"Ворог посилює тиск на фронті; розбита енергетика ледве дихає; Харків бомблять; імперія нарощує військові сили; примусова, несправедлива, репресивна мобілізація викликає огиду; гривня падає; генсек ООН не приїде на "глобальний саміт миру", і Байден не приїде. Усе погано. А що відбувається хорошого?
Добре те, що ми почали думати і говорити про неприємні і складні речі. Від початку повномасштабного вторгнення багато хто з нас наклав на себе зобов’язання самоцензури, закрив роти, дав волю оскаженілій пропаганді "єдиного марафону" арестовича-подоляка. Так було треба – для єднання, терпіння і мобілізації всіх сил. Так було погано, бо вакуумом думок скористалися шахраї і зрадники.
Настав час замислитися, посперечатися, посваритися, і ухвалити правильні рішення, а не сподіватися тільки на "5-6 ефективних менеджерів, на яких все тримається", про яких говорив президент.
Тепер стало гірше. І одночасно стало краще. Тому що криза – це завжди вікно можливостей, а в Україні, яка сьогодні стоїть на краю загибелі, це вікно відкрито ширше.
І розумні люди почали говорити. Багато хто заговорив про наболіле. Залізна завіса самоцензури впала. Це тепер уже тренд. Зерно сумнівів посіяно. Тепер уже доля країни вирішується не тільки на Ставці верховного головнокомандувача, не тільки у Верховній раді, в Кабміні, в Генеральному штабі, а й у головах мільйонів звичайних українців.
З таких маленьких, часом непомітних перемін починаються великі зміни."
Автор: Юрій Касьянов, ЗСУ
(Джерело).
+ Поки нема коментарів
Додати перший