в ефір. Як ви бачите, зараз я намагаюсь це робити якомога частіше, і репортажі, і відео. Все це завдяки вашій підтримці. Тому дякую всім, хто допомагає, хто стає спонсором і продовжує підтримувати канал. Насамперед будемо відповідати на всі питання тих людей. Які з нами постійно.
Отже, друзі, по мобілізації. Мобілізацію популярною зробити неможливо. Але мобілізацію потрібно зробити ефективною. Вона має бути передусім зрозуміла. Вона має бути реалізована. Вона може бути реалізована, якщо вона перше, зрозуміла суспільству. І тут потрібна комунікація. Президент, прем’єрміністр, вони не мають, як страуси, ховати голови в пісок. Вони мають бути ініціаторами обговорення. Бо це ж важливо. Насамперед, мобілізація – це треба переконати людей, які поки що не в армії, що їм треба бути в армії. Переконати не просто тих, хто йде. Переконати керівників підприємств, бізнесів, сервісів, де ці люди працюють, що їм треба відпускати своїх працівників. А не бізнес в іншу країну і туди вивозити всіх з родинами через кордон, купуючи довідки, як це досі робиться завдяки тотальній корупції нашого державного апарату. Тобто ми маємо бути зрозумілими в цій мобілізації. Цього, на жаль, нема. Це було перше.
МОБІЛІЗУВАТИ 500 ТИСЯЧ
Друге. Мобілізація зараз не може обійтись без примусу. Але ми маємо показати ціль – навіщо, як. От добровольці втримали першу хвилю. Мобілізовували потім людей, вони витримували ці два роки найважчі, знищували ворога. Тепер, щоб зараз знайти людський ресурс, треба забирати людей з реального сектору економіки. Треба забирати велику кількість людей, які платять податки, які роблять важливі справи, які потрібні але їх треба відправити на фронт. Про що цей примус говорить? Що людський ресурс не безкінечний. Нема людей необмеженої кількості. На мій погляд, 500 тисяч, те, про що говорить Генштаб, це в принципі зараз у нас максимальна можливість одночасно це ми можемо зробити один раз. Один раз призвати 500 тисяч. І тим більше, не одномоментно, а протягом, я думаю, року, а може і навіть півтора року. Бо це складний організаційний процес. Це не може відбуватися так, як відбувалося у 22 році у лютому, коли просто стояли черги і вимагали зброю. Такого не буде. Такої мобілізації вже не буде. Не треба державі готуватися до лютого 22 року. Треба готуватися до 24 року. Інші правила. Інша логіка. І зараз потрібно розуміти не просто, що держава хоче забрати якусь кількість людей. Треба розуміти, а навіщо держава хоче забрати таку кількість людей. Якою має бути армія? Що армія має з цією кількістю людей робити? Створити знов якусь кількість нових бригад? З нових людей без командних кадрів? Чи поповнити діючі бригади, де є командні кадри? Чи хоче держава наступати і нам треба, щоб було багато штурмовиків з автоматами і лопатою чи нам треба насправді вести позиційну війну? Сучасну позиційну війну. Щоб переважати ворога в якості, щоб наша мета була максимальне знищення противника і максимальна мінімізація власних втрат. Тобто ми за території чи ми за знищення армії противника? Які у нас пріоритети? Яка у нас організаційна штатна структура? Під які військові спеціальності залучаються мобілізовані люди? На якому фронті, що саме вони мають робити? Зараз, коли повномасштабна війна вже триває два роки, основна проблема – це не набити армію кількістю людей у формі і потім серед цієї кількості шукати, хто ж це стане штурмовиком і буде сидіти на нулі. Зараз основна проблема армії, що наша армія поки що не знає, яким чином адаптувати свою модель організації під сучасні вимоги війни. Сучасна армія насамперед, що має президент Зеленський вимагати від головнокомандувача ЗСУ Залужного, – це організаційно-штатна структура, модель бойових дій, під яку заточується певна організація, певна кількість людей, яких мають мобілізувати, певна кількість посад, які треба закрити. Це вже можна давно просто прописати, на які посади яка треба кількість людей. Певна система підготовки. Бо непідготовлені люди на війні вже не потрібні. Не потрібні взагалі. Певне озброєння, яке ці люди мають отримати. Певні завдання, які люди мають виконувати. Нова тактика. Нові принципи застосування військ, які дозволяють справді берегти людей і дозволяти їм виконувати завдання тривалий час, а не бути одноразовими. На пару місяців. Ось в чому питання.
Далі. забезпечення цих людей. Яким чином воно може бути. Зараз ми бачимо, що у нас відсутнє оборонне планування. Міністр фінансів Марченко, коли почув про мобілізацію, зробив заяву, що він очікує від Генерального штабу, де знайти джерела фінансування мобілізації. Це, мабуть, тільки у нас таке можна почути – анекдот: міністр фінансів уряду, який відповідає за забезпечення мобілізації, уряду, який пропонує законопроєкт про мобілізацію – вдумайтесь – прем’єрміністр підписує законопроєкт про мобілізацію, а міністр фінансів у цього прем’єрміністра каже: ви знаєте, а я не знаю, де взяти гроші, хай військові шукають. То може нам в принципі тоді і уряд з офісом президента можна якось скоротити і на фронт направити, переформувати. А у нас все буде Генеральний штаб вирішувати? Мобілізація – Генштаб. Де гроші знайти – Генштаб. Як мобілізувати економіку – Генштаб. Повна якась анархія в уряді, у владі. Всі лякаються мобілізації. Лякаються, що вона погано відіб’ється на чиємусь рейтингу. І ніхто не хоче докладати інтелектуальних зусиль, щоб пояснити людям, як це має відбуватися. Парадокс.
Перше, що має зробити президент, що має зробити уряд, на мій погляд. Я вже казав. Я буду повторювати. Комунікація.
Друге. Від Генштабу – не пресконференції проводити, а надати чітко організаційну структуру армії під конкретний вид бойових дій. Зараз це очевидно – під позиційну війну, яка має передбачати втримання наших позицій і створення передумов потім для переходу в наступ. Зупинка російського наступу. Створення передумов для нашого наступу. Тобто позиційна оборона. Вони мають чітко представити кількість посад, кількість штурмовиків, яку треба, кількість піхотинців, умовно кажучи, кількість розвідників, кількість аеророзвідників, операторів дронів. Це зараз основний засіб ураження і розвідки. Тобто дрони – це зараз новий рід військ, який скоро, я впевнений, буде оформлений. І під все це скільки артилеристів, танкістів, ремонтників – все це треба розписати. Ось це треба вимагати з Генштаба. Генштаб має показати модель війни. А не ходити на пресконференції, когось переконувати, що треба мобілізація, щоб, не дай боже, люди негативно не подумали про владу. Це такий дитячий садок. Хлопці, ви в офісі президента. Ви два роки на масштабній війни, 5 років при владі, ну невже ви не можете почати серйозно ставитися до своїх обов’язків? Припиняйте ховатись. Мобілізацію ніхто, крім президента і крім уряду не зробить. Нема таких структур. Не можете самі – передавайте комусь владу. Скажіть: ми не здатні це зробити, давайте, хтось інший буде робити. Так не можна зараз. Це клоунада реальна. Мобілізація – серйозне питання. У нас починається рік, ми не знаємо, скільки і як буде мобілізовано людей. Ми нічого не можемо спланувати. Тому мобілізація потрібна. Але мобілізовувати в сучасній війні треба людей одночасно не просто на війну. Мобілізовувати треба на перемогу. А як це зробити? Для цього треба весь наявний людський ресурс, він має бути чітко структурований. І нам треба структуризація не тільки тих, хто іде в армію. Україна потребує мобілізації усіх громадян, які можуть воювати, які можуть допомагати війні, які можуть створювати озброєння і забезпечення для армії. Ось що потрібно. Мобілізація має бути загальною. Але вона має бути загальною не тільки на фронт, на нуль. А вона має бути ще загальною мобілізацією на завод, на економіку. На те, навіть, щоб платити податки. На це треба теж мобілізація. На те, щоби працювати і виконувати завдання забезпечення фронту. Треба мобілізація. Повна мобілізація. Але у нас мобілізацію сприймають тільки в одному виді. Мобілізація – це тобі дадуть автомат, лопату і направлять на нуль. Більше у нас, на жаль, міністерство оборони, міністр Умєров…
КУДИ ЗНИК МІНІСТР УМЄРОВ?
До речі, хочу вам сказати, міністр Умєров кудись зник з дискусії про мобілізацію. Я забув сказати, це дуже смішно. Ви знаєте, у нас є міністр оборони, Рустем Умєров. Він, виявляється, у нас є. Але він в дискусії про мобілізацію не бере участі. Дивно, правда. За законом визначається, що він відповідає за оборонну політику. Але його нема. Зеленський виступає. Кабмін. Залужний на пресконференцію навіть вийшов. А міністр оборони Умєров на пресконференцію не вийшов. І не коментує. Не дає свої пропозиції по мобілізації. Тому багато у нас таких ухилянтів від відповідальності, я б так сказав. Спочатку ухилянти є у владі. А потім ухилянти у владі бояться, чому ж це ухилянти з’являються на вулиці і ухиляються від відповідальності захищати країну. Ну, тому що так відповідальність пов’язана. Хтось ухиляється від виконання обов’язків. І це, на жаль, відбувається зверху вниз. Тому що нам потрібно, на мою думку? Це дискусія, тому, будь ласка, буду радий почути критику. Я вважаю, що облік має бути усіх громадян, які у нас є в країні. Які можуть за своїми фізичними здібностями, психологічними в принципі брати участь у будь-яких діях на захист Батьківщини. Таких дій дуже багато. Наприклад. Я був вчора на одному виробництві дронів. Був на виробництві ударних дронів. Заходжу на підприємство і що я бачу? 95% співробітників, які там працюють, – це хлопці та дівчата десь 20 років. Що вони роблять? Дівчата, наприклад? Паяють мікросхеми, паяють контакти. Хлопці теж збирають ці дрони дуже якісно. Дуже якісно, професійно, студенти. Тобто знаходять час, виділяють і не просто збирають, а навіть отримують заробітну плату за свою роботу. І вони працюють якісно. Це молодь. Вони за законом не підлягають мобілізації. Але вони якісно збирають дрони. І потім цими дронами оператори дронів можуть завдавати реальних втрат ворогу. Їм ще кілька років навіть по новому закону до мобілізації треба, але вони вже зараз працюють. І вони працюють на оборону. І вони роблять потрібні для оборони речі. Так само є багато інших сфер, наприклад, у галузі забезпечення, у виробництві, навіть у пошиві форми, де можуть брати участь люди навіть похилого віку, які можуть допомагати армії. Ремонтувати машини можуть люди. Це дуже важливо.
Ремонтувати техніку, автомобілі. Для цього не треба людей мобілізовувати, одягати форму і на передок. Держава має зрозуміти, що вона має взяти під контроль усі форми можливої участі людей. Зараз, наприклад, робиться велика дурниця. Повністю розформовують добровольчі формування територіальних громад. Хочуть знов-таки направити ще кілька десятків тисяч людей у штурмовики в армії. Це насправді частково зрозуміла, правильна логіка. В ДФТГ є частина людей, які в принципі можуть воювати, але в принципі знаходяться там і в принципі їхнє там перебування необов’язково. Певна логіка є. Але насправді ДФТГ – це чудовий механізм, який дозволяє державі економити що? Гроші. Тобто ДФТГ – це на місці добровольчі формування, які складаються з представників територіальних громад, з людей, які працюють, живуть на місці і можуть виконувати важливі завдання, які потрібно виконувати там. Наприклад, у нас ДФТГ виконують завдання, багато ДФТГ, по протиповітряній обороні. Вони знищують дрони противника, несуть чергування, борються з… охорона об’єктів різних. І це державі вигідно. Люди живуть неподалік свого дому, самі за свій рахунок живуть, отримують мінімальну зарплату від держави і одночасно виконують завдання. Тобто є резервом. При тому значна частина людей в цих ДФТГ все одно не буде призвана, тому що вони є діючими службовцями, наприклад, з бронею. Їх все одне не мобілізуєш. Я вам хочу сказати, що у нас є ДФТГ, яке полює на шахеди. В його складі кілька суддів Верховного суду. Реально люди сумлінно виконують завдання, виїжджають на чергування. Потрібно це робити? Звичайно потрібно. Навіщо всіх мобілізувати і замість платників податків перетворювати людей просто на отримувачів зарплати, якої, як ми чуємо від міністра фінансів, у нас і так не вистачає. Тому треба загальний реєстр людей. Треба визначення завдань в тилу, на кордоні. Визначення завдань за призначенням – аеророзвідники, будівельники, ремонтники. Все це робити, подивитися. А потім треба думати – а чи треба всіх цих людей заганяти на зарплату в армію. А може ремонтних майстрів СТО перестати ганяти в піхоту, а мобілізувати їх всіх, наприклад, в якісь ДФТГ і виставити їм зобов’язання, щоб вони в своїх майстернях ремонтували для певних військових частин певну кількість техніки. Це ж буде вигідніше для держави. Люди залишаються на робочому місці. Самі собі заробляють гроші і при тому використовують свою промислову базу і свої компетенції для того, щоб ремонтувати техніку для держави – хіба це не вигідніше? Хіба не вигідно всіх студентів, наприклад, молодь, яка прагне, звичайно, цього, у якої є можливість, є фізичні інтелектуальні здібності, запропонувати роботу на військовому виробництві? При частковій зайнятості, щоб вони ще встигали вчитися? Хіба не розумно? От я бачив на виробництві дронів – сидять дівчата, 20 років, паяють контакти. Висока якість. Навчились швидко. Навіщо щоб ці дрони монтували військові на фронті? Це можуть робити в тилу люди. Велика кількість.
Про що я, друзі, кажу? У нас проблема не з тим, що у нас не можуть когось мобілізувати. Основна проблема нашої держави, що у нас не розуміють, яким чином використовувати наявний людський ресурс. І всі шукають штурмовиків в сучасній війні, де основним засобом ураження є дрони, системи управління, системи енергоживлення, системи оптико-електронної розвідки, бойові машини. І вся ця маса техніки потребує професійних технічних кадрів насамперед. Якщо у нас, наприклад, є будівельники, то нам треба постійне обладнання будівельних споруд. У нас 2 тис.км кордон з Російською Федерацією. Нам всюди будувати, постійно будувати нові і нові укриття, хибні позиції, запасні позиції, основні позиції. Посилювати позиції. Ремонтувати знищені. Будувати нові. Це безперервний процес. Вздовж всієї лінії кордону треба кілька ліній фортифікаційних споруд на фронті. А у нас що робиться? У нас немає військово-будівельних компаній і організацій або приватних компаній, які б залучались на системній основі до обладнання позицій. Наприклад, у нас в газотранспортній системі 2 державні підприємства. У них свої будівельні компанії. Півтори тисячі робітників. Їх можна замість трубопроводів залучати до часткової – я не кажу на повну зайнятість. Мобілізувати їх у складі їхніх власних компаній. Не в армію з автоматом. А щоб вони постійно рили укріплення. І це буде зберігати набагато більшу кількість життів солдатів, які вже служать. Яких вже мобілізували. Це економія ресурсів на тривалу перспективу. Ось що потрібно. У нас цього нема. У нас шукають будь-кого, щоб усі йшли в піхоту. А застосування піхоти яке? Що – риють ці обладнанні позиції? Ні. На жаль, у ворога позиції обладнані набагато краще. Вони державні і приватні компанії мобілізують, платять гроші і риють стаціонарні фортифікації. А ми чому таке не робимо? Тому що у нас нема мобілізації. У нас є закон – от що таке по суті наш закон про мобілізацію? Це закон, як можна з мінімальним зусиллями ще якусь кількість людей, які звертаються до центрів адмінпослуг, які офіційно працевлаштовані, яких можна помітити в базі даних, як можна ще певну кількість цих людей загнати в армію. Ну, не проблема. Можна. Звичайно, можна. Можна ще менше буде платників податків, ще гірше буде бізнесу. Іде війна, чимось треба жертвувати. Люди підуть в армію. Але який буде результат? Вони ж один раз прийдуть, а потім? Люди дуже швидко зношуються, втрачають здоров’я, втрачають життя, на жаль, віддають за країну. Тому ми не можемо воювати так, як ми воювали раніше.
АЛЬТЕРНАТИВА І МЕТА МОБІЛІЗАЦІЇ
Ми маємо змінити систему не просто мобілізації. Систему підготовки, організації військ, застосування військ, тактику змінити. Тоді мобілізація ефективна. Бо мета мобілізації – мета – не загнати людей в армії, а перемогти у війні і якісно використовувати наявний людський ресурс. Оце мета мобілізації. А у нас мобілізація – це закон, як когось ще спіймати і направити з тижневою-двотижневою підготовкою на передок. Дуже сумнівної якості, до речі, підготовкою.
Треба системний підхід. Не до мобілізації. До ведення війни. Ось чого не розуміє керівництво держави. І замість того, щоб відпрацювати системні підходи, якими мають бути зміни до війни, у нас шукають можливості, як когось спіймати на вулиці, загнати або повістку віддати так, щоб людина не могла відкрутитися і все. Ну ще рік протягнемо. Добре, якщо ви так рік протягнете. А що далі? Війна буде продовжуватися ще більше… Має бути логіка, для чого ви забираєте людей з економіки. Можна і треба суворо це робити. Але для чого? Оцієї відповіді – для чого? Яким буде майбутнє війни? Якою має бути сучасна структура армії? Всього цього держава і влада не розуміє і не має. А повинна розробити. І це можна зробити достатньо швидко. У нас досі є велика армія. Там тисячі військових частин. Вони знаходяться всюди. Звичайно, що людей ніде не вистачає. Бо всюди треба купа компетентних командирів, сержантів, забезпечення фінансування. Ну нема цього. Треба зменшувати апарат управління. Військово-адміністративний апарат, щоб були ресурси на бойові частини. Над цим треба думати. Над цим треба працювати. У нас активна лінія фронту – 800 км. 800! Ми не боремось з Російською Федерацією від Бахмуту до Владивостока. Ми боремось на фронті 800 км. І нам треба продумати, скільки ми на фронт 800 км – це бізнес-логіка, тут має бути бізнес-адміністрування, менеджмент у війні потрібен. На ці 800 км протягом року потрібна бути відрита певна кількість полос оборони, опорних пунктів. Це все швидко прораховується. Певна кількість дронів має стояти. Операторів камер спостереження має стояти. Артилеристів, танкістів, розвідників, машини забезпечення, засоби евакуації. Все давно можна прорахувати. А у нас війна, як в колгоспі. Створена величезна купа бригад, які навчаються під час бойових дій і через нестачу кадрів просто не встигають навіть навчитися. Через це низька якість просто управління. Тому швидко втрачаються люди. Ось проблема. Не проблема спіймати ці втрати, а проблема скоротити ці втрати за рахунок якісних рішень. Оце треба вирішити. І звичайно, якщо ми говоримо про мобілізацію. Дуже важливе питання. Це якраз до Залужного, до міністра оборони – це якість командних кадрів. Треба дивитися, а які ж це у нас командири, командувачі ОСУВ, ОТУ передусім несуть такі великі втрати і чому? Чи виправдані ці великі трати? Чи не є це результатом поганого планування, відсутності ефективної розвідки, ураження противника, чи неправильне застосування дронів, недостатньої уваги до застосування дронів, відсутності інженерного забезпечення обладнання позицій. Можливо, з цим пов’язано. Треба висувати командні кадри.
Міністр фінансів Марченко каже: нема грошей. Президент Зеленський каже: нема грошей. А гроші, насправді, великі. А як ви ними розпоряджаєтесь? Хто основні люди, від яких залежить фінансовий стан і життя? У нас завжди багато слів кажуть про людей – люди, треба до людей увагу. Подивімось в розрізі грошей. Як у нас адмініструється взагалі ситуація в армії? Армія насправді це теж корпорація. Там працює бізнес-логіка, як і в будь-якому процесі в житті. Чому так важливо замінювати і оцінювати компетентність командирів? Тому що командир у нас – це та людина, від якої ці фінансові ресурси залежать насамперед. Разом з життями. Життя – це акціонерний капітал у командира підрозділу. Як командир підрозділу ним розпоряджається, давайте подивимось. В багатьох випадках.
ВАРТІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОДНОГО СОЛДАТА
От наприклад, давайте подивимось, скільки взагалі в фінансовому плані вартує війна і скільки вартує життя на війні. Підготувати солдата, мобілізувати солдата, щоб він послужив – це треба кількасот тисяч гривень витратити на його утримання. Кількасот тисяч на його забезпечення. Кілька десятків тисяч на його озброєння. А потім, якщо цю людину неправильно застосовують і вона гине через погану підготовку, через неправильну тактику, погане управління, недоліки в озброєнні. Держава бере на себе зобов’язання в 15 млн грн за загиблого. Рота, 100 людей, припустимо, це вже 10 людей – це 150 млн, 100 людей, рота, – це 15 млрдгрн. Якщо ці люди загинуть. Батальйон – вартість життя в батальйоні – під 10 млрд, утримання батальйону на місяць, навіть якщо по 100 тис. рахувати, це близько 10 млн тільки зарплатний фонд. А з забезпеченням, озброєнням, це під 20 млн буде. Уявіть собі, що є багато таких корпорацій, бізнесів, які можуть завдати збитки самим собі на мільярди, на десятки мільярдів. І кого ми ставим на такі структури? Структури, яка 10 млрд може нести збитків, у якої грошовий обіг тільки зарплат мільйонів 60 грн. 60-70 млн грн в одному батальйоні – це просто зарплатні фонди, фонди забезпечення. Величезні кошти. А хто керує? Кому ми довіряємо ці кошти? Коми ми довіряємо життя людей? Чи могли б ці люди взагалі зробити кар’єру в бізнесі, чи є вони лідерами? Чи є вони взагалі здатними до управління?
Тому на підбір кадрів потрібно звернути увагу. У нас із цим серйозні проблеми. На жаль, проблема відповідальності командирів – це гостре питання. А у нас, на жаль, думають про відповідальність солдатів, відповідальність рекрутів. А це насправді все пов’язані речі. Відповідальність має бути на всіх рівнях. Від Верховного головнокомандувача до солдата. Тоді це працює як система. І ніхто не ухиляється. А якщо ухиляння зверху, то воно буде і знизу завжди.
ЧИ ГРАЄ ЧАС НА КОРИСТЬ РОСІЇ?
Що у нас по питаннях? Stollen 1983: Очевидно мобілізаційний потенціал РФ більше в десятки разів. Якщо навіть ми наберемо за рік 500 тис., в чому я сумніваюсь при нинішньому спротиві мобілізації, чи не вважаєте ви, що час глобально грає на РФ?
Друзі, правильне дуже питання. Хочу вам сказати, що час грає на того завжди, хто більш ефективний і більш боєздатний. Радянський Союз в Афганістані мав абсолютну перевагу в усьому і тим не менше за 10 років програв війну і був змушений залишити Афганістан. Тому для нас можливість спротиву треба вимірювати не в кількості людей, а в якості і в перевазі якісній в організації бойових дій. Ось це основне. Не може Росія мобілізувати нескінченну кількість людей. Вона може мобілізувати тільки певну кількість. Путін мобілізував 300 тис. Чому? Тому що більше просто не міг. Вони б і мільйон мобілізували, просто нема більше. Нема забезпечення, нема зв’язку, нема озброєння. Нема управління, командних кадрів. Не можуть просто більше. Тому Росія насправді треба розуміти, що сучасна війна це не війна кількості на кількість виключно. Насамперед це війна якості. Втрати можна мати менші. Значно менші, ніж противник. Але для цього треба системні рішення, про які я казав. Фронт у нас 800 км. Нам не треба бути сильніше за Російську Федерацію взагалі всюди. Ми не під Москвою воюємо. Нам треба бути сильним на фронті 800 км. Чи здатні ми боротись з Російською Федерацією на фронті в 800 км? Здатні. Скільки часу? Достатньо тривалий час. Але тільки за умови, що ми не втрачаємо людей, не розмінюємо людей. Якщо ми будемо розмінювати 1 до 1 з росіянами то тоді – да, мобілізаційний потенціал буде працювати. А якщо ми реалізовуємо наш інтелектуальний потенціал, мотивацію наших людей, щоб переважати противника в якості управління, а не в якості брехні, щоб переважати ворога у якості оборонних споруд, у якості управління дронами і у кількості дронів, у якості застосування нашої артилерії і ракет, у якості застосування нашої піхоти, у якості підготовки бійців, щоб скоротити втрати на всіх рівнях, особливо небойові втрати, якщо ми будемо переважати ворога у якості мобілізації нашого народу на війну, то насправді цей потенціал не буде працювати. Росія вся не збереться, не прийде сюди. Це неможливо. Фізично неможливо. Нам необхідно зрозуміти – зараз позиційна війна. В цій позиційній війні треба бути ефективнішими за ворога і завдати ворогу втрати, як мінімум, щоб вони в 3-4 рази були більші за наші. В сучасній війні за рахунок дронів можна планувати втрати ворога і планувати зменшення власних втрат. Тобто забезпечення якісного управління дронами дозволить ворогу завдавати, які просто будуть знищувати боєздатність російських військ. І ця перевага в кількості не буде працювати. Ось і все.
Наступне питання.
Геннадій. Дякую вам за підтримку Геннадію, дуже приємно. Дякую за підтримку каналу. Ваша думка про віковий поріг мобілізації у 60 років?
Я вважаю, що мобілізація може бути в принципі, якщо людина на своєму місці і до 70 років, навіть і більше, якщо ця людина потрібна. Але де саме? Я скажу вам відверто, зустрічав піхотинців у 60 років, 59,58, 60 років на фронті. Це дуже важко. Бути піхотинцем не треба в такому віці. І людей ставити в такому віці неможливо. Навантаження на передовій дуже великі. Я був на одній з ділянок фронту. Там до передових позицій на нуль треба було іти по багнюці 4 км, потім 3 доби чергування, потім – назад. Ну, на жаль, одна людина, 60 років. На жаль, він помер просто від серцевого нападу. Хороша вмотивована людина. Хороша. Він хотів воювати, чесний патріот. Просто є здоров’я, організм, ти не можеш його обманути. Але є багато спеціальностей. Не нуль, не окопи, де люди потрібні. Мобілізація – це не обов’язково всім 60 тис. і всім військовий квиток в піхоту, в штурмовики. Людина у 60, навіть у 70 років може бути якісним інженером, планувальником, адміністратором і таким чином виконувати дуже неймовірно важливу роботу, маючи компетенції, яких нема у 20-30-річних. І можна звільнити таким чином більш молодих людей. Звільнити, щоб виконували завдання. Тому звичайно, але мобілізація куди? Знов-таки, навіть в армію необов’язково. Це може бути мобілізація в ДФТГ, мобілізація в державні структури. Тому вважаю, що в принципі до армії поріг мобілізації 60 років це можливо. Хочу вам сказати, що я знаю одного з видатних наших артилеристів, який давно вже перейшов віковий поріг в армії. Але він служить. І служить дуже корисно. Тому що ця людина зі своїми знаннями, компетенцією, є уніклальним в армії фахівцем. Крім нього, його роботу адміністративну, управлінську ніхто не виконає. Тому ще раз, оце якраз питання, Геннадій, воно стосується того, що у нас бачите, немає у запитанні, оскільки ви дивитесь, читаєте дискусію про мобілізацію, навіть нема питань, а мобілізація куди. Мобілізація куди – це ключове питання. Ми маємо кожній людині у відповідності до її компетенції, її віку, давати ті завдання, які вона може виконати. Якщо це молода людина дуже, їй 20 років, 25 років, вона має служити? Безумовно. Але вона має отримати дуже якісну підготовку. Молода людина на фронті дуже важлива і потрібна. Будь-яка молода людина. Але ця молода людина потрібна підготовлена на війні, щоб вона довго жила, щоб вона якісно воювала, щоб вона не лякалась, не отримала психологічного бойового стресу під час виходу в зону бойових дій. Тому потрібні молоді люди, які будуть мати велику підготовку. І потрібні люди у віці, наприклад, 60 років? Ну яка підготовка? Їм підготовка треба мінімальна. Їх треба використовувати за їхніми навичками, здібностями, можливостями. Такої роботи в армії насправді теж дуже багато. І не в армії, але для оборони теж дуже багато. Наявність, на мій погляд, людини, якщо його не мобілізують в армію, а мобілізують в промисловість, дає можливість економити державний бюджет. Я вам хочу сказати, приклад з майстрами СТО, це просто жах. Навіщо людей мобілізовувати в армію? У людини є своя майстерня, своє обладнання. Вона сама собі заробляє гроші. Навіщо ви його мобілізуєте в армію? Мобілізуйте його на роботу для армії. Закріпіть його за бригадою, хай собі сидить, все одно в тилу і туди йому будуть просто гнати велику кількість машин. І все. Він буде з ними працювати. Бо це ж велика проблема. Навіщо для цього мобілізувати людей? Певна кількість ремонтників на передовій потрібна для техніки, але більшість ремонтів треба все одно робити в тилу, де є обладнання.
МОБІЛІЗАЦІЯ ТИХ, ХТО ЗА КОРДОНОМ
Наступне, teleskOp: як залучити людей із-за кордону чи можуть люди проходити військове навчання і проходити службу?
Друзі, я не знаю, як залучати людей із-за кордону. Скажу відверто. Тому що це питання, знов-таки залежить від того, на яких підставах людина за кордоном знаходиться, які є можливості її викликати повісткою, яким чином цих людей мотивують приїхати і яку службу вона буде виконувати. Оце основне. Якщо питання, як у нас ставлять наші політики, а як можна вигнати людей із-за кордону, або мобілізувати їх ще там, доставити сюди і вперед. Я думаю, що це буде провальний підхід. А якщо це буде підхід системний, людям будуть, які є громадянами України, які проходять по всіх державних базах даних, з ними будуть контактувати, пересилати виклик, людина буде розуміти своє місце – навіщо, де вона буде що робити, яку підготовку, який термін буде проходити, як будуть застосовувати, я впевнений, що значна кількість людей, отримавши такі повістки навіть за кордоном, той що електронний кабінет резервіста, який мають всі громадяни України отримати. Це буде працювати. Можливо, не на 100%, на якийсь відсоток. Але це буде працювати.
Дякую, наступне питання. Beluck: прокоментуйте пресконференцію Залужного.
Хочу сказати, друзі, що пресконференція Залужного це… чомусь Офіс президента вирішив, що питання мобілізації таке непопулярне, таке нехороше, воно так обвалить рейтинг, що хай його коментує той, у кого рейтинг вищий, ніж у самого президента Зеленського тобто головнокомандувач ЗСУ Залужний. Чому Залужний? Скажу відверто, питання абсолютно не за адресою. Від Залужного треба питати, я вже сказав, що. Не за адресою. Тобто Залужний має отримати конкретний ресурс від держави і від нього має питати Верховного головнокмандувач, яким чином він цих людей не втратить, яким чином він їх найкраще підготує для виконання завдань і найкращим чином застосує, щоб завдавати ворогу втрати, як мінімум в 4-5 разів більші. Ось, що питати у Залужного. Всього цього на пресконференції не було. Тому це були такі, дипломатичні розмови. Із приємного – Валерій Залужний спілкується з журналістами коректно, на відміну від президента Зеленського. З повагою ставиться до людей, не хамить нікому. Ну і в цілому його думки зв’язно звучать. Тому що президент говорити без папірця у нас не вміє. Зеленський, якщо йому текст ніхто не написав, це просто абсолютно незв’язані фрази, які не мають між собою логіки. Тому на контрасті це було приємно послухати. Але, скажу вам відверто, нічого серйозного про мобілізацію Залужний не сказав, якщо подивитися. Це політична ввічливість така. Ну, окей, приємно. Нічого там системного не було сказано і, якщо чесно, не могло бути сказано. Ну як може головнокомандувач ЗСУ відповідати за питання, за яке за законом він не відповідає? Ну не може. А про операції чи може він розповідати? Не може. Тому так… Добре, що це було, добре, що Залужний не сховався так, як сховався Зеленський і Шмигаль, наприклад, і Умєров. А він вийшов. Ну, окей. Ми побачили, що він не боїться. Виконує завдання, яке ставить президент. Будемо сподіватися, що і президент колись теж буде виконувати ті завдання, які на нього покладені Конституцією, за які він отримує гроші від платників податків.
ПРО ДЕМОБІЛІЗАЦІЮ
Так, наступне. Maxym Mochyk. 36 місяців для мобілізації забагато. Яка ваша думка?
Ой, друзі. Я думаю так. Ніякої демобілізації не буде. Скажу відверто, що це навіть і неможливо. Демобілізація під час тотальної війни – це значить, що люди, які отримали бойовий досвід, армія просто їх втратить і потім з великою кров’ю інші будуть цей досвід напрацьовувати. Я не думаю, що Україні потрібна демобілізація. Нам потрібне якісне застосування людей. Людей треба берегти. Для цього людям треба давати значні відпустки. Якщо він 1 рік прослужив – 1 місяць відпустка, 2 роки – 2 місяці, 3 роки – 3 місяці. Приблизно так. Можливо, навіть і більші. Треба давати нормальні ротації, щоб людина просто фізично не стерлась. У нас питання демобілізації – це питання фізичного виживання людини. Бо людину просто в нуль можуть витратити. Постійне перебування на нулі в багатьох частинах, відсутність ротації, відсутність резервів для заміни – це призводить до того, що для людей демобілізація – це єдина можливість виспатися, відпочити, відновитися, бо інакше він не отримає такої можливості. Я вважаю, що треба просто подивитися на досвід, як це робилось в Першій і Другій світовій війні в багатьох арміях розвинутих країн – США, Британія, Німеччина, наприклад. Сама організація, яка була, військ. Це вже було у світі. Щоб люди залишалися, і вони фізично і психологічно виконувати завдання, їм давали обов’язково значну кількість ротацій, відпусток, переводили на певний час з бойових частин в учбові, щоб людина пожила в тилу, в місті, навчала нове поповнення, ділилася своїм бойовим досвідом, о 18:00 закінчувала роботу і йшла додому до родини. Таким чином треба робити. Бо людина не може вічно працювати на війні. Її треба використовувати періодами. Потім давати періоди відновлення. Тоді це буде нормально. А у нас 36 місяців для демобілізації. Друзі, я вам хочу сказати, це 36 місяців, уявіть собі – це, як у відомій притчі, це ніколи – 3 роки для демобілізації. Та це просто взагалі ні про що. Це пусті слова. Я вам хочу сказати, що влада, яка каже про демобілізацію такі популістичні речі, вона не виконає ці зобов’язання. Це неможливо фізично демобілізувати людей. Досвідчені кадри потрібні в армії. Але вони не потрібні до нескінченності на передку. Це люди, які мають нормально відпочивати, нормальні повинні мати умови служби. Їхній досвід і компетенції мають використовуватися в тилу для підготовки на інструкторській роботі, на штабній роботі, в тому числі, управлінській роботі. І люди мають виїжджати на фронт на певний період. А у нас, як заїхав на передок, у нас є бригади, які без ротації на передовій 2 роки. І там є категорії людей, які постійно виходять на передову, на нуль. Це ж неможливо. Неможливо. Так не має бути. Тому для людей питання демобілізації – це питання власного порятунку, фізичного просто виживання, бо інакше організм не витримає. Ось з цим треба боротись. З цією проблемою.
Я думаю, що буде багато запитань, багато критики, коментарів. Ми вже в новому році перейдемо до обговорення цієї принципово важливої теми. Я дякую всім, хто був з каналом Бутусов-плюс, підтримував протягом року, допомагав. Нагадаю, 1459 спонсорів підтримують роботу каналу. Це велика честь для мене, для нашого колективу. Дякую вам, друзі. І дякую українським воїнам, дякую тим піхотинцям, яким насправді найбільше потрібна мобілізація, які зараз нас не чують, бо вони сидять десь в норах, ховаються від обстрілів, від дронів. Сидять на нулі, на морозі, в багнюці. Вони все це терплять, тому що впевнені, що десь тут в тилу громадянське суспільство і влада знайдуть оптимальні можливості професійно провести мобілізацію, реорганізувати армію для перемоги, для зменшення втрат, для покращення умов ведення бойових дій і для того, щоби ми якомога швидше йшли до перемоги. Я впевнений, що у нас достатній є інтелект, мотивація. Щоб це все зробити. Будемо тиснути. Якщо влада щось не розуміє, буде допомагати громадянське суспільство. Тому, друзі, дякую вам за цей важкий рік війни, за те що підтримували, і зустрінемось вже в новому 2024 році. Сьогодні, як ніколи, я впевнений у перемозі України. Дякую вам. Слава Україні."
Вгорі: фим від ракетного удару по Києву здіймається над містом. Фото: Svet Jacqueline / ZUMA Press Wire / Scanpix / LETA
+ Поки нема коментарів
Додати перший