Залужний не збирається йти самостійно. Своїми брудними політичними ігрищами Офіс Президента і сам Володимир Зеленський ставлять під загрозу саме існування Держави українців.
Президент Володимир Зеленський зустрівся з Головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним, щоб особисто обговорити питання його відставки. Очільник держави запропонував головкому написати рапорт на звільнення, проте не запропонував іншої значущої посади, яку б той міг зайняти. Про це ZN.UA повідомили джерела в Офісі президента та оточенні Залужного. Нам вдалося отримати ключові відповіді, які описують ситуацію на зараз.
1. Чи зустрівся сьогодні Володимир Зеленський із Валерієм Залужним?
– Так, зустрічався особисто.
2. Чи пропонував Зеленський покинути Залужному посаду очільника ЗСУ?
– Так, така пропозиція була. Зі свого боку Залужний відповів, що це право Верховного головнокомандувача вирішувати, з ким йому працювати.
3. Чи писав або збирається писати Залужний рапорт про відставку?
– Ні, не писав і не має наміру цього робити (для зняття Залужного з посади указом президента необхідно подання міністра оборони Рустема Умєрова – ред).
4. Чи зробили Залужному пропозицію щодо призначення на інші посади?
– Нічого адекватного чи суттєвого Залужному не запропонували. Мова йшла лише про статус помічника чи радника.
Також джерела ZN.UA підтверджують, що потенційна відставка Залужного, яку поки що не оформили президентським указом, є лише першою ланкою в ланцюжку кадрових змін у командуванні ЗСУ та політичному керівництві країни.
Сергій Руденко: Гра у Безуглу
"Історія з відставкою-не відставкою Залужного це – гра влади у Безуглу. Був президентський указ про звільнення Головкома ЗСУ чи не було його, знає лише Зеленський і Єрмак.
Утім, те, що вчора президента у вечірньому зверненні ані слова не обмовився про Залужного є показовим. Як показовим є і те, що у день відставки-не відставки Головкома Мар’яна Безугла знову накинула на Залужного. Грубо і примітивно. Так, начебто Залужний працює завгоспом у Офісі президента, а не командує армією під час війни. Хто така Безугла, щоб публічно пащекувати до Головнокомандувача ЗСУ?
Все, свідками чого ми є, це – гра у Безуглу. Усі ці пояснення Зеленського про "Мар’яну і Валєру" не дають відповіді на головне запитання: чи довіряє президент Головкому. І якщо ні, то які має претензії (окрім високого рейтингу народної довіри).
Що вчора мав зробити Зеленський? Він мав сказати: "Я довіряю Залужному, армія в надійних руках. Припиніть розганяти зраду".
Він цього не сказав. Він грає у Безуглу.
Ця гра небезпечна для країни і для життя кожного, хто в ній живе.
Під час війни політичні ревнощі неприпустимі. Вони матимуть катастрофічні наслідки для української держави."
Автор: Сергій Руденко, журналіст (джерело)
* * * * *
Відставка Залужного: що показав стрес-тест, який навряд чи додав Банковій балів
"Сьогодні в ефірі з Bogdan Butkevych, за дві години до загального "алярму" про ніби-то звільнення Валерія Залужного, ми якраз розмірковували, коли (і чи) відбудуться кадрові зміни, які намітила Банкова.
Давайте чесно. Чи є ще хтось у моїй фб-бульбашці, хто не знав/не чув про протистояння по лінії Офіс Президента – Генеральний штаб? Думаю, більшість знала. Тому новиною це не є.
Це питання давно лежало в двох площинах – політичній і професійній.
Перше – політика. Мовляв, Залужний може стати головним конкурентом Зеленського на виборах. Можу помилятися, але, думаю, що це і є головний мотив, який рухає ОП в прийнятті рішення щодо Залужного – з його рівнем довіри, міфологізації і позиціювання.
Коли депутат від Слуг народу починає кампанію з дискредитації Головкома, з "кастингом" його наступників – це зчитується суспільством однозначно. Коли у розмовах офф-рекордс в стінах ОП (мене туди не звуть, але є, кому переповісти) часто чується невдоволення публічними проявами Залужного (як, наприклад, його досить відвертою публікацію в The Economist, про яку ОП не знав), це також виглядає, як політичні ревнощі. Коли Залужного ставлять в соцопитуваннях і моделюють вихід у другий тур з Зеленським – це ж теж впливає на психіку. І таких речей предостатньо.
Друга площина – це, очевидно, про різні бачення стратегії війни. Наскільки я розумію, інколи політичне командування дивилось на ситуацію по-одному, тоді як військове – по-іншому. Приклади є. Але тут я не буду нічого розписувати чи оцінювати. Бо оцінку маневрів можуть давати хіба що військові аналітики, а я себе до них не відношу. Тому й коментувати це не буду.
В сухому залишку маємо ситуацію, коли замість злагодженої роботи військово-політичного керівництва, ми прийшли до яскраво вираженого міжособистісного конфлікту. Який сьогодні вилився у публічну площину, хоч і за посередництва джерел, які не були офіційними.
На жаль, а вже не вірю в замирення сторін, бо рубікон фактично перейдено. Добре, що Залужного хоч покликали в Офіс, щоб попередити про майбутню відставку, а не просто вивалили Указ у ЗМІ. Думаю, це рішення психологічно уже прийняте.
Так, Президент має право змінити головнокомандувача. Це його безумовне право. Як і призначити того, кого він вважатиме за потрібне. Але він також бере на себе відповідальність за наслідки такого рішення. Тобто тут тільки одного бажання мало. І це стримує відправити Залужного у відставку так, як це було з десятками інших.
Про наслідки – це як іти "ва банк". Чи новий головнокомандувач одразу вирішить усі проблеми з фронтом, з організацією оборонних укріплень, з новою стратегією перемоги? Чи буде здатний організувати дієздатний Генштаб? Чи навпаки стане розчаруванням і
психологічно добʼє наші оборонні позиції – це і про настрої у війську, і настрої у тилу, зрештою, і настрої серед наших донорів/партнерів? От яка задачка з усіма невідомими.
Президент дійсно сильно ризикує. Що і показав сьогоднішній стрес-тест, який навряд чи додав Банковій балів.
Але це ще не кінець історії. Просто шальки терезів застигли у повітрі."
Автор: Віктор Шлінчак, засновник, голова правління Інституту світової політики, керівник інформаційного агентства "Главком" (джерело)
Фото: © Getty Images
+ Поки нема коментарів
Додати перший