Росія загрожує ядерною гонкою в космосі, але навряд чи вона має на це сили

22 травня представник Пентагону Патрік Райдер заявив, що Росія запустила на низьку навколоземну орбіту супутник, який, за оцінкою Пентагону, є протикосмічною зброєю. А місяцем раніше Росія заблокувала в Раді безпеки ООН американо-японську резолюцію про нерозміщення ядерної зброї у космосі. Документ передбачав заборону на розробку ядерної зброї спеціально для виведення на земну орбіту. Оскільки Москва завжди виступала проти мілітаризації космосу, у США вважали, що цього разу їй є що приховувати. Москва має всі причини займатися подібними розробками, упевнений Максим Старчак, науковий співробітник Центру міжнародної та оборонної політики Університету Квінс. Інша річ, що ресурси Роскосмосу настільки малі, що поки що загрози Кремля виглядають скоріше як спроба розпочати переговори, ніж як реальна військова стратегія.

Про це пише видання The Insider.

У військовому космосі Росія відстає від США, та й жодна інша країна не може конкурувати з тими перевагами, що їх дає супутникове угруповання для наземних військових операцій Америки. Військовий космос США поєднує бойові розвідувальні, комунікаційні та навігаційні системи, за їх допомогою сухопутні, морські та повітряні сили можуть координувати між собою бойові дії.

У США близько 240 військових супутників різного призначення, у Росії — трохи більше 100. За загальною кількістю супутників розрив взагалі колосальний: 5180 проти 180. Багато в чому це пов’язано з тим, що військова промисловість США здатна створювати близько 3 тисяч космічних апаратів на рік, а російська – лише 40 штук.

І, зрозуміло, США можуть використовувати комерційні та цивільні супутники у військових операціях. Наприклад, Україні у війні із Росією дуже допомагають супутникові знімки від американських приватних компаній.

ДПРОК не на користь

Російська ядерна доктрина вважає загрозою створення та розміщення у космосі засобів протиракетної оборони та ударних систем. Москва боїться, що космос дозволяє Вашингтону розпочати безперешкодну атаку на стратегічні сили Росії.

У 2008 році Росія та Китай представили на Конференції з роззброєння в Женеві проект Договору про запобігання розміщенню зброї в космічному просторі, застосування сили або загрози силою щодо космічних об’єктів (російською – ДПРОК). У той час фінансові та інфраструктурні можливості Росії та Китаю не дозволяли їм серйозно конкурувати з Америкою, і це був єдиний шанс знизити активність США та обмежити їхню військову перевагу в космосі.

При цьому, висуваючи дипломатичну ініціативу про заборону систем озброєння космічного базування, Росія одночасно наголошувала, що з цієї заборони мають бути виключені протисупутникові системи, які не базуються на космосі. Виходить, що Росія та Китай — одночасно з обмеженням військових систем США у космосі — хотіли б зберегти свої протикосмічні системи на землі. Зрозуміло, це була нереалістична пропозиція.

Проект договору мав інші недоліки. Наприклад, розпливчастість поняття «зброя»: у космосі спочатку є безліч військових систем — навігації, зв’язку, моніторингу, контролю. Крім того, у проекті не було відображено можливості верифікації виконання договору. Все це не давало можливості його серйозного розгляду.

Читати також:  Ворог вразив дві гідроелектростанції, є критичні пошкодження

Росія та Китай спробували реанімувати обговорення ДПРОК, представивши його оновлений проект у 2014 році, але підтримки у США не отримали. З того часу дискусія звелася до політичних зобов’язань не розміщувати зброю в космосі першими та заходами транспарентності.

Китай же почав активно розвивати свою космічну програму, і за основними параметрами вона випередила російську, ставши другою у світі після американської. Китай розробляє більш досконалі системи, що підтримують військові операції з космосу — навігації, зв’язки та розвідки. Розгортання цих систем потребує засобів захисту. Це означає, що цінність договору для Пекіну падає.

Застарілі російські супутники

Росія теж має низку військових систем космічного базування, які підтримують операції російських збройних сил. Однак жодна з них не працює на повну потужність. У країни немає супутників для отримання радіолокаційних зображень, обмежена кількість фотосупутників — із терміном служби, що минув. Мережа супутників ретрансляції даних, яка може довго передавати зображення з розвідувальних супутників, коли вони не знаходяться у полі зору наземних станцій, також обмежена. Не дивно, що Дмитро Рогозін, як голова Роскосмосу, лякав старими знімками об’єктів НАТО.

Ситуація ускладнюється пусковою кризою. Навіть для підтримки угруповань космічних апаратів дуже обмеженої конфігурації необхідно багато запусків. При цьому у Росії в останні вісім років всього 15–26 пусків на рік значно менше, ніж у США та Китаю. За 2023 рік у США 109 успішних запусків, у Китаю – 66, у Росії – 19.

Ще один серйозний фактор стримування — слабка наземна інфраструктура. Росія може вивести на орбіту групу військових супутників, та їх сигнали можуть приймати в повному обсязі військові комплекси. Космічні можливості Росії взагалі слабо включені у командування збройними силами, військам складно їх використати. На рівні командирів немає ні розуміння, як використовувати «космічні» можливості, ні умов — технічних та організаційних. Крім цього, супутників недостатньо, а ті, що є, за експертними оцінками, виходять з ладу вдвічі швидше за американські.

У зв’язку з перерахованим сенсом у Росії збивати американські супутники набагато вище, ніж у США російські. Тому вона розвиває протисупутникову зброю, а США бояться розвитку таких озброєнь у Росії.

Крім того, Москва перебуває у конфлікті з Вашингтоном, і погоджуватися на американську резолюцію, якою б формальною вона не була, не може. Пропозиції російських політичних та військових експертів, навпаки, спрямовані на подальшу ескалацію.

Розробка та демонстрація нових озброєнь є одним із таких кроків. Ще 2018 року Путін презентував перед Федеральними зборами новітні досягнення галузі — крилату ракету «Буревісник» та ядерну торпеду «Посейдон». Але все це проекти, розробка яких стартувала ще СРСР. Те саме можна сказати і про розробку космічної ядерної зброї.

Читати також:  Предстоятель ПЦУ очолить Різдвяне Богослужіння в Софійському соборі

Радянські напрацювання

Представники Пентагону на останніх слуханнях у Конгресі заявили, що їх турбує ядерна зброя та можливість ядерного вибуху на навколоземній орбіті. Джерела американських ЗМІ, знайомі з розвідданими, уточнюють, що йдеться саме про ядерну зброю, а не про ядерну установку, як передбачалося раніше. Що це за зброя, досі не зрозуміло. Але з огляду на досвід з іншими озброєннями можна звернути увагу на такі радянські програми, як СК-1000 та СП-2000. Вони розроблялися у 1980-х роках як відповідь на американську програму СОІ.

Наприклад, завданням СК-1000 було створення космічного ешелону протиракетної оборони на основі супутників, що вражають ціль на навколоземній орбіті або ціль, що сходить з навколоземної орбіти в атмосферу. Для цього мала створюватися якась балістична шахтна ракета, яка б запускала супутники в космос для подальшої поразки апаратів противника.

В даний час відомо про існування в Росії схожої протисупутникової програми "Буревісник" (не плутати з ракетою). Як і в Радянському Союзі, у рамках програми створюються атакуючі маневруючі наносупутники, які мають виводитися на орбіту спеціальною ракетою. Ймовірно, програма «Буревісник» має вражати апарати як на низькій навколоземній орбіті, так і на високій геостаціонарній орбіті.

Як саме супутники вражатимуть інші апарати, невідомо, але можливе використання як заряду звичайної вибухової речовини, так і ядерної боєголовки.

Також за радянських часів велися розробки протисупутникового комплексу повітряного базування «Контакт». Передбачалося, що літак МіГ-31Д запускає ракету 79М6 "Контакт", яка збиває ворожий апарат на низькій навколоземній орбіті. У 1990-ті проект було закрито, а у 2009 році реанімовано. Тоді він припускав кінетичний перехоплювач, але нічого не заважає створити ядерну бойову частину.

Чим небезпечна ядерна зброя у космосі

Головна проблема з ядерною зброєю в космосі в тому, що ядерний вибух матиме невибірковий та довгостроковий вплив. Частина супутників може постраждати за безпосереднього вибуху. Інші отримають пошкодження від електромагнітного імпульсу ядерного вибуху, оскільки переважна більшість супутників не захищена від електромагнітних імпульсів та радіації.

Вибух негайно залишить після себе середовище з високим рівнем радіації, через що незахищені супутники на порушеній орбіті втрачатимуть функціональність швидше, ніж звичайно. Такий вибух торкнеться всіх супутників військового, цивільного, комерційного призначення, які експлуатують уряди та компанії всього світу.

Два роки тому тодішній віце-прем’єр Юрій Борисов говорив, що Росія веде розробку зброї спрямованої енергії та кінетичної зброї. Що він мав на увазі точно невідомо, але це можуть бути кінетичні перехоплювачі супутників на навколоземній орбіті або ядерна зброя спрямованої дії.

Читати також:  ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті і втрати ворога на 10 грудня

Принцип дії ядерної зброї спрямованої дії в наступному: ядерний вибух призводить до накачування активного середовища лазера, що перетворює його на генератор електромагнітного випромінювання, яке виводить з ладу радіоелектронні та оптичні елементи космічних апаратів.

Деякі експерти припускали, що поставлений на бойове чергування лазерний комплекс «Пересвіт» для засліплення супутників оптичної розвідки міг мати ядерне накачування, тобто використовувати енергію ядерного вибуху. Підтвердження цього немає, але проекти подібної зброї існували з 1950-х років.

Так само, як писало агентство РІА «Новини», може виводити з ладу супутники і російський космічний буксир «Зевс». Вважається, що зброя спрямованої дії мала б більше сенсу, ніж ядерна боєголовка, оскільки її можна було б націлити точніше, впливаючи на бортові комп’ютери або засліпивши супутники.

А розмов було…

Однак, чи здатна російська промисловість реально створити такі озброєння — велике питання. Можливостей для цього небагато. Незважаючи на великі військові витрати бюджету, Роскосмос давно страждає від низької рентабельності, боргів, що накопичилися, і зростання збитків. Після 2014 року США ввели санкції проти окремих підприємств Роскосмосу, а після лютого 2022-го була відмова від міжнародних контрактів. Закриття доступу до західних технологій, комплектуючих та фінансів призвело до того, що підприємства Роскосмосу несуть додаткові витрати та терміни виконання зобов’язань збільшуються.

Нестача коштів призвела до того, що корпорація стала скорочувати персонал, залучати до співробітництва в космічній галузі такі країни, як Алжир та Єгипет, а минулого року вперше вийшла на ринок запозичень, випустивши облігації на 10 млрд. рублів.

Путін у 2018 році розповів про такі озброєння, як «Буревісник» та «Посейдон», проте досі їх не було продемонстровано — і навіть реально задокументованих випробувань не було проведено. Проте навіть просто повідомлення про можливість розміщення ядерних озброєнь у космосі — черговий крок ескалаційними сходами, покликаний показати США російську перевагу в озброєннях та залучити їх до переговорів на своїх умовах.

Почасти це працює: адміністрація Байдена вже заявила, що готова обговорювати із Москвою питання ядерної зброї у космосі. Незважаючи на російську війну в Україні, американці зацікавлені у переговорах щодо контролю над озброєннями.

Однак МЗС РФ готове вести переговори щодо стратегічної стабільності, тільки якщо США змінять свою політику щодо Москви, перестануть підтримувати Україну і будуть готові обговорювати питання, що цікавлять російську сторону, а саме — розширення НАТО, протиракетну оборону і наближення озброєнь США та інших членів альянсу до кордонів. Росії. Тобто фактично пропонується прийняти ультиматуми, зазначені у документах грудня 2021 року, які Росія пропонувала США та НАТО перед вторгненням. Зрозуміло, що цей сценарій нереалістичний. У Росії це розуміють та готові чекати дуже довго, аж до зміни поколінь політиків.

Джерело

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший