.
Навіщо Трамп вводить мита — і одразу їх скасовує. Та кому ж це вигідно?
Менше як за десять днів Дональд Трамп двічі глобально вплинув на всю світову економіку. Спершу він запровадив торговельні мита щодо 180 держав і територій, що викликало критику навіть у його найближчому оточенні. А потім президент США зненацька призупинив майже всі тарифи. Так що ж відбувається? І кому це вигідно? Обговорюємо з американським економістом, професором Брандейського університету Стівеном Чекетті.
Стівен Чекетті, професор фінансів
— Чому Трамп припинив дію тарифів? Які у вас версії?
— Я не думаю, що хтось по-справжньому це розуміє. Ми можемо тільки здогадуватися, але, на мою думку, безглуздо робити висновки про те, як насправді думає і діє божевільний король. Отже, я не знаю. Одна з версій — він побачив щось на умовному Fox News, і це змінило його думку. І чесно кажучи, мені здається це цілком правдоподібним здогадом. Я не знаю, що відбувається в адміністрації, а тим більше в голові цієї людини. Ніхто не очікував того, що сталося.
— Трамп не скасував тарифи повністю, залишивши 10% для більшості країн, окрім Китаю, — як ви вважаєте, в такому разі інші країни реагуватимуть на мита?
— Знову ж таки я гадки не маю. Але сподіваюся, що ці країни чинитимуть опір. Мені здається, переговори з Трампом та його людьми ні до чого не приведуть. Це здирники, з ними не можна вести діалог. Розумієте, [тарифи] — це форма шантажу. А з тими, хто вас шантажує, домовлятися марно — вони зроблять це знову. Тому я дуже сподіваюся, що інші країни не підуть на угоду та вирішать протистояти.
Зараз стало ясно, що США — ненадійний партнер і що настав час припинити залежність від цієї країни. Будувати запасні системи всередині своїх країн і поєднуватися з тими, кому справді довіряєш. Я думаю, що головний урок цієї ситуації — саме непередбачуваність, величезна невизначеність та відсутність довіри.
— Ще до припинення мит Трамп казав, що до нього вишикувалася черга з країн, які вже намагаються вести переговори. Про що вони можуть домовлятися?
— Я не розумію, як це відбувалося. Мені здається, найважливіше — визнати, що в цьому просто немає сенсу.
Зазвичай, коли йдеться про політику, можна хоч якось передбачити дії людей, бо за ними стоїть логіка, якась внутрішня структура. А тут – ні. Я багато років вивчаю фінансову та монетарну політику. Там все передбачувано: якщо люди вважають, що інфляція надто висока, вони підвищують відсоткові ставки. Це логічно, це послідовна політика.
Візьмемо, наприклад, ситуацію у Туреччині кілька років тому. Ердоган заявив, що високі ставки викликають високу інфляцію і вирішив їх знизити. Це було помилкою, але, принаймні, можна було зрозуміти, як він мислить. Це не спрацювало, але логіка, нехай і дивна, все ж таки була.
А тут просто нічого не складається. Формули не працюють. Вибір країн, проти яких запроваджуються високі тарифи, теж немає сенсу. Навіщо, наприклад, запроваджувати тарифи на експорт алмазів із Лесото? США збираються самі виготовляти алмази? Чи думають, що Лесото почне купувати більше американських товарів та послуг?
Я ніде не бачив осмисленого пояснення, навіщо вони це роблять. Нині ми можемо почути лише десяток різних пояснень від різних людей, які спростує сам президент за двадцять хвилин.
— Для деяких рішення про мито виглядає так, начебто Трамп пішов проти інтересів великого бізнесу, який втрачає гроші. Натомість у довгостроковій перспективі він захищає пересічних американців. Чи це так насправді?
— Головне питання, яке я б поставив: «Кому це вигідно?» та «Як саме вони збираються на цьому заробити?». Найкращий спосіб зрозуміти цих людей — це визнати, що вони просто шахраї та корупціонери. Зараз я не бачу, що рішення про введення мит може допомогти хоч комусь.
Це точно не принесе користі людям із робітничого класу. Бо якщо ці тарифи набудуть чинності, ціни різко зростуть. За всіма розрахунками вартість смартфонів, наприклад, може подвоїтися. Підвищиться ціна всіх імпортних речей.
Подивіться на ярлики на вашому одязі. Більшість із них вироблено у країнах, проти яких запровадили тарифи: В’єтнам, Камбоджа, Бангладеш, деякі країни Африки. Багаті країни не шиють одяг у себе — надто дорого. Якби ми всі виробляли всередині країни, ми просто збідніли б.
Це мито — не просто заперечення Рікардо та його теорії порівняльних переваг. Це заперечення Адама Сміта та самої ідеї спеціалізації. Розглядати міжнародну торгівлю як гру з нульовою сумою, де є один, хто переміг і один програв, — це просто абсурд.
— Тобто вам здається, що рішення про мито може бути вигідним лише вузькому оточенню Трампа та його адміністрації?
— Можливо. Я не знаю напевно, як виглядають їхні інвестиції, але припускаю, що хтось із його оточення мав активи, які були захищені або спочатку розраховані на те, щоб отримати вигоду від того, що відбувається.
Наскільки мені відомо, деякі з цих людей шортили на фондовому ринку. Зараз за цим уже ніхто не стежить: в адміністрації просто вирішили, що відслідковувати конфлікти інтересів — більше не турбота їх.
— А чи може спрацювати частину плану щодо перенесення виробництв у США?
— Мені незрозуміло, чому хтось серйозно хоче, щоб у США знову з’явилися фабрики з виробництва одягу. Люди кажуть: «Вони будуть автоматизовані та високотехнологічні». Але навіть якщо так, у цьому немає особливої користі. Якщо все автоматизовано, це не створює робочих місць. Ви отримаєте в результаті неймовірно дороге виробництво, яке призведе до зубожіння людей.
Ключова проблема зараз – це створена Трампом величезна невизначеність. Ви не будуватимете завод там, де не розумієте, якою буде політика, які на вас чекають витрати, які будуть завтра правила гри. Тож ціни зростуть — це майже неминуче.
І при цьому я не бачу, кому взагалі вигідне перенесення виробництва назад у США. За останні 20 років дохід на душу населення в США зріс більше, ніж будь-де ще у світі. Навіть медіанний дохід зріс більше, ніж в інших країнах. Так, ми маємо проблеми з розподілом доходів, але це не щось принципово нове — приблизно те саме було і 25 років тому.
Але питання не у минулому, а в майбутньому: куди ми рухаємось? Що визначатиме економіку — виробництво чи сектор послуг? І якщо йдеться про національну безпеку, то це вже інша розмова. Я розумію, що за цим може стояти, але саме цього аргументу вони не наводять.
Спершу вони кажуть, що хочуть запровадити тарифи, щоб отримати дохід, мовляв, експортери мають платити. А наступного дня заявляють, що хочуть повернути виробництво у США, що у будь-якому випадку означає менш ефективну модель. Якщо раніше таких торгових бар’єрів не було і ланцюжки постачань вибудовувалися певним чином, значить, у цьому була логіка, економічна ефективність.
— Тарифи проти Китаю було введено ще першою адміністрацією Трампа, а потім збережено при адміністрації Байдена. Як розвивалося економічне протистояння між США та Китаєм останніми роками?
— Це протистояння не лише геополітичне, а й економічне. І у цій боротьбі економіка стає зброєю. Після запровадження перших тарифів на китайські товари багато хто з них став «офіційно» надходити до США з В’єтнаму та Камбоджі. Але насправді ці товари так само переправлялися з Китаю, просто на них приклеювали ярлики. Ось чому зараз існує великий торговий дефіцит США з В’єтнамом і Камбоджею — це лише перенаправлені потоки.
Китай, на мою думку, сприйняв дії адміністрації Трампа не як загрозу, а як шанс — шанс розширити свій вплив у світі. І вони не мають наміру відступати. Головне питання — чи не здадуться вони, чи перейдуть до використання фінансів як зброя. Вони мають потужні інструменти: вони володіють, за різними оцінками, приблизно 750 мільярдами доларів у казначейських облігаціях США — це приблизно 20% усіх американських облігацій, які перебувають у іноземних офіційних власників. Якщо Китай почне розпродувати їх, він може обрушити ринок і різко підняти відсоткові ставки. Вони можуть спричинити фінансову кризу буквально завтра.
Іронія в тому, що адміністрація Трампа вже сама наближає цю кризу за рахунок політичної нестабільності та різкої невизначеності в економічній політиці. А Китай, як на мене, готовий терпіти, якщо в довгостроковій перспективі це дасть їм перевагу. Їхня стратегічна мета — перехопити у США глобальне лідерство. І вони вбачають у цих помилках шанс зробити це швидше, ніж вони розраховували.
Тому я абсолютно не вірю у можливість реальних домовленостей. Китайці не підуть на поступки. Вони швидше скажуть: Ви хочете дорогі айфони? Будь ласка. Бажаєте дорогі іграшки? Наперед». Їм не потрібно купувати стільки товарів у США, скільки США у них. А решта — технології, виробництво, інновації — вони готові розвивати самі. І роблять це: інвестують колосальні кошти у технології, освіту та наукову базу.
— The Economist писав, що Китай упевнений, що зможе перемогти у торгівельній війні. Що означає перемога у такому разі?
— Я думаю, що перемога у торговельній війні означає, що США стануть серйозно ослабленою державою — у фінансовому та військовому плані. Перемога Китаю в торговельній війні полягає в тому, щоб досягти реального зниження добробуту людей у США, і, як мені здається, у них це вийде, якщо вони продовжать так само. Вони навіть ще не розпочинали.
— Чому мита проти Канади та Мексики запровадили раніше, ніж проти решти країн?
— Це повне порушення торговельних угод, укладених ще в першу адміністрацію Трампа. І знову ж таки я не розумію, яка за цим стоїть логіка. У випадку з Канадою це абсолютно безглуздо, враховуючи, що ми не маємо з Канадою скільки-небудь значного торгового дефіциту, якщо враховувати імпорт нафти та газу з Канади.
Що стосується Мексики, я думаю, одна з причин могла бути в тому, що Китай почав будувати заводи в Мексиці. І якщо ви вважаєте, що проблема — це Китай, тоді, так, певною мірою можна розглядати і Мексику як частину цієї проблеми. Ще один момент, пов’язаний із Мексикою, — це кордон. Але, знаєте, проблема із нелегальною міграцією фактично зникла ще до того, як Трамп став президентом. Хоча проблема імпорту наркотиків залишається. Тож у випадку з Мексикою логіку рішень можна хоч трохи зрозуміти.
Але я не розумію, навіщо вони хочуть зробити Мексику біднішою. І навіщо робити авокадо найдорожчими. А саме це вони й зробили: 90% авокадо, що продаються у США, надходять із Мексики. І якщо ви вводите тариф на авокадо, його ціна тут же збільшується вдвічі.
— Серед інших країн, проти яких не запровадили тарифів, — Росія. Чи це може бути для неї вигідно?
— Санкції продовжують працювати. Ви не можете запровадити тарифи проти країни, з якої взагалі взагалі нічого не можна імпортувати. Тож найважливіше у випадку з Росією — це спробувати зупинити тіньовий флот танкерів, але США цим не займаються.
— Чи були інші прецеденти в історії США, коли адміністрація запроваджувала такі високі мита проти інших країн?
— Я думаю, найважливіше зараз — те, що торгівля товарами, послугами та фінансами стала глобальною. За останні півстоліття глобалізація, яка у своїй нинішній формі почалася після закінчення Бреттон-Вудської системи 1971-го, витягла мільярди людей із бідності. За цей час було укладено багато торгових угод, щоб запустити та розширити міжнародну торгівлю.
А зараз в адміністрації кажуть: "Ця система не працює, ми її зупиняємо". Це зовсім інша ситуація, ніж у 1920–1930-х роках. Тоді світ намагався відновитися після Першої світової війни і перебував у депресії, яка не була викликана тарифами, — можливо, тарифи лише посилили ситуацію.
Це був світ, який не був глобально інтегрований і перебував у набагато гіршому стані, ніж зараз. Принаймні до недавнього часу.
Зображення вгорі: будівля Світового торгового центру у Нью-Йорку. Фото: Spencer Platt / Getty Images / AFP / Scanpix / LETA
Джерело: Медуза
Переклад: «Аргумент»
+ Поки нема коментарів
Додати перший