"Чи може війна закінчитися нашою перемогою? – Я в цьому абсолютно впевнений. При цьому під перемогою я маю на увазі поразку кремлівського режиму, створення таких військових, політичних, економічних умов для росії, таких суспільних настроїв усередині росії, коли банда путіна просто не зможе далі вести агресивну війну.
Ми були за один крок від такої перемоги у 2022 і ще у 2023 році, але помилки в оцінці ситуації, помилки в плануванні, запаморочення від успіхів, а простіше кажучи самозакоханість, чванство та жадібність окремих очільників дали час ворогові на те, щоб перевести дух від перших поразок, провести модернізацію армії і озброєнь, перевести економіку на воєнні рейки, і з новою силою вдарити по Україні. Тепер, щоб не програти, нам треба терміново провести роботу над помилками, провести необхідні зміни і знову оволодіти ініціативою у війні.
Чи може бути зупинка війни? – Зараз точно ні. Путіну це ні до чого – його війська ціною величезних жертв, але просуваються вперед. Його військова машина розігналася, військова промисловість працює цілодобово, корейці, китайці та іранці надають підтримку, населення поки що не скиглить, Трамп за два місяці запропонує переговори – для чого йому зупинятися зараз?.. Немає жодної логіки. Навпаки: посилювати свої позиції, окупувати якомога більше України, вдарити по кволій енергетиці в мороз, пригрозити ядеркою, поставити на коліна, змусити просити пощади – ось чого він домагається.
І жодні пропозиції миру з нашого боку, жодна відмова від мирних переговорів з його боку ніяк не консолідують українське суспільство, не змусять боягузів стати сміливими, не додадуть песимістам оптимізму; навпаки, якщо ми запросимо переговори зараз, це тільки підігріє панічні настрої, у багатьох опустяться руки, дехто опустить зброю. А хтось не погодиться, і почне бунтувати.
Чи можливе політичне перезавантаження під час війни? – На жаль, ні. Неможливо провести вільні, чесні вибори, коли більша частина політично активного населення перебуває на фронті. Усі ці розмови про необхідність проведення виборів, коли немає жодної можливості їх проведення заганяють Україну в суспільно-політичний глухий кут.
Діяти треба інакше – треба вимагати оновлення влади, консолідації патріотичних політичних сил, об’єднання лідерів різних думок в ім’я України. Це зовсім не означає необхідності йти кланятися, писати петиції, випрошувати – зовсім ні. Ситуація в країні така, що будь-який розсудливий правитель уже має бути готовий поділитися величезним тягарем відповідальності.
Тут проблема скоріше не в чинній владі, не в узурпації влади, яка під час війни часто трапляється в разі потреби, а в тому, що більша частина політично активного населення зараз перебуває у строю, парламентської опозиції практично немає, у найбільшій опозиційній політсилі, з якою багато хто марно пов’язує свої надії, – партії Петра Порошенка, – навіть не має свого тіньового, опозиційного кабінету міністрів. Сам Порошенко в сто разів менше висловлюється щодо поточної суспільно-політичної ситуації, щодо міжнародних і фронтових справ, ніж, скажімо, Друзенко чи Касьянов. Чого ж ми тоді від нього хочемо? Чому його пророкують у батьки нації?…
Нам необхідні консолідація, мобілізація і модернізація. Консолідація всіх здорових, патріотичних сил суспільства, політиків, лідерів громадської думки, професійних військових, професійних дипломатів, професійних журналістів, професійних інженерів, професіоналів у різних галузях. Мобілізація економіки, ресурсів, людей, ідей. Модернізація державного апарату, системи військового управління, системи вироблення та ухвалення рішення, модернізація армії та військово-промислового комплексу.
На жаль, сьогодні все це не працює.
Консолідація зводиться до періодичного вбудовування в діючу команду з «п’яти-шести ефективних менеджерів» відомих волонтерів, популярних військових і блогерів.
Мобілізація ледве-ледве компенсує бойові та небойові втрати (СЗЧ), і давно перетворилася на репресивний інструмент проти незахищених верств населення, для яких повною мірою реалізується гасло «Служить будуть усі!», незалежно від корисності громадянина на критично важливому виробництві, наприклад.
Модернізація пропонується як набір гучних гасел і планів, про які забувають уже наступного дня.
У наявності революційна ситуація, коли верхи не можуть керувати по-старому, а низи не хочуть жити по-старому, як казав колись вождь більшовиків. Зрозуміло, що ніякої революції під час війни країна собі дозволити не може. Залишається тільки домовлятися.
Домовлятися, поки не пізно. Поки влада «п’яти-шести ефективних менеджерів» не перетворилася остаточно на самовбивчу тиранію «двох-трьох ефективних товстунів» (з казки Олеші «Три товстуни»), за якою вже зараз уважно наглядає генерал Просперо."
Автор: Юрий Касьянов, офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки, заснувник громадського дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації “Matrix-UAV”; сторінка автора у Фейсбук
+ Поки нема коментарів
Додати перший