«Тотальний блекаут не загрожує»: як Україна переживе найближчі місяці

Кремль другу зиму поспіль завдає масованих ударів по енергетичній інфраструктурі України.

Про те, як країна переживе найближчі місяці, йдеться у статті видання novayagazeta.eu.

Минулого тижня Росія — вперше з вересня — знову атакувала Київ та центральну Україну крилатими ракетами та дронами, цілячись у енергетичні об’єкти. Розвідка Великобританії назвала цей обстріл початком «узгодженої кампанії» Кремля щодо руйнування системи електроенергії України. Цього тижня обстріли Києва та інших міст трапляються все частіше.

Минулої зими ця тактика Москви дала свої плоди: багато днів українці були змушені провести без електрики та гарячої води. Навесні та влітку цього року влада країни активно ремонтувала енергетичну мережу, але відновити зруйноване повністю — до довоєнних показників — було неможливо. Цю зиму Україна зустріла з ще тендітнішою енергосистемою.

Як війна змінила систему забезпечення електроенергією України, і що буде цієї зими, якщо або коли Кремль відновить тактику обстрілів, спеціально для «Нової-Європа» розбиралася енергетичний аналітик Яна Фортуна.

Минула зима стала для української енергосистеми найважчою у сучасній історії. Через кілька місяців після вторгнення, у жовтні, напередодні холодів Росія завдала перших ударів по енергетичних об’єктах України.

«10 жовтня було несподіванкою для нашої енергосистеми, — згадує експерт з енергетики та головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень України Геннадій Рябцев. — Ніхто не думав, що удари завдаватимуться виключно громадянської інфраструктури, і не приділяв особливої уваги захисту цивільних об’єктів».

Через методичні обстріли російськими ракетами та безпілотниками кілька разів на тиждень в Україні почалися перебої з електрикою, опаленням та водопостачанням. Напередодні зими мільйонам українців доводилося проводити добу без світла та тепла. Основною метою російських атак було роздробити єдину українську енергосистему і паралізувати обмін електроенергією всередині країни.

Обсяг руйнувань

Вже після перших ударів національний оператор електромереж «Укренерго» заявив про нестачу електроенергії у системі. До листопада минулого року більшість великих ТЕС та ГЕС виявилися пошкодженими. У грудні, за даними уряду, половина всіх енергооб’єктів в Україні постраждала або була знищена.

 

За оцінкою ООН, станом на квітень 2023 року потенціал виробництва електрики в Україні скоротився більш ніж удвічі. Потужність атомної генерації впала на 44%, в основному через відключення Запорізької АЕС. Потенціал гідрогенерації знизився на 29% через обстріли (руйнація Каховської ГЕС як така майже не мала наслідків, а ось знищення Каховського водосховища обмежило потужність всіх станцій Дніпровського каскаду, що розташовані вище). Відновлювана енергетика втратила 24% потужності, оскільки більшість сонячних та вітряних ферм розташовані на півдні країни, де йдуть бойові дії.

За весь минулий опалювальний сезон Росія вдарила українською енергосистемою ракетами і дронами 1200 разів і 250 разів досягла мети. Прагнучи роздробити об’єднану енергосистему України, російські військові обстрілювали ключові точки розподілу електроенергії в системі трансформаторні підстанції.

Підстанція — це посередник між виробником електрики (на зразок АЕС чи ТЕС) та споживачем (квартирою чи заводом). «Ви можете виробляти 100% електроенергії, але без підстанцій та ліній передач ви не подасте її споживачеві: населенню чи промисловості, — каже співзасновник українського Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук. — Російське армійське керівництво абсолютно чітко розуміло, за якими цілями завдаються удари та які будуть наслідки».

"Трансформатори, особливо великі, часто розташовані в чистому полі і дуже вразливі з погляду влучення будь-яких уламків", – пояснює Геннадій Рябцев. За словами експерта, справа в тому, що працюючий трансформатор зазвичай охолоджують маслом, яке, у свою чергу, нагрівається: «Досить, щоб дрон просто впав поряд і вибухнув. Гарячий уламок потрапляє в радіатор системи охолодження, там спалахує олія — і все трансформатора немає. Такі об’єкти було дуже важко захистити».

Після закінчення зими, за даними ООН, майже половину найважливіших трансформаторних підстанцій в Україні — 42 з 94 — було пошкоджено або знищено.

Як влаштовано енергосистему України

Усі теплові та електростанції України об’єднані у централізовану систему, тобто виробляють та розподіляють енергію скоординовано, у загальному режимі. Ця система складається з регіональних підсистем, які обмінюються потужностями через магістральні тепло- та електромережі.

Головним джерелом електроенергії у довоєнній Україні були чотири атомні електростанції (АЕС): Хмельницька, Рівненська, Южно-Українська та Запорізька. Разом вони виробляли понад половину електрики у країні. На другому місці — теплові електростанції (ТЕС) та теплоелектроцентралі (ТЕЦ), які виробляють енергію, спалюючи викопне паливо: вугілля, природний газ чи мазут. Вони становили майже третину українського енергобалансу. В Україні понад десять великих ТЕС, які виробляють електрику, та понад двадцять ТЕЦ, які виробляють ще й теплову енергію, — вона забезпечує гарячу воду та опалення в будинках українців.

Читати також:  Shahed з 4G, нічні дрони, безуспішна РЕБ: Сергій Флеш про ситуацію на війні


Розподільний щит високовольтної підстанції частково зруйновано після ракетного удару по електростанції «Укренерго», 10 листопада 2022 року. Фото: Ed Ram / Getty Images

 

На Дніпрі та Дністрі стоять сім гідроелектростанцій (ГЕС), де сила річкових течій перетворюється на електрику, та дві гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС), які закачують воду у водосховища за низького споживання та скидають за пікового попиту. 2021 року гідроенергетика покривала близько 7% електрогенерації в Україні — приблизно стільки ж, скільки сонячні, вітряні та біоелектростанції, разом узяті (8%).

Після початку конфлікту на південному сході України та анексії Криму Росією у 2014-му більшість українських ТЕС, які перебували на Донбасі, фактично перейшли під контроль Росії. «На непідконтрольних Україні територіях залишилися об’єкти, які наразі генерують електроенергію для місцевих потреб. Ними хтось керує», – каже Рябцев.

Але, на думку аналітика, без підживлення з боку Росії потужностей, які залишилися там у робочому стані, було б недостатньо, щоб забезпечити енергією окуповані регіони. «Енергосистема України була фізично з’єднана з енергосистемами Росії та Білорусі, і там, де залишилися повітряні лінії електропередач (у Донецькій та Луганській областях. — Прим. авт.), досі йде електрика. Якщо не помиляюся, основне підживлення Донецької області зараз йде з Ростовською АЕС», — пояснює Рябцев.

«Донецько-Луганський енергетичний анклав сформувався поступово, починаючи з 2014 року, — пояснює Юрій Корольчук. — І зараз [з новими окупованими Росією територіями] відбувається те саме. Це осмислене відрізання».

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році на захопленій Кремлем території опинилася ще й Запорізька АЕС, найпотужніша атомна станція не лише в Україні, а й у всій Європі. Тепер енергетичний хаб, ядром якого були Запорізька АЕС та Запорізька ТЕС, випав із об’єднаної енергосистеми України. «Систему безумовно поділено, — каже Рябцев. — Через Дніпро у його південній течії електрика не йде».

Якщо в Донецькій та Луганській областях є своя генерація, то південні області України — Запорізька та Херсонська області, Маріупольський район — набагато менше забезпечені власною енергією. Запорізька ТЕС ще працює, а от Запорізька АЕС не виробляє електрику вже понад рік.

Але, за оцінкою Юрія Корольчука, дефіцит енергії на південних територіях, які контролює Росія, на даний момент не такий відчутний, тому що «споживання там за великим рахунком зупинилося» через відток населення та припинення роботи промисловості. «Поки що Росія запитуватиме їх з тих точок, де є контроль та стабільність, — вважає Корольчук. — Думаю, переважно через Крим, де зараз профіцит енергії».

При цьому окуповані Росією регіони з 2014 року (і тим більше з 2022 року) охоплені бойовими діями, і місцеві енергооб’єкти регулярно потрапляють під обстріл ЗСУ. Востаннє це сталося наприкінці листопада: Денис Пушилін заявив, що Україна атакувала енергосистему «республіки»; частина Донецька, Маріуполь, Горлівка та інші населені пункти залишилися без світла.

Екстрена енергоінтеграція

Відразу після початку обстрілу напередодні першої зими українським енергетикам знадобилися нові трансформатори та обладнання для підстанцій на заміну зруйнованому. Проте, як згадує Геннадій Рябцев, спочатку допомога, яку ЄС надсилав через Фонд підтримки енергетики України, була здебільшого марною: «Таке постачають під час надзвичайних ситуацій: генератори, теплові гармати, ковдри. Хоча на місці був потрібний один автотрансформатор — і ми могли забезпечити всіх теплом та електроенергією». Згодом поставки налагодилися, і Україна почала отримувати те, що їй необхідно, включаючи високовольтні трансформатори.

Після атак енергетики оперативно відновлювали пошкоджене обладнання та електромережі, проводили планові ремонти на енергоблоках. У багатоквартирних будинках рятували дизельні та бензинові генератори. Пережити непросту зиму українцям допомогла й відновлювана енергетика, до якої знову придивлялися на тлі енергетичної кризи. Зокрема, всього за 100 км від фронту у травні запрацювала вітряна ферма, здатна забезпечити електрикою 200 тисяч будинків.

Геннадій Рябцев пов’язує сплеск інтересу до зеленої генерації із загальною тенденцією до розосередження енергосистеми в Україні. Якщо до війни багато великих об’єктів генерації енергії було сконцентровано у промислових районах, то після її початку, за словами експерта, «відбувся спонтанний розподіл». «У регіонах почали згадувати про колись забуті місцеві джерела енергії: у когось міні-ГЕС, у когось газовий конденсат, у когось вугілля, у когось торф, лушпиння соняшника чи солома, — усім цим теж можна топити. На Одещині є сонце та вітер, то чому там не поставити сонячні панелі та вітряки? – Розповідає Рябцев. — З усього, що регіони у себе знайшли, вони почали отримувати теплову та електроенергію. Це суттєво розвантажило систему».

Читати також:  Лише на другому році "великої" війни Міноборони створить "нову ефективну модель з будівництва фортифікаційних споруд". Але і "старої моделі" не було

Свою роль у підтримці української енергосистеми відіграла й прискорена синхронізація із європейською системою операторів електроенергії (ENTSO-E). Це найбільша у світі об’єднана електромережа, яка координує обмін енергією між 35 країнами Європи.

Залишаючись у зв’язку з енергосистемами Росії та Білорусі, з 2017 року Україна готувалася підключитися до синхронної мережі континентальної Європи. На початок 2022 року було заплановано тимчасове технічне від’єднання від російсько-білоруських мереж, щоб випробувати роботу української енергетики в автономному режимі. Тестове відключення почалося в ніч із 23 на 24 лютого — а вранці була війна. Україна мала повернутися до енергосистеми Росії та Білорусі 27 лютого, але відмовилася це робити. Натомість у Києві запросили екстрену інтеграцію з європейськими електромережами і вже 16 березня країна офіційно стала частиною «енергетичного Євросоюзу». Це дозволило європейським країнам виручати українську енергосистему недостатнім обсягом електрики.

Все це разом із протиповітряною обороною та економією енергії дало можливість українській енергетиці перенести минулу зиму на ногах. А після закінчення опалювального сезону настав час відновлювати зруйноване.

Ремонт в умовах воєнного часу

Навесні Україна розпочала масштабну ремонтну кампанію. До серпня, як заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, до 70% ТЕС та 80% магістральних мереж були відремонтовані та готові до зими. Однак, на думку Юрія Корольчука, готовність не означає повноцінного відновлення енергосистеми.

За заявою уряду, Україна отримала від міжнародних партнерів більше двох мільярдів доларів на ремонт та захист енергетичного сектора, але, за словами Корольчука, ці гроші переважно пішли на швидкий ремонт. «З 90 підстанцій в Україні постраждала третина, і деяким потрібний був капітальний ремонт, — каже він. — Але ремонт провели в оперативному режимі, тобто усунули неполадки наявними коштами. Є підстанції, які через руйнування працювали на 30–40% потужності, їх вивели у кращому разі на 50–60%. Ремонт, більш менш схожий на капітальний, зробили на трьох підстанціях».

По-перше, пояснює Корольчук, не вистачило грошей: за даними ООН, збитки українській енергосистемі вже влітку перевищували 10 мільярдів доларів. По-друге, не було часу. Ми просто фізично не встигаємо відновити всі об’єкти, вважає експерт. — Чиновники самі зізнавалися, що на нормальний ремонт підстанції потрібно щонайменше дев’ять місяців. А деякі об’єкти можна й два роки відбудовувати».

З ним погоджується директор Центру досліджень енергетики України Олександр Харченко, який вважає, що до зими реально було відновити не більше 15–20% енергооб’єктів. У коментарі «Економічній правді» Харченко попереджає, що за всіх зусиль «високовольтна мережа буде відновлена максимум на 30–40% щодо її нормального стану».

«Щодо виробничих потужностей у нас практично нічого не постраждало, тобто ми можемо виробляти електроенергію. Але підстанції — це зараз найслабше місце через накопичені ушкодження», — вважає Корольчук.

«Роботоспроможність системи відновлена, але резерву потужності значно менше, ніж було рік тому», — погоджується Рябцев.

«Ще одна проблема: ти полагодиш нормально, а тобі завтра туди ж прилетить ракета», — додає Корольчук. Тому сьогодні в Україні, наскільки можливо, заглиблюють обладнання, енергооб’єкти захищають протидронними сітками, а довкола трансформаторів будують бетонні огорожі (хоча вони захищають лише від уламків, а не від прямого влучення).

 

Геннадій Рябцев упевнений, що енергооб’єкти в Україні захищені набагато краще, ніж минулого року: «У міжсезоння було зроблено все, щоб зменшити ймовірність пошкодження об’єктів критичної інфраструктури. У нас залишилося мало такого вразливого обладнання, та й щільність протиповітряної оборони набагато вища, ніж рік тому».

Блекауту не буде

«Енергосистема України була б готова до зими, якби не очікували масованих ударів з боку РФ. Без них у нас палива, енергії, потужностей — достатньо, щоб пройти опалювальний сезон без проблем. Тому найкращий сценарій: усі ракети кудись посипляться або розгорнуться», — каже Рябцев.

Читати також:  "Це самогубство - туди рухатися": що російські військові говорять про плацдарм ЗСУ на лівому березі Дніпра

Однак, розраховувати на це навряд чи доводиться. Цього року Москва почала цілитися в енергооб’єкти навіть раніше, ніж минулого: вже 21 вересня під ракетний обстріл потрапили електромережі у п’яти областях України. Атаки продовжуються. Найбільш масований наліт дронів стався наприкінці листопада: виявилася знеструмлена більшість ТЕС і ГЕС в Україні і аварійно відключено від енергосистеми всі три АЕС, що залишилися. Британська розвідка та українське військове командування ще у жовтні повідомляли, що Росія накопичує зброю для численних зимових ударів. І 7–8 грудня Кремль випустив перші із накопичених на зиму ракет: цілилися якраз у об’єкти інфраструктури у Дніпропетровській та Київській областях.

Україна входить цієї зими з набагато крихкішою і розхитаною енергосистемою, ніж рік тому. ООН у червневій доповіді прогнозувала, що, незважаючи на всі зусилля, Україна не встигне відновити свою енергетику до настання холодів. Електромережі та станції справді працюють в аварійному режимі, майже без запасу потужності. Імовірність перебоїв з електрикою висока і російських обстрілів. «Укренерго» ще влітку радив українцям тримати генератори під рукою, а 22 листопада, вперше цього опалювального сезону, повідомив, що в країні утворився дефіцит електроенергії.

Не на користь України може спрацювати погодний чинник. «Минула зима в Україні була однією з найтепліших за всю історію спостережень. – Згадує Юрій Корольчук. — А якою буде ця зима, ніхто не знає».

Тому експертні прогнози цієї зими варіюються значно. «Зима буде складною. Такий самий чи навіть складніший, ніж минулий», — заявляє експерт з енергетики Олександр Харченко. «У Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській областях не тільки ракети прилітають, а й ствольна артилерія працює, і авіаційні бомби, що керуються, сиплються. Тому там можливі відключення у будь-якому разі», — вважає Рябцев. В решті України, за словами експерта, найгірший сценарій – це аварійні відключення після масованих ударів та стабілізаційні відключення в окремих регіонах.

«Навіть у гіршому випадку цей опалювальний сезон буде кращим за минулорічний, коли ми всі сиділи без електрики по шість годин поспіль», — прогнозує Рябцев.

Українські чиновники та енергетичні компанії налаштовані радше оптимістично. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль ще у вересні заявляв, що «Україна входить цієї зими відновленою і готовою до атак». На АЕС, ТЕС та ГЕС завершуються ремонтні роботи, енергооб’єкти вкривають бетонними блоками, видобуток газу зростає, і країна готується пережити першу зиму за рахунок власного газу. Національний банк України прогнозує, що дефіцит електроенергії буде невеликим і вплине на економіку України, ніж торік.

В «Укренерго» стверджують, що готові до «пікових навантажень» та «гірших сценаріїв» — завдяки досвіду, який співробітники отримали в першу військову зиму. «Вони вже знають, що робити, у них уже відпрацьовано алгоритми дій для різних ситуацій, – каже Геннадій Рябцев. — Це рік тому ракетний обстріл став несподіванкою, тоді всі диспетчери посивіли. Тепер енергетики сприймають їх як стихійне лихо: небезпечне, майже прогнозоване, але пережити можна».

Більшість експертів зводять свої оцінки до того, що, принаймні, тотальний блекаут Україні не загрожує. Але Юрій Корольчук пропонує поглянути на ширшу проблему: «А хто сказав, що мета — створити блекаут? Чи знищити енергосистему України? Швидше за все, мета — поступово виснажувати країну та можливості її енергетики. Скажімо так, не вдарити по ногах, щоб людина впала на коліна, а зробити так, щоб вона сама стала на коліна».

 

За словами Геннадія Рябцева, досягти цієї мети Москві не вдасться: «Невдоволення громадян відсутністю електрики не конвертується в політичну дію. Атаки на енергосистему не можуть вплинути на лінію поведінки українських політиків — вони лише б’ють за репутацією РФ. Погодьтеся, складно обґрунтовувати атаку на ТЕЦ в Одесі прагненням допомогти мешканцям Донбасу».

Вгорі: пожежа на електропідстанції у Харкові. 11 вересня 2022 року. Фото: В’ячеслав Мавричев/ Suspilne Ukraine / АТ "UA:PBC" / Global Images Ukraine / Getty Images

Переклад: «Аргумент»

Источник

Вас може зацікавити

+ Поки нема коментарів

Додати перший