Тотальний відеонагляд в Україні: уроки з роману “1984” та сучасні реалії законопроекту №11031

В Україні депутати готуються ухвалити законопроект №11031 "Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки". Ця ініціатива, підтримана Міністерством внутрішніх справ, призначена для створення всеохоплюючої системи спостереження, яка нагадує про тотальний контроль, описаний у романі Джорджа Оруелла "1984".

Система не тільки викликає запитання про дотримання прав людини, але й загрожує основам демократії та приватному життю громадян. Автори документа пропонують не лише спостерігати за громадськістю, але й ідентифікувати людей на відео.

Іншими словами, йдеться про те, що сучасні камери будуть оснащені функціями розпізнавання облич. За допомогою технологій, таких як програма Clearview, правоохоронці зможуть швидко знаходити особи за наявними відео або фотографіями.

Ця програма використовує потужні нейромережі для аналізу зображень та ідентифікації людей, що дозволяє не лише стежити за ними, а й значно підвищує ефективність розслідувань злочинів. Цей підхід до відеоспостереження впроваджується все ширше, зокрема для ідентифікації людей у масках і в різних міських умовах.

Згідно з проектом, кожен мешканець України буде ідентифіковано як "інформаційний об’єкт" або "фізична особа" через створення та використання цифрових досьє, які міститимуть різноманітну інформацію про особу. Це може включати дані про місце проживання, біометричні дані, історію правопорушень, фінансову інформацію і навіть поведінкові характеристики. Ось як це може працювати на практиці:

  1. Збір даних
    Усі громадяни можуть бути занесені до єдиної бази даних, де збиратимуться їхні особисті дані. Це може відбуватися через державні органи, банки, медичні установи та інші організації.

  2. Ідентифікація
    Технології для розпізнавання облич, QR-коди або інші біометричні методи можуть використовуватись для ідентифікації особи в реальному часі. Наприклад, під час проходження через контроль безпеки можна використовувати сканери обличчя, що швидко порівнюють з базою даних.

  3. Отримання доступу
    Громадяни можуть отримувати доступ до державних послуг або фінансових інститутів, використовуючи свої цифрові профілі, що спростить процедури і скоротить час на оформлення документів.

  4. Моніторинг та контроль
    Завдяки наявності чіткої інформації про кожну особу, органи влади можуть вести моніторинг поведінки громадян, їхніх переміщень та дій, що може використовуватися як для безпеки, так і для контролю населення.

  5. Конфіденційність та безпека
    Важливим аспектом стане забезпечення захисту особистих даних. Потрібно буде створити механізми для управління доступом до інформації та запобігання її зловживанню.

Цей підхід може застосовуватися не лише для забезпечення безпеки, а й для побудови більш ефективних систем управління і надання послуг. Проте його реалізація викликає етичні та правові питання, пов’язані із захистом прав людини та конфіденційністю.

Читати також:  Чому податкова сфера України - це катастрофа

Органи влади просто прагнуть отримати легкий та безперешкодний доступ до профайлів громадян, що пов’язані з їхньою ідентифікацією. Цей підхід ставить під сумнів дотримання принципів GDPR, оскільки передбачає втручання в приватність особи без достатніх підстав.

Згідно з останніми повідомленнями, інтерес державних структур до такого доступу може бути пов’язаний з прагненням до контролю та моніторингу. Однак, це викликає занепокоєння щодо можливості масового стеження та зловживання особистими даними, що йде врозріз із нормами приватності.

У проекті №11031 йдеться, що об’єктами відеомоніторингу відповідно до цього закону є:

  • фізичні особи та транспортні засоби;

  • публічні місця;

  • парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

  • пам’ятники культурної та історичної спадщини;

  • вулиці, дороги, провулки, пішохідні та велосипедні доріжки;

  • автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів;

  • інші території загального користування;

  • об’єкти міської інфраструктури (соціальні, інженерні та транспортні);

  • засоби організації дорожнього руху;

  • будівлі, споруди, в яких розташовані органи державної влади або органи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної, комунальної форми власності;

  • території, будівлі, споруди закладів освіти, охорони здоров’я та приміщення в них;

  • об’єкти підвищеної небезпеки;

  • речі і предмети.

Слова про тотальне відеостеження не є перебільшенням. Влада активно розробляє та реалізує системи, які дозволяють здійснювати постійний моніторинг за громадянами. Наприклад, першою метою нової системи відеоспостереження може стати виявлення ухилянтів, що свідчить про прагнення контролювати населення під різними приводами. Як зазначено в останніх публікаціях, можливості відеоспостереження, зокрема в контексті нових технологій, призводять до ситуації, коли за всіма і всюди дійсно можуть стежити.

Читайте також: Боротьба проти спільноти хапуг

 Експерт з кібербезпеки Констянтин Корсун так ілюструє можливості які надасть такий закон представникам влади:

"Тобто це наступний крок у побудові китайської моделі контролю за населенням.
Спочатку начебто ніщо не викликало підозри: зручна картка-паспорт (щоправда адреса реєстрації на папері А4), зручна Дія, зручний РезервХрестик, цифрові фото високої якості в базах даних, а далі – наступний крок, і ось він.

Таваріщ майор сидить собі у зручному кріслі з кавою і бачить, що умовний Корсун вийшов з дому і попрямував в аптеку. Ага, хворіє? Ану, глянемо у медичну базу даних, шо там у нього. Далі пішов у ЦНАП – ага, дивимося у базу ЦНАПів. Закордонний паспорт хоче отримати, втекти за кордон?

Одразу вносимо в прикордонну базу відмітку «не пущать», під будь-яким приводом. Далі спустився у метро – дивимося по камерам куди поїхав. На якій станції вийшов, з ким зустрівся. Про співбесідника також повна інформація на екрані. Пішли в кафе? Чудово, там теж камери, навіть з звуком. Чи не змову готують за кавою? Перейшов дорогу не неположеному місці? Кинув сміття не там де треба?

Все фіксуємо на відео. І так далі по всьому маршруту аж до повернення «об’єкта» додому – шикандос. Не треба всяких там проваджень чи ухвали суду – максимум інформації з мінімумом зусиль. А камери є у магазинах, в торгівельних центрах, на парковках, на дорогах, на вулицях, у парках, у службових приміщеннях, у публічних місцях, та й ще багато де. Повна історія життя кожного записується в автоматичному режимі у державних «хмарах»."

Хтось може подумати що це занадто песиместичний погляд, але на нашу думку експерт недалекий від істини. В наших умовамх може бути навіть ще гірше – коли ці дані будуть продавати криміналітету, або рейдерам, наприклад.

Читати також:  Кілька питань до очільника "Київського метрополітену", який намагається уникнути відповідальності

"1984": уроки з антиутопії

"1984": уроки з антиутопії

Роман "1984" описує світ, де держава контролює кожен аспект життя громадян. У ньому присутній концепт "Великого Брата", який невпинно спостерігає за людьми, примушуючи їх до самоуправління через страх. Кожен рядок, кожен жест і навіть думка стають предметом нагляду. У цій системі відсутнє особисте життя, а громадяни стають переслідуваними за найменші порушення в поведінці.

Задумка українського законопроекту нагадує цю антиутопію. Система спостереження, яка охоплюватиме всю країну, може призвести до перетворення суспільства на постійно відстежувану масу, де критика влади буде заглушатися, а інакомислення — винищуватися.

Тотальний нагляд у Китаї: уроки з сучасності

Місто Акто на південному заході Сіньцзяну, 4 червня 2019 року.  Getty Images

Місто Акто на південному заході Сіньцзяну.  Фото: Getty Images

Китай відомий своєю жорсткою політикою контролю, зокрема, щодо уйгурів у Сіньцзяні. Політичні репресії, масовий нагляд, а також використання технологій для моніторингу та аналізу поведінки стали основою "соціального кредиту". Влада здійснює систематичний контроль над уйгурським населенням, вимагаючи дотримання норм, що визначаються Компартією вимогами. Система включає відеоспостереження, біометричні дані, а також аналіз комунікацій.

Це нагадує про небезпеку, яку приносить український законопроект. Якщо в Україні буде впроваджено тотальний відеонагляд, то система може також стати інструментом для переслідування опозиції, журналістів і активістів, які піднімуть голос щодо недоліків влади.

Приватне життя vs. безпека

Одна з найбільших небезпек впровадження такого законодавства – це загроза приватному життю громадян. Декларації про безпеку часто використовуються як виправдання для знищення особистого простору. Люди починають відчувати тиск і страх репресій за дії, які раніше вважалися нормальними.

У статті 32 Конституції України зазначено, що "кожен має право на недоторканність приватного життя". Проте, з ухваленням такого закону, це право може бути грубо порушене, адже особисте життя стане відкритим для державного спостереження. Відеокамери вулицями, на дорогах, у громадському транспорті займатимуть місце поблизу кожного громадянина, а інтимність взаємодій буде знищена.

Читати також:  Як Україні не програти вирішальний бій проти чекістів у рясах у парламенті?

Крім того, такі системи відео спостереження можуть бути використані для неправомірного впливу або для маніпуляції даними. Влада може зловживати своїм положенням і використовувати зібрану інформацію задля політичного тиску.

Приклади з інших країн

Країни, які вже вжили подібних заходів, таких як Великобританія або Росія, демонструють наслідки тотального нагляду. У Великобританії, зокрема, спостереження ведеться з численними камерами в громадських місцях, проте це не завдало покращення загального стану безпеки. Навпаки, з’явилася культура ненадійності і підозри, що вело до розгортання поліції на вулицях у надмірних масштабах.

В Росії система відеоспостереження стала інструментом політичного контролю, ведучи до переслідування опозиціонерів і активістів. Неправомірні арешти та протиправне спостереження стали звичними явищами у цей час. Яскравим прикладом є рішення Європейського суду з прав людини від 4 липня 2023 року, ухвалене у справі GLUKHIN v. Росія (№11519/20).

Це рішення, ухвалене Палатою Суду, описує порушення Росією своїх міжнародних зобов’язань. Ця справа стосувалася використання путінським режимом технології розпізнавання обличчя проти громадянина Глухіна після проведення ним одиночного пікету в московському метро. Його ідентифікували та пізніше знайшли за допомогою технології розпізнавання обличчя.

ЄСПЛ дійшов висновку, що використання технології розпізнавання обличчя в реальному часі без застосування належних законодавчо визначених процедурних гарантій та механізмів наглядового контролю становить порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Український МВС підтримувание владою фактично косплеїть російські закони, що може спонукати громадян до таких же позовів у європейські суди.

***

Впровадження системи тотального відеонагляду в Україні є не лише прямим шляхом до знищення особистого життя, але й загрозою для демократичних цінностей. Якщо ми, як суспільство, допустимо, щоб наші права та свободи були обмежені на основі ілюзії безпеки, наслідки можуть бути катастрофічними. Прийняття законопроекту №11031 може призвести до зникнення приватності та переслідування будь-яких проявів інакомислення. Для того, щоб уникнути сценарію з "1984", суспільство повинно стати активним і запобігти створенню системи Big Brother в Україні.

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший