Юрій Бутусов: Піхота має стати найпривілейованішим родом військ

Командувачі думають, що найважливіша спеціальність – оператор HIMARS і F-16. Генерали думають, що найважливіша спеціальність – боєць-штурмовик. Комбриги думають, що найважливіша спеціальність – оператор дрона та артилерист. Комбати думають, що найважливіша спеціальність – ротний.

Ротний, боєць-штурмовик, оператор дрона, артилерист, розрахунок HIMARS та F-16 думають, що найважливіша спеціальність – піхотинець, який грає зі смертю щосекунди у брудних траншеях, серед холоду та жари, комах та мишей, у сирих маленьких норах та бліндажах, щоб закріпитись під вогнем, носити все на собі, будувати все своїми руками, притягувати на себе більшість ударів, виносячи на своїх плечах найнебезпечнішу ношу.

Піхотинець думає, як би вижити до наступної заміни на позиції, як би захопити собі трофейний покемон, як би хоч раз траншею вирила б техніка та підвезли колоди, і як би отримати довідку про акубаротравму зі своєю ротою та відпочити хоч пару тижнів. А ще думає, що той, хто ніколи не тримав повністю скошену уламками посадку під корегованим вогнем артилерії, дронів, авіації, ракет і не вступав у ближній бій, не розуміє природи війни на виснаження, в якій найдорожча спеціальність – оператор лопати та автомата.

Збереження піхоти – це основна ресурсна й тактична ціль сучасної війни, навколо піхотного стрижня потрібно концентрувати військові технології, закупівлю техніки, змінювати тактику та організаційну структуру усіх інших також важливих родів військ, порядок застосування. Цього не відбувається, на жаль.

Час добровольчої піхоти, яка сама рвалась у маневрові бої на танки з гранатометами, минув, але в позиційній війні потреба у якісній піхоті загострилась.

Піхота, щоб зберегтися, має стати найпривілейованішим родом військ, справжнім стрижнем. Це не питання гуманізму – це ключове питання військової логістики та державної економіки, ціну війни треба прораховувати. Збереження життя піхоти повинно стати ціллю оборонного планування, це перша умова для здобуття перемоги у тривалій війні на виснаження. Поки таке розуміння не дійде до вищого керівництва, кінця війні не буде, і правильного планування теж не буде.

Читати також:  Два роки війни: у що вірить та на що сподівається Україна

(Джерело).

На цю тему:

  • Бутусов: влада усю відповідальність за проблеми армії перекладає на наших західних союзників, самоусуваючись від власних рішень

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший