Кирило Данильченко: Артилерійська коаліція для України

Артилерійська коаліція для України, про яку оголосили на зустрічі українських посадовців з делегацією Сенату Франції, швидше за все, буде ширшою, ніж просто нові Caesar й додаткові снаряди від Франції. Хоча в нас Caesar данських і французьких аж 56 одиниць, вони показали себе добре і ми явно хочемо більше. Звісно, більше.

Caesar (на фото вгорі) має балістичний калькулятор, навігацію, хорошу скорострільність, можливість уразити одну ціль одночасним прильотом кількох снарядів, оперативну маневровість із гарним запасом ходу і тактичну маневровість — швидку зміну позиції.

Хороша машина для розвинутої дорожньої мережі на сході України й тактики «кусай і рухайся».

Але жодна країна на Землі не може закрити запити Сил оборони України самотужки.

Загалом глобальний Захід уже передав або передасть нам величезну кількість артилерії — 450+ одиниць ствольної буксированої, 500 САУ і під півтори сотні реакторів.

Польська самохідна гаубиця Krab. Фото: EPA/UPG

Активно допомагає нам Польща — 18 переданих САУ Krab з наявності й уже частина поставлена з тих 54, що замовили на гроші ЄС. А ще 24 одиниці мобільних мінометів Rak — частина вже у військах. 

Активно допомагає Німеччина — 18 155 мм і 8 на донори для термінового ремонту, і дивізіон готує для нас промисловість.

Швеція передала вісім Archer, це шоста частина всіх вироблених для своїх збройних сил САУ.

САУ Archer на фронті, грудень 2023. Фото: 45 окрема артилерійська бригада Збройних сил України

Британія — третина від AS-90 у строю.

Увесь цей зоопарк потребує запчастин, польового ремонту й обслуговування двигунів або ходової, боєприпасів і ракет. Ви шукали колись підшипники на британську копію 105 мм гармати з Нової Зеландії? 

Снаряди й ракети потрібні не лише класичні, а й спеціальні: касети, дим, світло, міни дистанційні, всілякі протитанкові із суббоєприпасами на парашутах.

Читати також:  Прем'єр-міністр Вірменії відмовився від участі в саміті ОДКБ

Фото: Радіо Свобода/Сергій Нужненко

Звичайно, порохи — не всі заряди модульні, є прості білі мішки з 6 кг пороху. Їх теж потрібно мільйонами штук. Плюс, звичайно ж, нарізні стволи — 4500 пострілів на ствол і час на заміну. Вони дорогі й складні у виробництві — Україна виготовляє шість на місяць, Франція — теж шість на місяць, Німеччина навряд чи набагато більше.

Одна річ, якщо це Paladin, зняті зі зберігання та пропущені через капітальний ремонт, з їхніми запасами стволів ще з холодної війни, а от новий виріб — це завжди довго.

M109 Paladin 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Фото: Кадр з відео "Військове телебачення України"

Техніка стає складнішою, усі ці датчики вітру, балістичні обчислювачі, спеціальне ПЗ, захищений цифровий зв’язок, системи пожежогасіння не мають аналогів на цивільному ринку. 

Уряд не може просто мобілізувати токарів і слюсарів, як раніше — потрібно ретельно й довго готувати вузьких спеців, яких просто немає в цивільному секторі.

Тому так часто доводиться писати про важке піхотне: АГС, міномети, підствольники, одноразове, міни. Те, що можна робити з нашим рівнем технологій і швидко навчати людей. 

Снаряди — це теж довго. В арсеналах США в 1990-х, коли вони готувалися зіткнутися з СРСР, лежало 10 млн 155 мм кабанчиків. Це без вибракування й тих, які потрібно перезарядити, бо минули терміни зберігання.

Тож коли ми не дуже задоволені 2,6 млн західних снарядів і запитуємо ще плюс-мінус десяток мільйонів, треба бути якось ближчими до реальності. 

До нудної сірої реальності, а не фантазій, де США мають нам видати тисячі Paladin і до них десь народити боєприпаси.

Мабуть, знову поставити до верстатів жінок, як зробили вони двічі за минуле століття? Так не буде. 

Читати також:  Комітет з питань свободи слова Ради нарешті очолила людина, а не сволота

А ось кооперацію з Європою треба посилювати і посилювати.

Бо США будь-якої миті закриваються у своїй броні з 11 авіаносних груп, двох британських авіаносців, 77 атомних підводних човнів — і моліться собі в Європі, чекайте, поки висадиться кавалерія. 

А ми поки що голосуватимемо, потрібен сусідові садовий шланг на пожежі чи ні. 

Звісно, що так не буде, але така опція в них є. У нас же немає.

Тому не Францією єдиною, бо, природно, Україна сама не впорається. Жодна країна у світі, крім США, не впоралася б.

Виробництво 155 мм артилерійських снарядів на заводі Rheinmetall, Німеччина, 6 червня 2023 р. Фото: EPA/UPG

Цілком очевидно, що в цій ситуації до артилерії необхідні й дрони та засоби захисту від дронів — мобільна РЕБ на броню, сітки від FPV й інших камікадзе, захищені планшети й ноутбуки, машини наведення та розвідки, комплекти запасних частин і стволи. 

Тут потрібне пакетне рішення, щоб це все запрацювало, як повинно працювати. Кооперація з багатьма країнами на довгу дистанцію.

Але це дасть оперативну перевагу Силам оборони – і «три сокири», і Caesar, і німецький похмурий геній перестрілюють російські вироби в дальності й виграють у точності.

Excalibur з 38 км лягає за 1,7 метра біля цілі, це гарантоване знищення. Знищений російський комплекс Р-330Ж Житель. Фото: Twitter/@Teoyaomiquu

Чотири дивізіони сучасної реактивної артилерії влаштували побоїще оперативних тилів, перебили Антонівський міст, розбили тимчасову переправу з понтонів і, по суті, багато в чому переламали хід Херсонської кампанії.

Нещодавно знищили два російських «Буки», а потім у той сектор біля Іловайська прийшло щось важке і спалило нафтобазу.

Регулярне випилювання РЕБ «Житель», а потім зальоти дронів на всю глибину польоту і навіть дронів-маток, які скидають дрони, щоб вони пролетіли далі. Коридор їм теж пробиває артилерія, яка накриває сектор, звідки йде випромінювання.

Читати також:  Росіяни закріпилися на східній околиці міста Часів Яр, яке може стати ключем для подальшого наступу на захід Донеччини

Якщо німці здадуть свої нові RCH 155 через два роки, як вони обіцяли, французи збільшать виробництво Caesar, підійдуть замовлені у словаків Zuzana, плюс турки й німецьке виробництво, якщо запрацює вся «артилерійська коаліція», то в нас є шанс добре наростити ствольну й реактивну, не тільки закрити втрати.

На Старий світ чекає дуже масштабна робота.

Налагодити виробництво сотень стволів у кількох калібрах у Європі й Україні.

Не знизити виробництво снарядів до пострадянських калібрів у Східній Європі через можливу нестачу пороху і прекурсорів.

Компенсувати понад 10000 штук випущених Excalibur, SMArt і BONUS. 

Припинити засівати поля сотнями тисяч снарядів, а для цього потрібні дрони не тільки камікадзе.

Нарощувати виробництво «Богдан» і запустити виробництво 105 мм гаубиць в Україні.

САУ «Богдана». Фото: Командування Об’єднаних сил ЗС України

Виробляти міни повітряного підриву, ракети до «Смерчів», різні спеціальні вироби. 

Але цю роботу необхідно зробити. Артилерія — це те, що багато в чому відокремлює перемогу від поразки в будь-якій війні, 80% людських втрат у противника і величезна кількість забитої техніки — це саме вона, це можливість вражати інженерно підготовану оборону і бити тили. 

І наша війна не виняток. 

Кирило Данильченко ака Ронін, LB.ua

«Аргумент» На цю тему:

  • Кирило Данильченко ака Ронін: “Богдана” в серії
  • Кирило Данильченко: Потреба Сил оборони в техніці величезна. Її може забезпечити лише власна промисловість
  • Як нова українська артилерія змінює перебіг війни?
  • The Guardian: Найближче майбутнє України – кілька місяців важких боїв без критичних ресурсів

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший