29 травня 2014 року загинув генерал Кульчицький.
Я особисто знав Сергія Петровича, літав з ним на вертольоті на Карачун під Словʼянськом, і саме моє відео і мої фото закарбували Генерала (саме так, з великої літери) в нашої памʼяті.
Кульчицький взяв під своє командування перших добровольців – хлопців з Майдану, і зробив з них непереможних бійців, які зупинили повзучу агресію росії на Донбасі. Серед тих хлопців був і мій син Максим Касьянов.
29 травня 2014 року мене випхали з вертольоту, на якому летів Кульчицький, через перевантаження – ми занадто багато поклали в нього б/к і води для обложеного гарнізону Карачуна.
Це врятувало мені життя. Вертольот було збито. І довгий час – я був на позиціях, без звʼязку – мої рідні і друзі вважали мене загиблим.
Зараз, за наших часів, іноді здається, що це був би не гірший варіант – залишитися в памʼяті героєм, коли бачиш, відчуваєш на собі, як наша рідна українська влада ставиться до своїх захисників.
Юрій Касьянов, офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки, засновник громадського дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації “Matrix-UAV”; сторінка автора у Фейсбук
Фото автора
