Це розслідування — не просто фінансовий аналіз, а справжня хроніка масштабної афери, де замішані мільярди доларів, українська економіка та персона, яка нині є обличчям одного з найуспішніших українських фінтех-проєктів — Monobank. Мова йде про Олега Гороховського, чия роль у схемах з виведення коштів із «ПриватБанку» розкрита у 490-сторінковому рішенні Високого суду Лондона. Цей документ — не просто сухий юридичний текст, а справжнє свідоцтво того, як група топменеджерів, включно з Гороховським, працювала в унісон з колишніми власниками, щоб викачати з банку все, що можна.
Суддя у своєму рішенні не шукає компромісів і відкидає будь-які спроби представити Гороховського як невинного виконавця чужої волі. Він прямо вказує, що Гороховський був частиною вузького кола управлінців, які володіли міноритарними частками в банку і «звично дотримувалися вказівок» мажоритарних акціонерів. Це не припущення, а твердий висновок, підкріплений словами судді: «Я чітко розумію, що це — справедливий опис цих відносин» (сторінка 53, параграф 198). Це означає, що Гороховський був не просто найманим працівником, а повноцінним учасником закритого клубу, де правила диктували Коломойський та Боголюбов. Його участь була свідомою, а дії — спрямованими на реалізацію схем, які дозволяли виводити гроші з банку в тіньові структури.
Фабрика фіктивних кредитів: 129 разів “так”
Найбільш обурливим є розділ, що стосується безпосередніх дій Гороховського на посаді заступника голови правління. Суд встановив, що він, будучи членом кредитного комітету, схвалив 129 кредитів, які виявилися фіктивними. Ці кредити були частиною «recycling scheme» — складної кругової схеми, що дозволяла виводити кошти з банку, маскуючи їх під легальні позики. Завдяки таким операціям, з «ПриватБанку» було викрадено понад 1,9 мільярда доларів. Ця цифра — не епізодична помилка чи недбалість, а свідчення системної, цілеспрямованої роботи, спрямованої на викачування грошей з банку. Деталі про ці схвалення наведені на 60-й сторінці судового рішення, в параграфі 229, де чітко вказано, що він «схвалив 129 з відповідних кредитів». Уявити, що менеджер такого рівня не розумів, що відбувається, просто неможливо. Це був свідомий вибір на користь схем, які збагачували власників, але розоряли банк, ставлячи під загрозу всю фінансову систему країни.
Тіньові зв’язки: як вплив зберігся після націоналізації
Здавалося б, націоналізація банку мала б поставити крапку на будь-яких контактах між колишніми менеджерами та власниками. Але розслідування показує, що зв’язки не обірвалися. Суд заявляє про наявність «численних доказів» (Plenty of evidence) тісних контактів Гороховського з Коломойським навіть після того, як «ПриватБанк» перейшов у державну власність. Ці контакти включали зустріч у Женеві у лютому 2018 року, спільний обід у червні того ж року, а також переліт на приватному літаку Коломойського у червні 2019 року. Це не просто дружні зустрічі, а елементи тіньової мережі, що продовжувала функціонувати. Найбільш кричущим доказом є переписка в WhatsApp, де Гороховський, уже після націоналізації, запитував у Коломойського «інструкції» щодо «неідентифікованого платежу». Це виглядає як пряма спроба впливати на операційну діяльність державного банку через його колишнього власника.
Бездіяльність правоохоронців: чому він досі не сидить?
Рішення Високого суду Лондона, хоч і не є кримінальним вироком, містить надзвичайно жорсткі формулювання, які мають стати сигналом для українських правоохоронних органів. Використання таких фраз, як «численні докази» та «достовірні докази того, що… був залучений у спільні бізнес-справи» (сторінка 60, параграф 232), є прямим посиланням на необхідність розслідування. Однак, замість того, щоб розпочати власне розслідування, українські правоохоронці, здається, просто ігнорують ці факти. Після арешту Коломойського справа ніби застопорилася, і складається враження, що влада задовольняється «красивою картинкою» і не бажає копати глибше. Чому? Тому що глибоке розслідування може вивести на тих, кого, з якихось причин, «чіпати не можна». Таким чином, питання «чому він досі не сидить?» залишається риторичним. І, на жаль, ймовірно, так і залишиться, доки в Україні не з’явиться політична воля розібратися у цьому скандалі до кінця.
+ Поки нема коментарів
Додати перший