"16 травня 1940 року, щойно призначений главою британського уряду шістдесятип’ятирічний Черчілль вилетів до Франції для переговорів із французьким прем’єром Рейно.
Події того часу багатьом відомі за кінофільмом "Дюнкерк" – стрімкий наступ німецьких військ, хаос, катастрофа, евакуація…
Черчилль знайшов Рейно у коханки графині Елен де Порт. Французький прем’єр сидів у халаті, і ні на що, здавалося, не реагував. Черчилль налив віскі, розкурив сигару і наказав викликати міністра оборони Франції Деладьє, якого теж довелося витягати з ліжка коханки маркізи Марі-Луїзи де Крюссоль д’Юзе.
Домовитися про продовження боротьби не вдалося. Французи скиглили, воювати не хотіли, їхні коханки наполягали на припиненні опору. Через день Деладьє подав у відставку. Слідом за ним у відставку пішов Рейно. 22 червня Франція капітулювала (підписала угоду про перемир’я).
До чого я це? До того що мене заіпала до шлункових кольок абсолютна нездатність високих керівників вирішувати елементарні питання. Питання переведення особового складу, постановки бойового завдання, забезпечення підрозділу зброєю і боєприпасами, паливом і розвідданими, взаємодія з місцевими органами влади, забезпечення секретності, і багато іншого – не може вирішити ніхто. Тижнями, місяцями, роками!
Наша цивільна і військова влада, наші спецслужби і правоохоронні органи демонструють апатію, безсилля та імпотентність. Прямо як французи 1940 року, котрі, маючи найсильнішу армію Європи, потужний флот і заморські території, примудрилися програти знахабнілому єфрейторові Першої світової війни – тільки тому, що нічого не хотіли робити, окрім як сьорбати шампанське, їсти круасани та перекидатися в ліжку зі своїми коханками.
Закінчилося це погано. У тому числі для коханок. Графиня Елен де Порт загинула в автокатастрофі, намагаючись втекти від німецьких військ. За кермом машини був Рейно."
Автор: Юрій Касьянов, ЗСУ
(Джерело).
+ Поки нема коментарів
Додати перший