Як Хав’єр Мілей “робитиме Аргентину великою”: президент-лібертаріанець обіцяє “знести” Центробанк, перейти на долар і заборонити аборти

Сurrenttime.tv розповідає, що потрібно знати про плани нового президента Аргентини щодо скасування Центробанку та скасування національної валюти, які підприємства він збирається націоналізувати, чи справді заборонить у країні аборти та почне наступ на права ЛГБТ, і навіщо його віце-президент відвідує у в’язниці засуджених злочинців воєнної хунти.

10 грудня 2023 року 53-річний економіст та ультраправий політик Хав’єр Мілей офіційно стане новим президентом Аргентини – на цю дату призначено його інавгурацію. Після оголошення результатів другого туру виборів, де він набрав 56% голосів, Мілей заявив, що перемогу йому забезпечили "небесні сили". Обраний на чотири роки глава лібертаріанської партії La Libertad avanza ("Свобода настає"), схоже, збирається залишитися при владі набагато довше. Він обіцяє аргентинцям дотягнути країну в економічному плані до рівня Італії через 20 років, а через 35 років – наздогнати США. Але за це потрібно заплатити: новий президент збирається максимально скоротити державні витрати, перевести медицину та освіту (зараз доступні та безкоштовні для всіх, включаючи іноземців) на комерційні рейки, заморозити на невизначений час будівництво, що фінансується з бюджету, і в найближчому майбутньому перестати субсидувати ціни на електрика та газ. Хав’єр Мілей обіцяє скоротити податки і вважає, що "всюдисуща" держава має піти з більшості сфер життя аргентинців, щоб поступитися місцем вільному ринку.

Мілей уже попередив мешканців країни, що перші півтора, а то й два роки його президентства на країну чекає стагфляція: економічний спад, зростання цін і безробіття за високої інфляції, яка, за прогнозами лібертаріанця, почне опускатися не раніше другої половини 2025 року. Коли саме настане світло майбутнє, Хав’єр Мілей не уточнив. Вистраждати все це належить Аргентині, в якій, за останніми даними, 44,7% населення живе за межею бідності.

Судячи з результатів опитувань громадської думки, проведеної AtlasIntel, за Хав’єра Мілея переважно голосували чоловіки. Найбільше його виборців – 69% – серед молодих людей віком від 16 до 24 років. У групі від 25 до 34 років – 54%. Від 35 до 44 років – 45%. Чим старші аргентинці, які пам’ятають економічні реформи 1990-х, які лібертаріанець хоче повторити, тим меншою популярністю користуються його ідеї. До молоді Мілей достукався завдяки вірусним роликам у TikTok, які набирали мільйони переглядів. Найчастіше в них лібертаріанець, який прийшов у велику політику буквально кілька років тому, обіцяв розправитися та вигнати з влади "касту". Так він називав усіх професійних політиків, причому як від правлячої партії, так і традиційної опозиції.

Прихильники обраного президента Аргентини Хав’єра Мілея святкують його перемогу на виборах 19 листопада 2023 року. Фото: Reuters

Щоправда, посівши друге місце у першому турі виборів, він змінив свою думку і заради перемоги уклав союз із тими, кого зовсім недавно ображав. Перед другим туром Мілей об’єднався з колишнім ліберальним президентом Маурісіо Макрі (займав цю посаду у 2015 – 2019 роках) та його партією PRO. Тож тепер представники "касти" обіймуть багато ключових посад у новому уряді, включаючи пост міністра економіки та МВС. Що викликало обурення як у PRO, так і в La Libertad avanza. Аргентинські політологи ще довго встановлюватимуть причини неймовірного електрорального успіху Хав’єра Мілея, але вже й сьогодні очевидно, що головна з них – вкрай невдале правління президента Альберто Фернандеса, який прийшов у владу напередодні пандемії коронавірусу і залишає після себе рекордні показники. А також розчарування у політиках традиційної опозиції, яка правила країною зовсім недавно.

"Знести" Центробанк

Одна з найрадикальніших і спірних передвиборних обіцянок, яку Хав’єр Мілей сповнений рішучості втілити в реальність, – скасувати або, як сам він каже, "знести" Центральний банк (Мілей використовує дієслово dinamitar у значенні "висадити" замість звичайного explotar – маючи на увазі, мабуть, "знести вщент", "зробити так, щоб ЦБ злетів на повітря"). На думку політика, саме у діяльності цього державного відомства полягає головна причина багаторічного аргентинського лиха – високої інфляції. У 2023 році вона впритул підібралася до 150%. Втім, в історії країни були й вищі показники інфляції: у 1970-ті вона перевищувала 400%, у середині 1980-х перевалювала за 600%, а з 1989 по 1990 рік перетворювалася на галопуючу, досягаючи показника у 3079%. У різні епохи причини інфляції були різними, останнім часом уряд Аргентини додруковував банкноти в такому обсязі, що не справлялися друкарні. Буенос-Айрес змушений імпортувати банкноти з Бразилії, Європи та Китаю.

У світі є десяток країн, які мешкають без центробанків. В основному це держави з невеликими площею та населенням, які використовують валюту більших країн чи спілок. До цієї десятки входять, наприклад, Ватикан, Монако, Ліхтенштейн та Мальдіви. Єдина не карликова країна у списку – Панама з населенням 4,5 мільйона людей, що у десять разів менше, ніж в Аргентині. Центробанку у Панамі не було ніколи. На початку XX століття вона від’єдналася від Колумбії, і з того часу американський долар у Панамі використовується нарівні з національною валютою – бальбоа.

"Закриття ЦБ, з погляду економічної інфраструктури, – це відкат на кілька сотень років. Центробанки, наприклад, у деяких європейських країнах, з’явилися понад триста років тому. У довгостроковій перспективі у боротьбі з інфляцією це не допоможе і навіть ускладнить ситуацію. Хоча, можливо, разом з іншими заходами призведе до покращення макроекономічної ситуації в короткостроковій перспективі, тому що Аргентина починає з дуже низької точки», – вважає економіст Нік Корженевський. Однак, за його словами, ліквідувати ЦП у повному розумінні цього слова просто нереально. Милей тільки може передати основні функції ЦБ – відповідати за кількість надрукованих песо і контролювати банки, що працюють у країні – міністерству економіки або фінансів. Корженевський упевнений, що без незалежного ефективного ЦП по-справжньому стабілізувати інфляцію не вдасться.

Читати також:  Не відомо досі про долю 20 священиків, яких викрали окупанти

Разом із ліквідацією ЦБ новий президент Аргентини хоче повністю зупинити випуск національної валюти та перейти на американський долар. "Це сміття ні чорта не варте" і "екскременти мають більшу цінність" – так кандидат-лібертаріанець висловлювався про аргентинське песо. За останнє десятиліття національна валюта девальвувалась щодо американського долара в 90 разів. (Йдеться про неформальний курс, який у 2,4 рази вищий за офіційний – 990 песо за долар проти 400). Економіст Нік Корженевський вважає обіцянку Мілея важко здійснити: "Для цього потрібні дуже тісні домовленості зі США. Аргентина при цьому сценарії повністю залежатиме від друкованого центру, бо навіть не зможе створити долари у себе".

Ще у вересні 2023 року 170 економістів, як аргентинських, так і іноземних, опублікували листа, в якому відмовляли Хав’єра Мілея від доларизації. Автори документа попереджали про недостатні для реалізації плану валютні резерви: "Існуючі пропозиції щодо подолання нестачі іноземної валюти передбачають абсурдне зростання державного боргу… Єдиною альтернативою була б доларизація за настільки високий обмінний курс, що це викликало б додаткову спіраль інфляції". У більш довгостроковій перспективі економісти вбачають загрозу періодів рецесії і високого безробіття, що повторюються. Ідеї Мілея експерти назвали "монетарною алхімією", заснованої на "фантазії", що за неможливості додруковувати гроші уряд нібито вимушено збалансуватиме дефіцитний бюджет. Також лібертаріанцю нагадали про досвід Сальвадора та Еквадору, які перейшли на американський долар: обидві країни не можуть похвалитися економічною стабільністю. Еквадор вже кілька разів після переходу на долар у 1999 році перебував на межі дефолту. Хав’єр Мілей назвав економістів, які підписали листа, "невдахами, які програли боротьбу проти інфляції".

"Хочеш, як 2001-го?"

Тридцять років тому Аргентина вже пробувала покінчити з інфляцією за допомогою американського долара. У 1990-і роки за президента Карлоса Менема (очолював країну в 1989 – 1999 роках) та міністра економіки Домінго Кавальо середній показник інфляції виявився на рівні 3,5%. І все завдяки прийнятому в 1991 році і закону про конвертованість аустралю, що діяв до 2002-го (так з 1985 по 1991 роки називалася аргентинська національна валюта, поки їй не повернули історичну назву – песо). Закон прив’язав курс песо до долара – один до одного. Проте аргентинську економіку це не врятувало. 2001 року вона обрушилася під вантажем непідйомного державного боргу. Це була найгірша економічна криза за всю сучасну історію країни. У грудні 2001 року Аргентину охопили протести. Жертвами протистояння з поліцією стали 39 осіб, зокрема семеро підлітків. Епіцентром заворушень був Буенос-Айрес.

Затримані поліцією поранені протестувальники у центрі Буенос-Айреса, 20 грудня 2001 року. Фото: Reuters

Побоюючись за своє життя, тодішній глава держави Фернандо де ла Руа пішов у відставку та залишив президентську резиденцію на гелікоптері. У наступні одинадцять днів у країні змінилися ще чотири президенти. Фраза "Що хочеш, як у 2001-му?" в Аргентині вимовляється приблизно з тим самим посилом, що і "Хочеш, як у 1990-ті?" – промовець має на увазі страйки, безробіття, бідність і свавілля криміналу. З тодішнім боргом перед Міжнародним валютним фондом Аргентина змогла розплатитися лише у 2006 році за президента Нестора Кіршнера: використовуючи частину резервів ЦБ, він заплатив $9,81 млн.

Міністр економіки Аргентини Домінго Кавальо (ліворуч) та президент Фернандо де ла Руа, березень 2001 року. Фото: Reuters

Аргентина має давні відносини з МВФ. З 1958 року країна брала гроші у борг у Міжнародного валютного фонду 21 раз. У 2018 році ліберальний президент Маурісіо Макрі, незважаючи на протести, підписав із фондом договір на майже $57 мільярдів доларів – найбільший кредит в історії Аргентини. Однак пізніше його було переглянуто, а суму позики скорочено. Зараз Буенос-Айрес заборгував МВФ майже $43 мільярди доларів. І відчуває у зв’язку з цим величезні проблеми: перезаймає, щоб виплатити відсотки, просить відстрочок і не може виконати взяті на себе зобов’язання щодо дотримання рекомендацій МВФ. Основні вимоги фонду – скорочення бюджетного дефіциту та збільшення резервів Центробанку. Щоб їх виконати, уряду Мілея найближчими місяцями необхідно скоротити державні витрати на 15%.

Знову приватизація

За останні 62 роки аргентинський бюджет лише шість років був профіцитним. Решту часу різні уряди закривали дірку в бюджеті, беручи в борг і додруковуючи гроші. 2023 рік, за прогнозами МВФ, країна закінчить із дефіцитом 3,8% ВВП, наступний – 4%. Хав’єр Мілей та його команда отримують незавидну спадщину. Уряд, що йде, і традиційна опозиція вже мали можливість випробувати свої заходи щодо виведення країни з кризи. І вони, мабуть, не спрацювали. Мілей обіцяє повністю позбавити Аргентину бюджетного дефіциту завдяки різкому скороченню витрат і масштабній приватизації державних компаній. Інакше, за його словами, єдине, що чекає на країну в майбутньому – гіперінфляція та бідність.

Лібертаріанець Хав’єр Мілей вважає Карлоса Менема, який правив з 1989 по 1999 роки, найкращим президентом Аргентини за останні сорок років, а Домінго Кавальо – найкращим міністром економіки в історії країни. Мілей планує повторити їхній досвід із приватизацією максимальної кількості державних компаній. Насамперед – найбільшою в країні нафтогазовою YPF, в якій державі належить 51% акцій; водопровідної AySA, 90% акцій якої знаходяться в руках держави, а також авіакомпанії "Аргентинські авіалінії" та залізничної "Аргентинські потяги". Мілей упевнений, що тільки приватний бізнес може зробити їх ефективнішим та прибутковішим. Те саме тридцять років тому говорив президент Менем. Щоправда, необхідно зазначити: на момент його приходу до влади у 1989 році компанії, про які йтиметься, переживали тривалу кризу, мали великі заборгованості та структурні проблеми.

Читати також:  На вихідні в Україні без опадів, вдень +4° - +15°

Оголосивши про поступову приватизацію YPF 1992 року, Карлос Менем пообіцяв, що прибуток піде на виплату пенсій. За кілька років 57,43% нафтогазової компанії вже були під контролем іспанської Repsol. Реструктуризація призвела до масових звільнень: кількість співробітників скоротили з 50 тисяч осіб до менш ніж 10 тисяч. Населені пункти, які виросли завдяки нафтовидобутку і де охорона здоров’я, освіта та комунальні послуги залежали від YPF, опинилися в тяжкому стані. Друга половина 1990-х пройшла в нафтовидобувних регіонах, особливо у південній провінції Неукен та в північній Сальті, під знаком постійних пікетів, перекритих демонстрантами доріг та жорстоких протистоянь із поліцією.

Приватизація залізниць призвела до того, що вони мало не зникли як явище. До кінця 1980-х аргентинська мережа залізниць – колись найбільша у Південній Америці – скоротилася на 10 тисяч кілометрів, а після приватизації у 1993 році в Аргентині повністю скасували потяги далекого прямування. Десятки населених пунктів виявилися відрізаними від звичних шляхів сполучення, понад 80% залізничних колій занепали.

"Аргентинським авіалініям" управління приватними компаніями на користь також не пішло. Якщо 1990 року авіалінії налічували 28 власних літаків і один орендований, то 2008-го – лише два власні для міжнародних польотів, буквально кілька для національних рейсів, 30 орендованих та мільйонні борги.

Приватизація державної "Національні сантехнічні роботи" у 1993 році французькою групою компаній Suez призвела не лише до звільнення 84% співробітників та зростання цін на послуги, але й до низки екологічних та корупційних скандалів. До 1997 року з’ясувалося, що 88% стічних вод у самій густонаселеній провінції країни Буенос-Айрес не проходять необхідного очищення і просто зливаються в Ла-Плату – прісну затоку, на березі якої стоїть Буенос-Айрес. Щодо ефективності та прибутковості, то до початку 2000-х приватна компанія "Аргентинські води" була близька до банкрутства.

У 2000-ті всі ці компанії поступово знову націоналізувалися, повністю або частково. Нині завдяки державним інвестиціям вони почуваються краще, ніж у 1990-ті. Але прибутковою компанією стали лише "Аргентинські авіалінії", вони повністю оновили авіапарк. Загалом у 2023 році у власності держави перебувають 33 компанії – усі вони одержують гроші з дефіцитного бюджету.

Питання абортів, права ЛГБТ та глобальне потепління

Прихід до влади президента Мілея та його команди викликає серйозні побоювання у правозахисників та екологів – через його заяви у дусі ультраправого консерватизму та популізму, зроблених під час передвиборчої кампанії.

Так, Хав’єр Мілей важливо заперечує існування глобального потепління. "Всі ці політики, які звинувачують людину в зміні клімату, брешуть. Єдина їхня мета – зібрати гроші неробам-соціалістам", – неодноразово заявляв лібертаріанець. А один із депутатів від президентської партії La libertad avanza, економіст Альберто Бенегас Лінч, пішов у своїх заявах про екологію ще далі: "Проблеми довкілля вирішуються правами на приватну власність. Чому курки та корови не вимирають? Тому що є власник, бо є економічне використання”.

Як загрозу сприймають Мілея та аргентинські феміністки, а також представники ЛГБТ-спільноти. Новий уряд збирається знову відкрити дебати щодо абортів, які були легалізовані у 2020 році після багаторічної боротьби жіночих організацій. Мілей вважає, що жінка вільна розпоряджатися лише своїм тілом, частиною якого ембріон не є, і пропонує винести це питання на референдум. А його віце-президент Вікторія Віщарруель взагалі заявила, що, була б на те її воля, вона б скасувала закон про легалізацію абортів декретом – без голосування виборців.

Обраний президент Аргентини Хав’єр Мілей та його віце-президент Вікторія Віщарруель у Національному конгресі, 29 листопада 2023 року. Фото: Reuters

Що стосується ЛГБТ, то Аргентина за останні кілька десятиліть перетворилася на одну з найрозвиненіших країн у сфері прав квір-спільноти. Досі захист цих прав був частиною національної політики. В Аргентині з 2010 року легалізовано одностатеві шлюби, кожен громадянин може змінити в документах гендерний маркер за своїм бажанням, а з 2021 року діє закон, який гарантує 1% робочих місць у державному секторі трансперсонам. Буенос-Айрес – перше та єдине місто у світі, де одна зі станцій метро носить ім’я ЛГБТ-активіста – Карлоса Хаурегі. Саме через цю державну політику Аргентину як країну для еміграції обрали сотні LGBT-росіян. Наразі все це може опинитися під загрозою, побоюються правозахисники.

"Якщо ти хочеш бути зі слоном… Якщо у тебе є на те згода слона, це проблема твоя і слона", – так Хав’єр Мілей в одному з інтерв’ю відповів на питання про стосунки людей однієї статі. Його віце-президент Вікторія Віщарруель сказала, що з одностатевих пар вистачило б і громадянського союзу, а легалізація одностатевого шлюбу була надмірною. Скандал викликав і висловлювання нового міністра закордонних справ Діани Мондіно: "Як ліберал я згодна з будь-якою обраною людиною способом життя. І це набагато ширше, ніж одностатевий шлюб. Дозвольте мені перебільшити: якщо ти волієш не митися і розвести вошей, це твій вибір. Але не скаржся потім, що комусь не подобається, що в тебе воші”.

Читати також:  Антиукраїнська діяльність: на Волині сектанти упц (мп) зачинили храм перед труною з полеглим воїном, а на Буковині зривали молебень за Україну

Перегляд злочинів воєнної диктатури

Команда Мілея відзначилася і "альтернативною позицією" щодо злочинів аргентинської військової хунти. Правозахисники у країні протягом 40 років демократії борються за те, щоб злочинці військової диктатури 1976 – 1983 років постали перед судом та були покарані. За офіційними даними, жертвами військових та поліцейських у ті роки стали близько 30 тисяч осіб, серед них були як члени підпільних ультралівих організацій, так і правозахисники, письменники, журналісти, профспілкові діячі, школярі, які шукали своїх зниклих безвісти дітей пенсіонерки та навіть французькі черниці . Їх хапали на вулицях, витягували з будинків уночі, катували, розстрілювали, скидали з літаків. Доведено, що військові забрали у арештанток понад 400 новонароджених дітей та незаконно віддали їх на усиновлення.

Перший суд над членами військової хунти пройшов у 1985 році: Хорхе Рафаель Відела та Еміліо Едуардо Массера отримали довічні терміни, Роберто Едуардо Віола засудили до 17 років, ще двоє військових – до більш короткого ув’язнення. Після цього процесу в армії почали побоюватися, що суди щодо злочинів часів диктатури продовжаться. 1987 року військові влаштували заколот проти уряду демократично обраного президента Рауля Альфонсіна, у цих подіях брав участь і батько нинішньої віце-президента Вікторії Віщарруель. Під загрозою того, що армія, як це неодноразово бувало в Аргентині у XX столітті, знову захопить владу, Альфонсін ухвалив закони, які призупинили суди над злочинцями воєнної диктатури. Відновилися процеси лише 2003 року, після приходу до влади Нестора Кіршнера. Наразі за злочини, скоєні під час правління хунти, засуджено вже близько 1200 осіб.

Незважаючи на те, що на відкритих судових процесах було доведено, що з 1976 по 1983 рік в Аргентині державна машина працювала на фізичне винищення інакодумства, віце-президент Вікторія Віщарруель дотримується іншої думки та повторює багато наративів засуджених злочинців військової диктатури. По-перше, вона стверджує, що жертв позасудових страт було менше 30 тисяч осіб. По-друге, наполягає на концепції так званої "повної правди": тобто виправдовує злочини тим, що у 1970-х на території Аргентини та інших латиноамериканських країн діяли підпільні лівацькі організації, які влаштовували напади на військових та поліцейських.


Колишній аргентинський диктатор Хорхе Рафаель Відела в наручниках під конвоєм поліції, яка супроводжує його до суду міста Сан-Мартін у провінції Буенос-Айрес, липень 2012 року. Фото: Reuters

Віщарруель (про це розповідала вона сама) неодноразово відвідувала ув’язнення найвідоміших злочинців військової диктатури, зокрема голову хунти Рафаеля Віделу (2013 року він помер у в’язниці). Перемогу президентської формули Мілей-Віщарруель вітали з-за ґрат відразу кілька засуджених за злочини проти людяності. Вони просять Хав’єра Мілея поставити крапку у судових процесах у справах диктатури. Вікторія Віщарруель вже запропонувала закрити Ex-ESMA – у минулому найбільший підпільний центр для утримання та тортур, що знаходився у військовому училищі на північній околиці Буенос-Айреса, а зараз – музей жертв військової диктатури, визнаний ЮНЕСКО надбанням людства. На думку нової віце-президента Аргентини, 17 га території музею можна розпорядитися інакше, створивши на місці меморіального комплексу, наприклад, школи.

Make Argentina Great Again

Під час передвиборчої кампанії, наслідуючи Дональда Трампа з його "Make America Great Again", Хав’єр Мілей обіцяв зробити Аргентину знову великою. Лібертаріанець мав на увазі початок XX століття, коли країна за рахунок припливу дешевої робочої сили іммігрантів і сільського господарства, що активно розвивається, була в топі світового рейтингу за макроекономічними показниками, особливо з експорту м’яса і зернових. Соціальна реальність тієї епохи була набагато складнішою.

"Для більшості жителів Аргентини на той час "рай" характеризувався неймовірно довгими робочими змінами, які ніхто не контролював, низькими зарплатами, недотриманням базових правил безпеки на виробництві, величезною соціальною нерівністю та насильством з боку влади. Ними придушувалася будь-яка соціальна незадоволеність. у порядку речей", – пояснює у розмові зі Сьогоденням Викладачка історії Аргентини Барбара Перейра. За законом про резиденцію 1902 року, будь-якого іноземця, які у великих містах могли становити до 40% населення, за участь у протестної діяльності депортували з країни. Лише 1916 року всі чоловіки з аргентинським громадянством змогли вперше обрати президента загальним таємним голосуванням. Жінки в Аргентині вперше проголосували лише 1951 року.

Своїми головними міжнародними союзниками Хав’єр Мілей називає США та Ізраїль, також в одному з інтерв’ю він заявив, що не співпрацюватиме з Китаєм, Бразилією та Росією: "Я не вестиму бізнес з Китаєм, не вестиму бізнес ні з ким із комуністів. Я захисник свободи, миру та демократії. Все це не про комуністів. Не про китайців, не про Путіна і не про Лулу". Щоправда, коли на президентських дебатах лібертаріанцю нагадали, що Китай та Бразилія – основні торгові партнери Аргентини, Мілей постарався пом’якшити свою позицію і висловився у тому ключі, що бізнес – це справи приватних компаній, а не держави, і вести вони його можуть із тими країнами. , з якими захочуть Після перемоги Хав’єр Мілей навіть відправив президенту Бразилії Лулі да Сільві запрошення на інавгурацію, але той попросив публічних вибачень та їхати відмовився. Серед тих, хто приїде на інавгурацію Хав’єра Мілея – Володимир Зеленський, його візит до Аргентини 10 грудня вже підтвердило посольство України у Буенос-Айресі. Зеленський давно шукає політичну підтримку в регіоні, а Мілей неодноразово засуджував російське вторгнення в Україну.

Фото вгорі: Reuters

Переклад: «Аргумент»

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший