Об’єкти енергетики під ударами рашистів: гроші вклали, захист презентували, а чи є ефективність?

 Ще 2023 року влада звітувала про абсолютну готовність до атак і трирівневий захист енергетичної інфраструктури України.

Та лише за місяць ми втратили близько 80% теплової генерації, зокрема через знищення одних з найбільших теплоелектростанцій — Зміївської у Харківській області та Трипільської на Київщині.

Чи можна було цього уникнути й захистити критично важливі для країни об’єкти, разом експертом розбиралася журналістка видання  "Заборона" Світлана Гудкова. 

Гроші вклали, захист презентували, а чи є ефективність?

Після російського ракетного терору 2022/2023 проти енергетичної інфраструктури передусім треба було максимально відновити зруйноване до опалювального сезону, а також захистити такі об’єкти від подальших атак. На все це виділили мільярди гривень — як з державного бюджету, так і з фондів закордонних донорів. 

Відтак було запроваджено три рівні захисту обʼєктів:

  • перший — це тимчасові споруди для часткового захисту елементів об’єктів критичної інфраструктури від поодинокого непрямого влучання ракет і БпЛА противника типу Shahed-136; 

  • другий — інженерні споруди, які витримують поодинокі прямі влучання БпЛА, а також поодинокі непрямі влучання ракет противника; 

  • третій рівень — спеціальні інженерні споруди, призначені для захисту від поодинокого прямого влучання ракет.

Артем Білик. Фото: Артем Білик / Facebook

Найбільше споруд було зведено перших двох рівнів. «Захисні споруди першого рівня виконують із фортифікаційних габіонів, бігбегів, бетонних блоків тощо. Вони знижують дію вибухової ударної хвилі та створюють частковий протиосколковий захист, — пояснює Артем Білик, головний спеціаліст відділу супроводження інноваційних проєктів з інженерного захисту об’єктів критичної інфраструктури Генерального штабу ЗСУ. 

— Спорудами другого рівня захисту, як правило, є так звані шелтери з подвійною оболонкою, де зовнішня — це предетонаційний екран, виконаний із сітчастих або профільних металевих елементів, а внутрішня оболонка — залізобетонний або сталебетонний каркас, що повністю укриває об’єкт від осколків та вибухової ударної хвилі в повітрі».

Читати також:  Різні грані Червоного хреста. «Ніби нам чимось допомогли, окрім цих, сука, стаканчиків»

За його словами, вже збудовані споруди добре показали себе під час проєктних влучань засобів повітряного нападу і захистили електричне устаткування всередині.

Фізичний захист Трипільської та Зміївської ТЕС був першого рівня: він міг захистити від падіння уламків ракет, непрямих атак БПЛА та інших ушкоджень.

Чи можна було забезпечити ТЕС хоча б другим рівнем захисту?

Інженери допускають внутрішні захисні споруди критично важливих елементів усередині будівель і споруд. Зокрема, можна збільшити стійкість до ураження внутрішнього обладнання типу генераторів та турбін — наприклад, улаштувати довкола них захисні сталеві рами, які обшивають знімними металевими листами. Але, знову ж, це убезпечить лише від осколків ракет і БпЛА під час непрямих влучань.


Трипільська теплова електростанція, 1 листопада 2015 року. Фото: Wikimedia

Третій рівень захисту об’єктів енергетики

За нинішнього вигляду української енергетичної інфраструктури захистити такі великі об’єкти можливо лише за допомогою систем ППО. Так, це про додаткові ЗРК Patriot, які б могли допомогти Харкову відбивати російські атаки балістикою і КАБами, а також захищати критичні об’єкти інфраструктури по всій країні. Та ще одна проблема на сьогодні — відсутність ракет до наявних систем ППО.

«Один приклад — Трипільська станція. Від неї залежить світло в київському регіоні. Летіло 11 ракет. Перші сім ми знищили, інші чотири знищили Трипільську ТЕС. Чому? Тому що було нуль ракет. У нас закінчились усі ракети, які захищали Трипілля», — сказав президент Володимир Зеленський.

А як щодо третього рівня захисту, який може протистояти прямим влучанням ракет та БПЛА?

«Споруди третього рівня — це, як правило, заглиблені або напівзанурені в землю сталебетонні бункери. Вони є тривалими в будівництві та підходять для нових об’єктів критичної інфраструктури або тих, які переносяться. Для енергетики України їх наразі ще споруджують», — пояснює Артем Білик.

Забезпечити захист внутрішнього обладнання ТЕС на третьому рівні без глобальної перебудови та перенесення устаткування практично неможливо. Усе через значну складність внутрішнього обладнання, обмежений простір і опорну здатність наявних конструкцій. Тобто для безпеки ТЕС у нинішньому вигляді самих інженерних споруд недостатньо. 

Читати також:  Україна впевнена у плані "А", а плану "Б" у нас нема. Чи є, але влада ховає його від українців?

Що ж пропонують інженери, зважаючи, що противник точно не припинить бити по енергетиці засобами повітряного нападу? Як пояснює Білик, однією з основних проблем є значна централізованість і концентрація об’єктів. Їх або поодинокі елементи складно замістити через зав’язаність на інших видах інфраструктурної мережі в державі. 

«Отож найефективнішим рішенням, що забезпечить стійкість критичної інфраструктури, є перехід до диверсифікованої енергогенерації (багато невеликих станцій замість великих, які вразливі) та максимальне використання альтернативних джерел енергії. До того ж, окрім гарантування надійнішого захисту від повітряних атак, така відповідь буде ще й екологічною. А нові об’єкти слід планувати вже з відповідним інженерним захистом та усіма заходами зменшення загроз», — говорить фахівець.


Вигляд з висоти зруйнованого машинного залу Трипільської ТЕС після ракетного обстрілу 11 квітня 2024 року в Україні. Фото: Kostiantyn Liberov / Libkos / Getty Images

ППО та інженерний захист

Утім, заходи з обладнання третього рівня захисту та диверсифікації енергогенерації займуть від кількох років, а захищати об’єкти енергетичної інфраструктури потрібно вже зараз. Наразі єдиний вихід — поєднати протиповітряну оборону та інженерний захист тих об’єктів, які можливо.

«Слід усвідомлювати, що у світі поки не існує систем ППО, які б забезпечили 100% гарантію прикриття об’єкта від будь-яких повітряних загроз. Без інженерного захисту об’єкта наслідки навіть від поодинокого влучання стануть для нього катастрофічними. З іншого боку, сам інженерний захист не здатен гарантувати його безпеку, якщо небо не прикрите засобами протиповітряної оборони. Також, крім інженерних споруд, для підвищення живучості об’єктів критичної інфраструктури від повітряних загроз потрібні інші, організаційно-технічні заходи. Йдеться про маскування, улаштування хибних цілей, встановлення засобів радіоелектронної боротьби, димопуску тощо», — зазначив головний спеціаліст відділу супроводження інноваційних проєктів з інженерного захисту об’єктів критичної інфраструктури Генерального штабу ЗСУ Артем Білик.

Читати також:  Аспекти деколонізаційних завдань в контексті агрессії Росії

СВІТЛАНА ГУДКОВА, опубліковано у виданні ЗАБОРОНА

Читайте також: 

  • Чи витримає українська енергосистема планомірні атаки російських загарбників
  • Путін мародерить окуповану ЗАЕС. Що врятує українську станцію?
  • Обстріли рашистами енергооб’єктів. Чи має Україна план "Б" для захисту енергоінфраструктури?
  • росія завдала ударів по трьох ГЕС
  • Захоплена російськими фашистами ЗАЕС як елемент ядерного шантажу Путіна
  • ДніпроГЕС після двох влучань у критичному стані − Укргідроенерго
  • Уроки історії. Хто і навіщо підривав ДніпроГЕС у Другу світову та як її відновлювали
  • Атака рф: на Миколаївщині пошкоджено об’єкт енергоінфраструктури

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший